ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.01.2018Справа № 910/20676/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІАН»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Фізична особа-підприємець Худич Микола Володимирович
простягнення 137580,81 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Багнюк І.І.
Представники учасників справи:
від позивачаПавлюк О.А. - представник
від відповідачаТкач В.Д. - представник
від третьої особи не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «НІАН» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» 137580,81 грн збитків за договором №98911 від 04.11.2014 про транспортно-експедиторське обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення на підставі договору №98911 від 04.11.2014 про транспортно-експедиторське обслуговування, відбулось пошкодження вантажу. Враховуючи, що відповідно до умов вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна», як експедитор, несе відповідальність за збереження вантажу до моменту передачі одержувачу, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/20676/17 та призначено справу до розгляду.
08.12.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково - в сумі 104149,87 грн, а в решті позовних вимог відмовити, посилаючись на невірність здійсненого позивачем розрахунку.
15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.
За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2017 судом вирішено розглядати справу №910/20516/17 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.01.2018.
Представник позивача в судовому засіданні 10.01.2018 подав відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач погоджується із наведеними у відзиві доводами, не заперечує проти коригування вартості відшкодування збитків, та погоджується, що сума збитків складає 104143,87 грн, а не 137580,81 грн, як було підраховано позивачем.
В судовому засіданні 10.01.2018 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Худича Миколи Володимировича та залучено його до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2018 розгляд справи відкладено на 24.01.2018.
24.01.2018 до початку судового засідання від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що ухвалу суду про залучення Фізичної особи-підприємця Худича Миколи Володимировича до участі у справі третьою особою отримано ним лише 23.01.2018, а відтак, третя особа була позбавлена можливості виконати вимоги ухвали суду, а також направити свого представника у судове засідання.
Клопотання судом відхилено, оскільки неявка третьої особи в судове засідання та не подання нею письмових пояснень по справі не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд відзначає, що провадження у справі порушено 24.11.2017, про наявність на розгляді суду даної справи третя особа була обізнана щонайменше з грудня 2017 року, про що свідчить, зокрема, подання нею заяви про залучення до участі у справі у відповідному процесуальному статусі, а відтак Фізична особа-підприємець Худич Микола Володимирович мав достатньо часу для підготовки власної позиції та подання пояснень та доказів завчасно через канцелярію суду або надіслати поштою.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
04.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НІАН» (клієнт) було укладено договір №98911 про транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору експедитор від свого імені та за рахунок клієнта зобов'язується надати транспортно-експедиторські послуги з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів клієнта автомобільним, морським, авіа та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним договором, а також обґрунтовані затрати експедитора, які підлягають сплаті експедитором третім особам.
За змістом п. 1.2 Договору умови надання конкретних послуг, а також перелік конкретних послуг та операцій, що необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в заявці. Заявка є невід'ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним Договором, пріоритетними є умови, зазначені в заявці.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що транспортно-експедиторські послуги та перевезення вантажів клієнта в рамках даного договору при автомобільних перевезеннях виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КПДВ, 1956).
Згідно з п. 2.2 Договору експедитор зобов'язаний, зокрема, організовувати і забезпечити виконання послуг, обумовлених цим Договором та замовленням (заявкою); виконувати чи організовувати виконання інших пов'язаних з перевезенням робіт і послуг, якщо вони погоджені в замовленні (заявці), зазначеній в п. 1.2 даного Договору; забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу.
25.07.2017 на підставі Договору між позивачем та відповідачем була узгоджена заявка №25/07/17, відповідно до якої позивач взяв на себе обов'язок з організації перевезення вантажу за маршрутом: Валенсія (Іспанія) - Прушків (Польща) - Київ (Україна).
Відповідно до Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR 16082017/4 від 16.08.2017 перевезення товару (255 ящиків з вином на 3-транспортних пакетах (палетах) за маршрутом: м.Прушків - м. Київ здійснювалось Фізичною особою-підприємцем Худичем Миколою Володимировичем (якого було залучено відповідачем для перевезення вантажу згідно договору-заявки №КИСП08170008 від 14.08.2017) транспортним засобом за №АС1190ВС.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «НІАН» зазначає, що під час перевезення відбулося пошкодження вантажу, внаслідок чого йому завдано збитків у загальному розмірі 137580,81 грн, з яких: 52269,41 грн - вартість знищеного товару, 294,68 грн - вартість акцизних марок, 16954,44 грн - мито, 6553,50 грн - акциз, 18623,03 грн - ПДВ, 22142,18 грн відшкодування витрат на транспорт, 18100,00 грн - витрати на брокерські послуги, 1281,00 грн - витрати на обов'язкові митні послуги (перевірка ваги, пакування тощо), 1362,57 грн - витрати на експрес перевезення товару до підприємства продавця. Оскільки, згідно положень чинного законодавства та умов Договору у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору, позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За змістом ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Частиною 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до п. 4.3 Договору експедитор несе відповідальність за вантаж з моменту прийняття вантажу під свою відповідальність до моменту передачі вантажу.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що у випадку повної або часткової втрати вантажу з вини експедитора, останній компенсує збитки, нанесені клієнту. Експедитор несе відповідальність за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні.
Таким чином, з огляду на положення ст. 932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а також п. 4.4 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» як експедитор за Договором №98911 від 04.11.2014 несе відповідальність за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні.
Правовідносини, які випливають з договору міжнародного перевезення вантажу, врегульовані Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу від 19.05.1956 (надалі - Конвенція). 01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу».
Відповідно ч. 1 ст. 1 Конвенції ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 23 Конвенції, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.
Як свідчать обставини справи та не заперечується відповідачем, під час розвантаження вантажу, який Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФ ЕС Маккензі-Україна» було прийнято до організації перевезення на підставі Договору №98911 від 04.11.2014, виявлено пошкодження вантажу, про що складено акт від 29.08.2017.
Згідно пакінг листа №16/0152995 та фактури №16/01529995 всього перевозилося 1530 пляшок алкогольних напоїв, а загальна вартість товару склала 3881,70 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на день декларації становить 116999,21 грн.
Відповідно до експертного висновку Київської торгово-промислової палати №І-1809 від 27.10.2017, пред'явлена експерту партія товару із-за пошкодження маркувальних етикеток втратила товарний вид. Вказаним висновком Київської торгово-промислової палати №І-1809 від 27.10.2017 підтверджується пошкодження товару загальною кількістю 684 пляшки, а саме: Brut - 223 шт., Semi Seco - 300 шт., Brut Rosado - 161 шт.
Враховуючи вартість товару, вказану у пакінг листі №16/0152995 та фактурі №16/01529995, а також дані, наведені у висновку Київської торгово-промислової палати №І-1809 від 27.10.2017, загальна вартість пошкодженого під час перевезення товару становить 52269,34 грн.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем були понесені витрати по сплаті мита пошкодженого вантажу у розмірі 9574,27 грн, витрати по сплаті акциза пошкодженого вантажу у розмірі у розмірі 2929,80 грн, витрати по сплаті послуг з організації перевезення пошкодженого вантажу у розмірі 20193,51 грн, по сплаті ПДВ у розмірі 10512,51 грн, по платі брокерських послуг у розмірі 8091,76 грн, по сплаті послуг по виконанню необхідних митних процедур (перевірка ваги, пакування тощо) у розмірі 1281,00 грн, а також витрати на послуги експрес-перевезення пошкодженого вантажу у розмірі 1362,57 грн.
Таким чином, загальний розмір збитків, завданих внаслідок пошкодження вантажу становить 104143,87 грн.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Оскільки матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнається, що під час здійснення перевезення на підставі договору №98911 від 04.11.2014 про транспортно-експедиторське обслуговування, відбулось пошкодження вантажу, внаслідок чого позивачу завдано збитків у загальному розмірі 104143,87 грн, а за приписами ст.932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор несе відповідальність за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 104143,87 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас, наявності підстав для стягнення з відповідача решти заявленої до стягнення суми збитків - у розмірі 33436,94 грн позивачем належними та допустимими доказами не доведено, а тому в цій частині позовні вимоги залишаються судом без задоволення.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еф Ес Маккензі-Україна» (04060, м.Київ, вулиця Ак.Щусєва, будинок 36, ідентифікаційний код 33835710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніан» (01042, м.Київ, вулиця Чигоріна, будинок 49, квартира 61, ідентифікаційний код 24924849) збитки у розмірі 104143 (сто чотири тисячі сто сорок три) грн 87 коп. та судовий збір у розмірі 1562 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві) грн 45 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено:06.02.2018
Суддя Ю.М. Смирнова