05.02.2018 р. Справа № 914/1156/17
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Зусько І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», м. Львів, від 26.10.2017р. вих. №893 (вх. №4470/17 від 26.10.2017р.)
про розстрочку виконання рішення суду,
у справі №914/1156/17 за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів;
до Відповідача: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», м.Львів;
про: стягнення штрафу і пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 19.06.2015р. №47 р/к
ціна позову: 40000,00 грн.
Представники:
Позивача (Стягувача): ОСОБА_1, довіреність № 13/08-1260 від 11.07.17; ОСОБА_2, довіреність № 13/08-1261 від 11.07.17;
Відповідача (Боржника): ОСОБА_3 Войтанович, довіреність №722 від 26.09.17.
Господарським судом Львівської області розглядається заява Львівського комунального підприємства «Старий Львів» від 26.10.2017р. вих. №893 (вх. №4470/17 від 26.10.2017р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 за позовом Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Львівського комунального підприємства «Старий Львів» про стягнення штрафу і пені на підставі рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 19.06.2015р. №47 р/к. Ціна позову 40000,00 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 позовні вимоги Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено повністю, вирішено стягнути з Львівського комунального підприємства «Старий Львів» в доход Державного Бюджету України 20000,00 грн. штрафу та 20000,00 грн. пені.
26.10.2017р. ЛКП «Старий Львів» подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області у даній справі.
Окрім того, 26.10.2017р. за вх. №4470/17 на розгляд господарського суду Львівської області поступила заява Львівського комунального підприємства «Старий Львів» від 26.10.2017р. у справі №914/1156/17 про розстрочку виконання рішення суду.
Супровідним листом від 02.11.2017р. №914/1156/17/2/17 матеріали даної справи направлено на адресу Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження з перегляду судового рішення.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2017р. відкладено питання прийняття до провадження заяви Львівського комунального підприємства «Старий Львів» від 26.10.2017р. вих. №893 (вх. №4470/17 від 26.10.2017р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 до моменту повернення матеріалів справи до Господарського суду Львівської області.
ОСОБА_4 Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу ЛКП «Старий Львів» без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2018р. у даній справі прийнято заяву до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15год. 00хв. 05.02.2018р.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили. Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача (Стягувача) в судове засідання з'явився, 01.02.2018р. подав пояснення на заяву (вх. №3612/18), у яких просить суд відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заяви, аналогічні до викладених у письмових поясненнях, окрім того заявивши, що з моменту винесення рішення АМК минуло більше двох з половиною років. Вказані пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.
Представник Заявника (Відповідача, Боржника) в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до заяви про розстрочку виконання рішення суду для огляду судом, зазначив, що одномоментне виконання рішення суду призведе до зриву діяльності підприємства Боржника та створить загрозу його банкрутства.
Розглянувши і дослідивши матеріали поданої заяви та справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 позовні вимоги Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволено повністю, вирішено стягнути з Львівського комунального підприємства «Старий Львів» в доход Державного Бюджету України 20000,00 грн. штрафу та 20000,00 грн. пені.
ОСОБА_4 Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у даній справі залишено без змін, а апеляційну скаргу ЛКП «Старий Львів» без задоволення.
31.07.2017р. Господарським судом Львівської області видано Накази про примусове виконання пунктів 2 та 3 резолютивної частини вищевказаного Рішення.
Заява Відповідача (Заявника, Боржника) про розстрочку виконання рішення суду обґрунтована скрутним матеріальним становищем підприємства Відповідача, наявністю значної заборгованості перед іншими контрагентами Відповідача, а також відсутністю обігових коштів на рахунку Відповідача. З підстав наведеного Боржник робить висновок про неможливість виконання рішення суду єдиним платежем та просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 рівними частинами на 24 місяці з дня постановлення судом ухвали про розстрочку виконання рішення у справі.
Так, Боржником в підтвердження викладених в заяві доводів долучено копію супровідного листа Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 13.10.2017р. вих. №9078 про скерування Боржнику ОСОБА_4 головного державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ ОСОБА_5 у Львівській області від 13.10.2017р. про відкриття виконавчого провадження ВП №54900368 із примусового виконання Наказу Господарського суду Львівської області від 31.07.2017р. про примусове виконання пункту 2 резолютивної частини рішення суду від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 із примірником вказаної постанови; Оборотно-сальдової відомості за період з січня 2017р. по жовтень 2017р., з якої вбачається дебетове сальдо станом на кінець періоду в розмірі 223237,66 грн.; Балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2017р.; супровідного листа Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області від 07.11.2017р. вих.№18424 про скерування Боржнику ОСОБА_4 державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ ОСОБА_5 у Львівській області від 08.11.2017р. про арешт коштів Боржника у виконавчому провадженні ВП №50079506 із примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2015р. №813/6742/14 про стягнення з Боржника на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 14624,32грн. адміністративно-господарських санкцій та 512,40грн. пені, та листа ПАТ «Укргазбанк» від 23.10.2017р. вих. №9125/291/157/2017 про те, що постановами Галицького ВДВС м.Львова ГТУЮ у Львівській області від 14.05.2016р. ВП №50079506 та від 14.05.2016р. ВП №50003473 накладено арешти на кошти, які знаходяться на рахунках Боржника, відкритих в ПАТ «Укргазбанк».
01.02.2018р. Стягувачем (Позивачем у справі) подано до суду Письмові пояснення (вх. №3612/18), у яких заперечує проти поданої заяви про розстрочку виконання рішення суду, зазначає, що, згідно пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» суд, при вирішенні питання про надання розстрочки виконання судового рішення, повинен враховувати ступінь вини Боржника у виникненні спору, час, протягом якого Боржник мав змогу виконати повністю або частково судове рішення, заходи, які ним вживались для такого виконання, а також матеріальні інтереси Учасників справи та наявність інфляційних процесів в державі.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 встановлено наступне:
«Адміністративною колегією Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015 (далі - Рішення), яким постановлено визнати, що Львівське комунальне підприємство “Ратуша-Сервіс” та Львівське комунальне підприємство “Старий Львів” (надалі - Суб'єкт, Відповідач), узгодивши поведінку у відкритих торгах на закупівлю “Послуги щодо загального очищування будівель”, що проводилася Виконавчим комітетом Львівської міської ради, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляд вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 1 резолютивної частини Рішення, на Відповідача накладено штраф у розмірі 20000,00 грн.
Листом від 25.06.2015р. вих. №13/04-1118 Позивач надав Відповідачу ОСОБА_6 про прийняття рішення та копію вказаного Рішення. Відповідачем вказане ОСОБА_6 отримано 30.06.2015р., що підтверджується відміткою уповноваженого представника Відповідача на ОСОБА_6 про вручення поштового відправлення від 26.06.2015р. №7901102760100.
Не погоджуючись із Рішенням Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом до Відповідача про визнання недійсним та скасування Рішення.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/2911/15 за позовом Львівського комунального підприємства “Старий Львів” до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівського комунального підприємства “Ратуша-Сервіс” про визнання недійсним рішення адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 19.06.2015р. №47р/к в задоволенні позовних вимог ЛКП “Старий Львів” відмовлено повністю.
ОСОБА_4 Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2016р., рішення Господарського суду Львівської області від 19.10.2015р. у справі №914/2911/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ЛКП “Старий Львів” без задоволення.
Окрім того, судом встановлено, що Рішенням Антимонопольного комітету України від 07.02.2017р. №26-р “Про перевірку рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015” залишено без змін вказане рішення.
Відповідачем у встановлений чинним законодавством України рішення від 19.06.2015р. №47р/к у справі №2-01-32/2015 не виконав, станом на час розгляду справи по суті належних, достатніх та допустимих доказів його повного або часткового виконання Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.».
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч.3 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Приписами частини четвертої вказаної статті встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, і аналогічна позиція стосовно розстрочення виконання рішення суду викладена у п.7.1 ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», що господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (у чинній станом на момент звернення Заявника із заявою до суду редакції).
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у ОСОБА_4 Вищого господарського суду України від 10.04.2014р. у справі №925/1408/13, що тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності Відповідача, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Окрім того, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини, яким, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р. зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991р., серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію ( 995_690 ) (див. mutatis mutandis, рішення у справі «ОСОБА_2 проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975р., серія А, №18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. №3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.7.6 ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями), що за відсутності підстав для вчинення зазначених процесуальних дій господарський суд виносить ухвалу про відмову відповідно у відстрочці або розстрочці виконання рішення.
З приводу доводів Заяви про наявність кредиторської заборгованості населення за комунальні платежі перед Боржником суд зазначає, що представником Відповідача (Боржника) в судовому засіданні повідомлено про наявність значної кредиторської заборгованості, в тому числі з зобов'язань за товари, роботи, послуги (дані Балансу) в розмірі 281тис.грн. Проте, незважаючи на доводи представника Боржника про те, що уся кредиторська заборгованість охоплена претензійно-позовною роботою, доказів в підтвердження таких доводів представником Боржника не подано, як і не зазначено про неможливість подання таких. Відтак, представником Боржника не доведено можливість виконання рішення суду у спосіб, зазначений в Заяві про розстрочку виконання рішення.
Також, представник Боржника в усних поясненнях не підтвердив наявності арешту коштів Боржника станом на час розгляду Заяви.
При цьому суд бере до уваги наявність та ступінь вини вини Боржника, що встановлено рішенням суду у даній справі.
Крім цього суд бере до уваги, що з моменту винесення АМК рішення минув значний проміжок часу - більше двох з половиною років, продовж якого Боржником не вжито заходів до виконання рішення АМК.
Також, Боржником не вжито заходів до виконання рішення суду від 10.07.2017р. у даній справі з моменту набрання таким законної сили (27.11.2017р.).
При цьому суд також зазначає, що відповідно до ч.5 ст.331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі відсутність заходів Боржника, спрямованих на повне або часткове погашення заборгованості перед Стягувачем, недоведеність Заявником (Боржником) належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, а також можливості надходження грошових коштів на рахунки Боржника, враховуючи недоведеність зазначених у заяві доводів, беручи до уваги здійснену судом оцінку поданих доказів, надані представниками Учасників справи в судовому засіданні усні пояснення по суті поданої заяви, беручи до уваги матеріальні інтереси Сторін, їх фінансовий стан, враховуючи ступінь вини Боржника та наявність інфляційних процесів в державі, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав до задоволення заяви та необхідність відхилення заяви Боржника про розстрочку виконання рішення суду у справі.
При цьому суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.7.1 ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.01.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями), що наведеним не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою.
Враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Львівського комунального підприємства «Старий Львів» від 26.10.2017р. вих. №893 (вх. №4470/17 від 26.10.2017р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 відхилити.
2. У розстрочці виконання рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2017р. у справі №914/1156/17 відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 06.02.2018р.
Суддя Фартушок Т. Б.