36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
06.02.2018 Справа № 917/1949/17
за позовом Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради, пров. Чайковського, 5, м. Полтава, Полтавська область,36000
до Фізичної особи-підприємця Веселової Євгенії Григорівни, АДРЕСА_1,36000
про стягнення 3988,70 грн. заборгованості
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Стельмах А.С.
Представники учасників судового процесу :
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини справи: до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради до Фізичної особи-підприємця Веселової Євгенії Григорівни, про стягнення 3988,70 грн. заборгованості за договором оренди № 2Р-257 від 01.11.2011 року, яка складається з основного боргу в сумі 3341,93 грн. та пені в сумі 646,77 грн.
Ухвалою суду від 24.11.2017 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
15.12.2017 року після порушення провадження у справі набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-19 від 03.10.2017).
15.01.2018 року від позивача до суду надійшли пояснення. В поданих поясненнях позивач повідомляє суд про відсутність судових рішень та судових проваджень щодо предмету спору та щодо спірних правовідносин. Також позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.01.2018 року не погашена. До пояснень позивач додав копію листа та копію довіреності (арк. с. 38-43).
В судовому засіданні 16.01.2018 року суд, оскільки розгляд справи № 917/1949/17 по суті ще не розпочався, для запобігання порушенню та забезпечення процесуальних прав учасників справи, розпочав підготовче засідання по справі.
Ухвалою від 16.01.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.02.2018 року.
Позивач в судове засідання 06.02.2018 року не з'явився. 06.02.2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі.
Суд задовольнив клопотання позивача.
Відповідач також в судове засідання 06.02.2018 року не з'явився. Ухвала суду від 16.01.2018 року, яка направлялася відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_1,36000, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про неможливість вручення поштового повідомлення відповідачу у зв'язку з його відсутністю за адресою місцезнаходження (п.п. 100, 101, 110, 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 15.01.2018 року місце проживання відповідача є: АДРЕСА_1,36000, тобто за адресою на яку направлялася ухвала суду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, про дату, час та місце проведення судового засідання господарський суд Полтавської області повідомляв відповідача належним чином. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення № 225 від 03.08.2011р. "Про організацію міського комунального ринку "Речовий" на земельній ділянці у кварталі, обмеженому вулицями Фрунзе, Чапаєва, Новий Базар, Шевченка". Даним рішенням було вирішено організувати міський комунальний ринок "Речовий" на вказаній земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Полтава; організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках доручено суб'єкту господарювання - комунальному підприємству "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (арк. с.9).
Пунктом 2 Рішення організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку згідно із Правилами торгівлі на ринках, покладено на Комунальне підприємство "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради.
Пунктом 3.3 Рішення позивача зобов'язано забезпечити укладання договорів оренди торговельних місць з фізичними особами-підприємцями.
16.08.2011 року Міський комунальний ринок "Речовий" був зареєстрований у встановленому порядку, про що видано відповідне реєстраційне свідоцтво ринку № 45 (арк.с.10).
01.11.2011 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Веселовою Євгенією Григорівною (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 2Р-257 (арк.с.13-14).
Відповідно до п. 1.1 договору оренди предметом договору є торговельне місце сектору 2 №257 загальною площею 4 кв. м., що розташоване на території комунального ринку "Речовий" за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34-а, та надається орендодавцем (позивачем) у тимчасове платне користування орендареві (відповідачу) для провадження торговельної діяльності.
Відповідно до п.1.4 договору орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору.
Згідно з п. 3.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.
В пункті 4.1 договору визначено, що орендна плата за об'єкт оренди становить 234,75 грн. в місяць.
За п. 4.2 договору орендна плата обчислюється на підставі розрахунку згідно з додатком та вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата.
За п. 7.1 договір укладено строком на 59 місяців та діє з 01.11.2011 року по 27.09.2016 року включно.
Як вказує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної і повної сплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді за розрахунком позивача становить 3341,93 грн. за період з липня 2015 року по 27 вересня 2016 року (включно) (розрахунок з помісячною розбивкою в матеріалах справи, арк. с. 17).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця №4Р-257 від 01.11.2011 року, яка складається з: основного боргу в сумі 3341,93 грн. за період з липня 2015 року по 27 вересня 2016 року (включно) та пені в сумі 646,77 грн. за періоди: з 25.06.2015 року по 25.12.2015 (за зобов'язаннями за липень 2015 року); з 25.07.2015 року по 25.01.2016 (за зобов'язаннями за серпень 2015 року); з 25.08.2015 року по 25.02.2016 (за зобов'язаннями за вересень2015 року); з 25.09.2015 року по 25.03.2016 (за зобов'язаннями за жовтень 2015 року); з 25.10.2015 року по 25.04.2016 (за зобов'язаннями за листопад 2015 року); з 25.11.2015 року по 25.05.2016 (за зобов'язаннями за грудень 2015 року); з 25.12.2015 року по 25.06.2016 (за зобов'язаннями за січень 2016 року); з 25.01.2016 року по 25.07.2016 (за зобов'язаннями за лютий 2016 року); з 25.02.2016 року по 25.08.2016 (за зобов'язаннями за березень 2016 року); з 25.03.2016 року по 25.09.2016 (за зобов'язаннями за квітень 2016 року); з 25.04.2016 року по 25.10.2016 (за зобов'язаннями за травень 2016 року); з 25.05.2016 року по 25.11.2016 (за зобов'язаннями за червень 2016 року); з 25.06.2016 року по 25.12.2016 (за зобов'язаннями за липень 2016 року); з 25.07.2016 року по 25.01.2017 (за зобов'язаннями за серпень 2016 року); з 25.08.2016 року по 25.02.2017 (за зобов'язаннями за вересень 2016 року) (розрахунок арк. с. 18-19).
Вирішуючи спір суд керувався наступним.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір оренди торгівельного місця №2Р-257 від 01.11.2011р., тобто між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору найму (оренди).
Згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата.
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до наявних у справі доказів станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений, договір оренди не розірваний, не визнаний недійсним. Доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.
Отже, на підставі матеріалів справи, поданих доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди торговельного місця №2Р-257 від 01.11.2011 року в сумі 3341,93 грн. за період з липня 2015 року по 27 вересень 2016 року (включно) обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та витрат за комунальні послуги та/або у разі несвоєчасного повернення орендарем з оренди торгівельного місця, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої несплати. Сплата пені не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань по даному договору.
В той же час, згідно зі ст. 3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 646,77 грн. пені за періоди: з 25.06.2015 року по 25.12.2015 (за зобов'язаннями за липень 2015 року); з 25.07.2015 року по 25.01.2016 (за зобов'язаннями за серпень 2015 року); з 25.08.2015 року по 25.02.2016 (за зобов'язаннями за вересень2015 року); з 25.09.2015 року по 25.03.2016 (за зобов'язаннями за жовтень 2015 року); з 25.10.2015 року по 25.04.2016 (за зобов'язаннями за листопад 2015 року); з 25.11.2015 року по 25.05.2016 (за зобов'язаннями за грудень 2015 року); з 25.12.2015 року по 25.06.2016 (за зобов'язаннями за січень 2016 року); з 25.01.2016 року по 25.07.2016 (за зобов'язаннями за лютий 2016 року); з 25.02.2016 року по 25.08.2016 (за зобов'язаннями за березень 2016 року); з 25.03.2016 року по 25.09.2016 (за зобов'язаннями за квітень 2016 року); з 25.04.2016 року по 25.10.2016 (за зобов'язаннями за травень 2016 року); з 25.05.2016 року по 25.11.2016 (за зобов'язаннями за червень 2016 року); з 25.06.2016 року по 25.12.2016 (за зобов'язаннями за липень 2016 року); з 25.07.2016 року по 25.01.2017 (за зобов'язаннями за серпень 2016 року); з 25.08.2016 року по 25.02.2017 (за зобов'язаннями за вересень 2016 року) (розрахунок арк. с. 18-19).
Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені суд звертає увагу на наступне.
При нарахуванні пені за зобов'язаннями за листопад 2015 року, за лютий 2016 року, за травень 2016 року та за серпень 2016 року позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення.
Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Позивач не врахував вказані приписи законодавства, тому, враховуючи, що останній день строку для оплати припадає на вихідний, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3", до стягнення підлягає 645,07 грн. пені.
Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3341,93 грн. основного боргу, 645,07 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 46, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Веселової Євгенії Григорівни (АДРЕСА_1,36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 02.11.1998 року, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради (пров. Чайковського, 5, м. Полтава, Полтавська область,36000, ідентифікаційний код 30191518) 3341,93 грн. основного боргу, 645,07 грн. пені, 1599,32 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено 06.02.2018 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Тимощенко О.М.