33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"06" лютого 2018 р. Справа № 918/23/18
Господарський суд Рівненської області в складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венбест"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Корнійчука Віталія Володимировича
про стягнення заборгованості за договором в сумі 6 810,00 грн,
за участі представників сторін:
від позивача: Жовтобрюх В.В., довіреність № 1063 від 17.10.2017 року
від відповідача: не з'явився
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Венбест" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Корнійчука Віталія Володимировича (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 11829-ОП від 10.03.2015 року про надання охоронних послуг за допомогою пульта централізованого спостереження (далі - договір) в сумі 6 810,00 грн, з яких заборгованість за договором в розмірі 1 650,00 грн та вартість неповернутого обладнання в сумі 5 160,00 грн.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 173- 175, 193, 216-218, 224 ГК України, ст. ст. 321, 386, 526, 625, 629, 638 ЦК України.
Ухвалою суду від 15.01.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду на 06.02.2018 року.
У судове засідання 06.02.2018 року з'явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Як слідує з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є адреса, на яку направлялись поштові повідомлення та повернулись з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ст.252 ГПК України).
Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 06.02.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно, всебічно та повно дослідивши надані у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10.03.2015 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 11829 - ОП (надалі-договір) з додатками, згідно з яким замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт - піцерію "Віват", що розташована за адресою м. Рівне, вул. Приходька, 66 (п. 2.1. договору).
Згідно з умовами вказаного договору, виконавець зобов'язався надавати послуги охорони за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкту замовника, а замовник приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх вартість.
Згідно з п. 2.2. договору охорона об'єкта здійснюється шляхом спостереження за станом на засобів сигналізації на об'єкті та негайного виїзду групи мобільного реагування (ГМР) при їх співпрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об'єкт, в період охорони.
Відповідно до п. 2.3. договору, початком надання послуг виконавцем вважається дата, що вказана в Акті вводу в експлуатацію тривожної сигналізації (Додаток № 1).
Згідно акту вводу в експлуатацію тривожної сигналізації від 10.03.2015 року (Додаток № 1), система тривожної сигналізації приймається в експлуатацію з 16.03.2015 року (п. 3).
Для належного надання послуг згідно договору та додатку № 1 до договору - Акту вводу в експлуатацію охоронної сигналізації та обстеження технічного стану об'єкту від 10.03.2015 року, позивач передав, а відповідач прийняв у користування засоби охоронної сигналізації з 16.03.2017 року, які є власністю позивача на суму 5 160,00 грн з ПДВ.
За п. 5 акту, виконавець передав замовнику в користування для охорони Об'єкта засоби ОС, які є власністю Виконавця: 1) ППК «Дунай 8» (1 шт.)- 2 500,00 грн, блок живлення (1 шт.)- 500,00 грн, АКБ (1 шт.) - 360,00 грн, модуль 6 (1 шт.) - 1 800,00 грн, загальною вартістю 5 160,00 грн.
Розділом 8 договору сторони передбачили, що вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу охорони і становить суму 458,33 грн, ПДВ (20%) -91,67 грн, загальна вартість складає 550,00 грн за один місяць та змінюється на умовах, передбачених цим договором (п. 8.1.).
Оплата послуг за цим договором здійснюється щомісячно на умовах передплати протягом перших п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку від виконавця (п. 8.4. договору).
За п.п. 9.1., 9.2. договору цей договорі вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом календарного року.
На виконання умов вказаного договору протягом 2016 року позивачем надано послуги з охорони, проте відповідач не оплатив послуг, наданих позивачем у травні, липні та грудні 2016 року на суму 1 650, 00 грн, що стверджується актами приймання - передачі за травень № 23567 від 31.05.2016 року, за липень № 33206 від 31.07.2016 року, за грудень № 58086 від 31.12.2016 року.
Підпунктом 3.2.11. договору сторонами погоджено, що замовник зобов'язаний своєчасно вносити оплату за послуги охорони.
Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за надані охоронні послуги становить 1 650,00 грн.
Крім цього, 01.01.2017 року відповідач звернувся із заявою до позивача про розірвання договору у зв'язку із зміною фізичної особи - підприємця.
Згідно з п. 3.2.17 договору, замовник має після припинення договірних відносин, повернути обладнання виконавцю, яке зазначене в додатку № 1 в стані, придатному до подальшої його експлуатації або сплатити його вказану вартість, в разі пошкодження або втрати.
З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2017 року та 13.09.2017 року на адресу відповідача направлено претензії з вимогою перерахувати на рахунок позивача заборгованість в сумі 1650,00 грн за надані послуги з охорони приміщення та у зв'язку з припиненням договірних відносин повернути обладнання загальною вартістю 5160,00 грн, яке є власністю позивача. Однак, претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення, заборгованість не погашено, обладнання не повернуто.
Відтак, загальна сума боргу відповідача перед позивачем за надані охоронні послуги та вартість засобів охоронної сигналізації становить 6 810, 00 грн.
Як встановлено судом із матеріалів справи, послуги з охорони у період травня липні та грудня 2016 року були фактично надані позивачем та прийняті відповідачем, зауваження по якості наданих послуг відсутні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за вказані періоди зі сторони відповідача підписані уповноваженою особою.
У силу вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Сторонами не надано суду доказів визнання договору, на якому ґрунтуються вимоги позивача, недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У силу вимог ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.
У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охоронну діяльність" встановлено, зокрема, що охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об'єкт охорони - фізична особа та/або майно; суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про охоронну діяльність" унормовано, що ліцензування охоронних послуг здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охоронну діяльність" суб'єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості за надані послуги охорони за договором в розмірі 1650,00 грн боргу та сплати вартості неповернутого обладнання в сумі 5 160,00 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 1650,00 грн, що виникла в травні, липні та грудні 2016 року та вартості неповернутого обладнання в сумі 5 160,00 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Корнійчука Віталія Володимировича (33000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "ВЕНБЕСТ" (01000, м.Київ, проспект Перемоги, 90/1, код ЄДРПОУ 30310579) 1 650,00 грн основного боргу, 5 160,00 грн вартості засобів охоронної сигналізації та 1 600,00 грн судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 07.02.2018 року.
Суддя Церковна Н.Ф.