23.01.2018 м. Ужгород Справа № 907/769/17
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г.
у відкритому судовому засіданні при секретарі судового засідання Сінкіній Е.В.
розглянув справу за позовом державного підприємства «Сарненське лісове господарство», м. Сарни Рівненської області до Закарпатської митниці ДФС України, м. Ужгород за участю головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, м. Ужгород як третьої особи у справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
про стягнення 118685,90 грн. збитків
представники учасників процесу:
позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;
відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю
третьої особи - не з'явився
Позивач звернувся до суду з вказаними вимогами до відповідача, посилаючись на те, що внаслідок безпідставного затримання останнім вагонів позивача №№ 96392329, 96398276, 32263667, 96290325, 32261752, 96392303, 67161224, 68772771, 68569102, що слідували через зону діяльності Закарпатської митниці, Філією «Центр транспортної логістики» ПАТ «Укрзалізниця» було проведено коригування платежів та стягнуто з позивача додаткових зборів та платежів пов'язаних із затриманням вагонів на загальну суму 118685,90 грн.
Посилається також на те, що неправомірність дій відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо затримання зазначених вагонів позивача встановлено в порядку адміністративного судочинства в межах справи № 817/1363/16 за позовом Державного підприємства "Сарненське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача.
За наведених обставин позивач та його представник у ході судового розгляду справи наполягає на стягненні зазначеної суми як відшкодування шкоди заподіяної відповідачем внаслідок неправомірної діяльності його як суб'єкта владних повноважень.
Відповідач письмовим відзивом та його уповноважений представник у ході судового розгляду справи проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Зокрема, вважає, що встановлення неправомірності дій суб'єкта владних повноважень не можуть бути предметом розгляду справи в порядку господарського судочинства, а відтак - і стягнення збитків із суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач, в порядку господарського судочинства без визнання цих дій неправомірними є безпідставним.
Вважає, що матеріали справи не вказують на наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці по забезпеченню здійснення митного контролю та сплатою позивачем перевізнику плати за надані послуги перевезення. Посилається також на те, що за приписами ст. 218 Митного кодексу України, операції, необхідні для здійснення митного контролю, проводяться за рахунок власників товарів.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору залучена до участі у справі на стороні відповідача, належним чином повідомлена про судовий розгляд даної справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, письмовими поясненнями повідомила про те, що у випадку задоволення позовних вимог до відповідача у справі, рішення суду буде виконуватися органами казначейства відповідно до встановленого порядку шляхом безспірного списання коштів з рахунків розпорядників.
Провадження у даній справі після 15.12.17 здійснювалось за правилами Господарського процесуального кодексу України, що діють після набрання чинності його в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, як справи загального позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд встановив наступне.
Матеріалами справи, встановлено, що на підставі заявок митного посту відповідача (№ 04/16 від 13.05.16, № 16/16 від 20.05.16, № 20/16 від 23.05.16, № 43/16 від 12.06.16) на шляху прямування до станції призначення в Угорщині на станції Батьово було призупинено пропуск залізничних вагонів №№ 96290325, 32261752, 296392329, 96398276, 32262367, 296392303, 67161224, 68772771, 68569102 з товаром «пиловник з сосни звичайної, відправником яких був позивач - ДП «Сарненське лісове господарство».
Наведені обставини, а також час початку та закінчення затримання вагонів №№ 96290325, 32261752 зафіксовано перевізником - ПАТ «Укрзалізниця» - у відповідних ОСОБА_3 загальної форми № 11 від 13.05.16 (ст. Батьово), № 4559 від 13.05.2016 (ст. Чоп), № 24560 від 13.05.2016 (ст. Чоп).
ОСОБА_3 нараховано додаткових зборів на суму 1519,70 грн. за користування вказаними вагонами, за зберігання, маневрову роботу, надіслання телеграми органами ПАТ “Укрзалізниця”; нараховано провізної плати за перевезення від ст. Батьово до ст. Чоп вагону № 96290325 на суму 3 666,00 грн. та ПДВ на вагонну складову у розмірі 140,00 грн. та за перевезення вагону № 32261752 - на суму 3666,00 грн. та ПДВ на вагонну складову у розмірі 140,00 грн.; у зв'язку із затриманням по ст. Чоп вагону № 96290325 нараховано зборів за зберігання, користування вагонами та маневрову роботу на загальну суму 26223,00 грн., а вагону № 232261752 нараховано зборів: за зберігання та користування на загальну суму 24875,90 грн.
ОСОБА_4 загальної форми № 2396 від 26.05.16 встановлено обставини затримання на станції Батьово вагонів №№ 296392329, 96398276, 32262367; нараховано додаткових зборів за користування вказаними вагонами, за зберігання, за маневрову роботу, за телеграму органами ПАТ “Укрзалізниця” на загальну суму 28776,60 грн.
Актом загальної форми № 2407 від 01.06.16 встановлено обставини затримання на станції Батьово вагонів №№ 296392303, 67161224; нараховано додаткових зборів за користування вказаними вагонами на загальну суму 27097,20 грн.
Актом загальної форми № 422 від 13.06.16 встановлено обставини затримання на станції Батьово вагонів №№ 68772771, 68569102; нараховано додаткових зборів за користування вказаними вагонами на загальну суму 2581.50 грн. 50 коп.
Загалом на підставі зазначених актів перевізником нараховано додаткових зборів у зв'язку із затриманням на підставі заявок митного посту відповідача залізничних вагонів №№ 96290325, 32261752, 296392329, 96398276, 32262367, 296392303, 67161224, 68772771, 68569102 відповідача на суму 118685,90 грн.
За твердженням позивача після проведення митного огляду, що спричинило затримку вагонів, останні були відправлені за маршрутом слідування. Будь-яких порушень при переміщенні товарів у вказаних вагонах Закарпатською митницею ДФС не виявлено.
Наведене у ході судового розгляду не заперечується та не спростовано відповідачем.
Перевізник - філія "Центр транспортної логістики" ПАТ "Українська залізниця" - листами від 10.08.16 № ЦТЛ-10/2250 та від 15.08.2016 № ЦТЛ- 10/2285 повідомив ДП «Сарненський лісгосп» - позивача у даній справі - про проведення коригування платежів за перевезення в травні-червні 2016 року спірних вагонів з вантажем позивача, про нарахування та стягнення з його особового рахунку 118685,90 грн.
Позивач у зв'язку з наведеними обставинами звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до Закарпатської митниці ДФС України про визнання протиправними дій відповідача щодо безпідставного затримання вагонів позивача №№ 96392329, 96398276, 322623667, 6290325, 32261752, 96392303, 67161224, 68772771, 68569102, що слідували через зону діяльності Закарпатської митниці, який розглядався Рівненським окружним адміністративним судом у межах адміністративної справи № 817/1363/16.
31.10.16 Рівненським окружним адміністративним судом у зазначеній справі прийнято постанову, якою позов задоволено та визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС України щодо безпідставного затримання вагонів позивача. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.01.17 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.17.
Такі обставини передували зверненню позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача - Закарпатської митниці ДФС України - на користь суми 118685,90 грн., як збитків завданих позивачеві через незаконні дії відповідача щодо затримання вагонів.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (ГКУ) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статут залізниць України (далі - Статут), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницею вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) - це міжнародна угода про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна. СМГС є чинною з 01.11.1951, а для України з 05.06.1992.
Відповідно до параграфу 1 ст. 3 СМГС дана угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні і у прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.
Параграфом 6 ст. 28 СМГС встановлено, що якщо перешкода з перевезення вантажу або його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі та витрати, які понесені ним у зв'язку з перешкодою, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.
Відповідно до статті 32 СМГС перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, які не передбачені тарифами, що діють і які викликані причинами, що не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється у порядку, передбаченому ст. 31 "Сплата провізних платежів та неустойок".
Статтею 31 СМГС передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:
1) відправника на користь перевізників, які приймають участь у перевезенні, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ними здійснюється;
2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється.
З огляду на фактичні обставини справи, оскільки позивач є відправником вантажу у вагонах №№ 96392329, 96398276, 32263667, 96290325, 32261752, 96392303, 67161224, 68772771, 68569102, а перешкода з перевезення вантажу - затримка перевезення - виникла у зв'язку зі здійсненням процедур митного контролю та митного оформлення вагонів, тобто з причин, які не залежали від перевізника, тому сплата перевізнику суми 118685,90 грн. як додаткових провізних платежів і витрат за змістом наведених вище приписів чинного законодавства, яким регулюються правовідносини залізниці з іншими учасниками перевезень вантажів у міжнародному сполученні, є обов'язком позивача.
Разом з тим, рішенням суду - постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.10.2016р. у справі № 817/1363/16 за позовом ДП "Сарненське лісове господарство" до Закарпатської митниці ДФС України - яке набрало законної сили визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС України щодо безпідставного затримання вагонів №96398078, №32262347, №96398979, №32264426, №96392329, №96398276, №32263667, №68772771, №68569102, №96392303, №67161224, №96290325, №32261752 державного підприємства "Сарненське лісове господарство", що слідували через зону діяльності Закарпатської митниці.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, констатує, що обов'язок позивача по сплаті перевізнику суми 118685,90 грн. додаткових провізних платежів і витрат, пов'язаних із затримкою вагонів, виник внаслідок протиправних дій митниці щодо безпідставного затримання вагонів.
Протиправність дій митниці встановлено вищезазначеним рішенням суду в адміністративній справі, в якій брали участь ДП "Сарненське лісове господарство" та Закарпатська митниці ДФС України - сторони у даній справі, тому наведене за змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребує доказування
За наведених обставин доведено причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача у даній справі та сплатою позивачем додаткових платежів перевізнику на суму 118685,90 грн., що є майновою шкодою останнього.
Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України (ЦКУ), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів, є зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 2 ст. 30 МКУ шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 ЦКУ, згідно приписів якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, яким є відповідач у справі, встановлені ст. 1173 ЦКУ, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
У відповідності до приписів наведених норм, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди органом державної влади є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
З огляду на наведені приписи цивільного законодавства, що регулює питання відшкодування шкоди, в тому числі, завданої органом державної влади, суд дійшов висновку про підставність вимог позивача до відповідача - органу держаної влади - про відшкодування шкоди завданої відповідачем внаслідок його протиправних дій, оскільки матеріалами справи доведено наявність всіх складових правопорушення - шкоди, протиправних дій відповідача та причинний зв'язок між ними.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача - Закарпатської митниці ДФС України - на користь позивача суми 118685,90 грн. підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на законі та доведені належними та допустимими доказами у справі.
При цьому судом не приймаються заперечення відповідача у справі щодо непідвідомчості даного спору господарському суду непідвідомчість останньому вимог щодо встановлення неправомірності дій суб'єкта владних повноважень, з огляду на приписи ст. 21 КАС України, за змістом якої Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, а інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. У даній справі предметом спору заявлена вимога лише про відшкодування шкоди, а публічно-правовий спір між сторонами вирішений в порядку адміністративного судочинства, відтак - спір підвідомчий господарському суду за правилами господарського судочинства.
Заперечення проти позову з посиланням на відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою шкодою спростовані у ході судового розгляду, тому не приймаються судом; посилання на обов'язок власників товарів щодо оплати операцій, необхідних для здійснення митного контролю за змістом ст. 218 МКУ України не може бути прийнято судом, оскільки спростовано правомірність здійснення відповідачем таких операцій.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору за підставі п. 1 ч. 4 ст.129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
суд вирішив:
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (88000, вул. Собранецька 20, м. Ужгород , код ЄДРПОУ 39515893) на користь державного підприємства «Сарненське лісове господарство» (34500, вул.Гоголя 34, м. Сарни, Рівненська область , код ЄДРПОУ 00992836) у відшкодування шкоди суму 118685,90 грн. (сто вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять грн. 90 коп.) та у відшкодування судових витрат - 1780,00 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят грн. 50 коп.).
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 7.02.2018р.
Суддя Ушак І.Г.