233 № 233/5634/17
02 лютого 2018 року м.Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючої судді Бєлостоцької О.В.,
при секретарі Теліціній О.О.,
за участю
представника позивачів ОСОБА_1,
позивача ОСОБА_2,
відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, в якому з урахуванням поданих уточнень зазначили, що 26 липня 2000 року ними було приватизовано квартиру, розташовану за адресою: Донецька області, вул.Європейська (Калініна), 65/19. Відповідач по справі, який є їхнім сином, в зазначеній квартирі зареєстрований, але не мешкає з 2000 року, оскільки поїхав на навчання до Російської Федерації, де і залишився мешкати після його закінчення. ОСОБА_2 участі в сплаті вартості комунальних платежів не приймає. Позивачі змушені сплачувати вартість комунальних послуг в повному обсязі і крім того, позбавлені можливості вільно користуватись та розпоряджатись своїм майном. Позивачі просять визнати ОСОБА_4 особою, що втратила право користування жилим приміщенням за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська (Калініна), 65/19.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що квартира, розташована за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська (Калініна), 65/19 належить на праві власності йому, його дружині - ОСОБА_3 та їх сину - ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про приватизацію. Не заперечував, що відповідач по справі є власником частини квартири, але з власної волі не мешкає в ній з 2000 року, оскільки виїхав на навчання до Російської Федерації, де залишився на постійне проживання. Необхідність визнати ОСОБА_4 особою, що втратила право користування жилим приміщенням обумовлена необхідністю зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою, оскільки ця обставина впливає на розмір комунальних платежів.
Представник позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3- адвокат ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що метою визнання ОСОБА_4 особою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою № 19 в будинку № 65 по вул.Європейській (Калініна) є виключно зняття відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з*явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності та зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні 02 лютого 2018 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України постановлено ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову шляхом занесення до протоколу судового засідання, оскільки визнання позову, на переконання суду, суперечить закону та порушує права відповідача ОСОБА_4
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, представника позивачів адвоката ОСОБА_1, з*ясувавши позицію відповідача ОСОБА_4, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26 липня 2000 року позивачі ОСОБА_2 (а.с.5-6), ОСОБА_3 (а.с.7-8) та відповідач ОСОБА_4 є співвласниками квартири, розташованої за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська (Калініна), 65/19 (а.с.9).
Згідно довідки від 31 жовтня 2017 року в квартирі, розташованій за адресою: Донецька область, м.Костянтинівка, вул.Європейська (Калініна), 65/19 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.10).
Відповідно до актів перевірки паспортного режиму від 26 жовтня 2016 року, від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_4 в квартирі № 19, розташованій в будинку № 65 по вул.Європейська (Калініна) в м.Костянтинівка не мешкає з 2000 року, оскільки мешкає в Російській Федерації (а.с.11,12).
З досліджених доказів та пояснень позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 є співвласником квартири № 19, розташованої в будинку № 65 по вул.Європейська (Калініна) в м.Костянтинівка Донецької області.
Саме зважаючи на цю обставину, судом було відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем, оскільки визнання позову ОСОБА_4 суперечить закону та порушує його права як власника житла.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статтею 155 ЖК України передбачено, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути у них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Частиною 1 ст. 319 ЦК передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.1,2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приймаючи до уваги вищенаведене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову як такого, що не ґрунтується на законі, оскільки відповідач ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1 (Калініна) в м.Костянтинівка Донецької області і не може бути обмежений в праві вільно користуватися, володіти та розпоряджатися своєю власністю з тих підстав, що не мешкає в квартирі, співвласником якої він є.
Посилання позивача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_1 на те, що визнання відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщенням обумовлено виключно необхідністю зняття його з реєстраційного обліку та жодним чином не порушує його права як власника не ґрунтуються на законі.
Крім того, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється не лише на підставі рішення суду, а і на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації.
Судові витрати по справі відповідно до ст.141 ЦПК України слід покласти на позивачів.
Керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст.9, 155 ЖК України, ст.ст.317, 319, 321, 383 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,-
У задоволенні позову ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Калініна), 65/19 РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Калініна), 65/19 РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Калініна), 65/19) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений 07 лютого 2018 року.
Суддя