Справа № 367/200/16-к
Провадження по справі № 1-кп/367/176/2018
07 лютого 2018 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 19.11.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110040002765, по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Райківщина Яготинського району Київської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, розлученого, не працюючого, останній раз судимого 28.12.2007 р. Згурівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187, ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 12 років (звільнений за ухвалою Ірпінського міського суду від 30.07.2015 р. умовно-достроково на не відбутий строк 2 роки 11 місяців 22 дні), не маючого зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
ОСОБА_8 , перебуваючи на умовно-достроковому звільненні від відбування покарання за вироком Згурівського районного суду Київської області від 28.12.2007 р., яким його було засуджено за ч. 2 ст.121, ч. 4 ст. 187, ст. 70 КК України, 18.11.2015 р., приблизно о 18 год 00 хв (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), маючи умисел на незаконне заволодіння майном ОСОБА_6 , маючи право вільного доступу, через відкриту хвіртку зайшов на подвір'я будинку АДРЕСА_2 , пройшов до відкритого приміщення літньої кухні, де на той час на стільці сидів ОСОБА_6 , і наніс йому по голові декілька ударів цеглиною, яку тримав у правій руці. Потім взяв правою рукою з розташованого поруч столу предмет схожий на ніж і, стоячи позаду потерпілого ОСОБА_6 , умисно наніс ним один удар в праву сторону попереку потерпілого, чим завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження, у вигляді забійних ран голови та колото-різаної рани поперекової ділянки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я (більше 6-ти, але менше 21-го дня).
Далі ОСОБА_8 поставив до потерпілого ОСОБА_6 вимогу про передачу йому грошових коштів.
Побоюючись застосування з боку ОСОБА_8 насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, ОСОБА_6 передав ОСОБА_8 наявні у нього грошові кошти у сумі 250,00 грн., після чого ОСОБА_8 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись майном потерпілого на власний розсуд.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчиняла розбій.
В судовому засіданні ОСОБА_8 не визнав себе винним у вчиненні злочину, у скоєнні якого він обвинувачується.
Вказував, що він не вчиняв нападу на ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном. Пояснив, що його донька ОСОБА_9 винаймала житло у потерпілого ОСОБА_6 . Він також після звільнення з місць позбавлення волі деякий час проживав там, але на вимогу потерпілого був змушений з?їхати.
05.11.2015 р. він повернув ОСОБА_6 заборгованість доньки в розмірі 200,00 грн. і сплатив ще наперед 500,00 грн. за її проживання. Однак, 15.11.2015 р. донька зателефонувала і повідомила, що ОСОБА_6 її вигнав, тому він поїхав до потерпілого, щоб забрати сплачені ним наперед кошти, але той лаявся і відмовився віддавати гроші.
У зв?язку з тим, що донька тривалий час не виходила на зв?язок, він 18.11.2015 р., приблизно о 17 годині, у її пошуках знову поїхав до ОСОБА_6 , який був у літній кухні. У розмові потерпілий почав ображати доньку, тому він не втримався і наніс йому удар по носу та пару ударів куском цеглини, яка лежала біля груби, по голові. Від цього ОСОБА_6 похилився, обперся об тапчан, а одну руку поклав на холодильник, де лежав ніж. Щоб він не взяв ніж, він штовхнув його, сам взяв ніж з холодильника і наніс ним один удар в область правої частини попереку потерпілого. Після цього ОСОБА_6 повернувся та схопився за ніж, але він вихватив ніж та викинув його. Потім він допоміг потерпілому вмитись, з його дозволу заліз у кімнату, де проживала його донька, але ні її, ні її речей там не було. Тому він запропонував ОСОБА_6 віддати частину сплачених ним 05.11.2015 р. коштів, а саме 300,00 грн. ОСОБА_6 віддав йому лише 250,00 грн., після чого він поїхав шукати доньку на АДРЕСА_2 . Коли повернувся через деякий час назад, його затримали працівники поліції.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_8 своєї вини у скоєнні зазначеного вище злочину, його вина підтверджується:
-показаннями потерплого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні повідомив, що донька обвинуваченого орендувала у нього житло. 15.11.2015 р. обвинувачений приніс 200,00 грн. боргу його доньки та сплатив 500,00 грн. за майбутнє її проживання. За два дні до подій він повідомив доньці обвинуваченого, що припиняє оренду і щоб вона вибиралась. 18 чи 20 (точно не пам?ятає) листопада 2015 р., приблизно о 18 годині, він перебував у літній кухні, сидів спиною до відкритих вхідних дверей. Раптом відчув удар цеглою по голові, від чого переніссям розбив чашку. Потім відчув ще декілька ударів по голові і один удар ножем в поперекову частину спини. Він повернувся і побачив, що то був ОСОБА_8 , який приставив руку з ножем до його грудей. Він схопився за лезо ножа рукою і спитав, що він хоче, на що ОСОБА_8 сказав, щоб віддав гроші. Вказував, що віддав ОСОБА_8 250,00 грн., які в нього були. Після того, як ОСОБА_8 наказав телефонувати в поліцію, він дістав мобільний телефон, але обвинувачений забрав із мобільного телефону SIM карту, викинув її і втік;
-показаннями свідка ОСОБА_10 , який в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_6 є його батьком. Восени 2015 р. (точніше не пам?ятає), приблизно о 19 год 00 хв, він повертався додому з роботи. Йому на мобільний телефон зателефонувала дружина і повідомила, що заходив батько і просив викликати швидку медичну допомогу, бо його порізали ножем. Він відразу пішов до місця проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 . Батько був там, тримався рукою за рану, в районі нирки. Також в нього була пошкоджена голова. Він викликав поліцію і після приїзду швидкої допомоги поїхав з батьком в лікарню. Зі слів батька ушкодження йому задав обвинувачений, який вимагав у нього гроші;
-показаннями свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні повідомила, що вона орендувала житло у ОСОБА_6 . Ввечері 18.11.2015 р. до неї у вікно постукав ОСОБА_6 і повідомив, що його вдарив цеглиною по голові та порізав ОСОБА_8 . Вона обробила йому рану на правому боці ззаду, порадила викликати швидку медичну допомогу та поліцію і провела його до сина;
-показаннями свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні повідомив, що він орендував житло у ОСОБА_6 . Восени 2015 р. (точніше не пам?ятає), приблизно о 19 годині, ОСОБА_13 , яка також орендувала там житло, повідомила йому, що ОСОБА_6 вдарили ножем;
-показаннями свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні повідомив, що він є сусідом ОСОБА_6 . Восени 2015 р. (точніше не пам?ятає), приблизно опівночі він повертався пішки з м. Буча в смт. Гостомель. На вулиці Лісна працівники поліції попросили його бути понятим. В будинку ОСОБА_6 йому показали дві сорочки в крові, цеглину та картонну коробку з плямами бурого кольору. Він підписався і вийшов. Іншого понятого під час складання протоколу огляду не було, його завели після нього;
-показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні повідомила, що вона є донькою обвинуваченого ОСОБА_8 . Раніше, з 05.06.2015 р. орендувала у потерпілого ОСОБА_6 житло. З вересня 2015 р. до 05.11.2015 р. разом з нею також проживав батько. Оскільки вона заборгувала потерпілому батько повернув йому борг в розмірі 200,00 грн. і сплатив 500,00 грн. за її проживання, але ОСОБА_6 здалося, що до неї ходять хлопці, через що він 13.11.2015 р. вигнав її з житла. Вона повідомила про це батька і 14.11.2015 р. поїхала проживати в м. Київ, до своїх знайомих. 19.11.2015 р. їй зателефонував ОСОБА_16 , який проживав у ОСОБА_6 , і повідомив, що між потерпілим та батьком вночі 18.11.2015 р. сталась бійка і потерпілий повідомляв, що батько вдарив його каменем по голові;
-довідкою травмпункту Ірпінської ЦМЛ від 18.11.15 № 11108 та випискою із медичної картки стаціонарного хворого від 19.11.2015 р. (т. 1 а.с. 92, 93), згідно якої ОСОБА_6 звернувся за медичною допомогою у зв?язку із проникаючим пораненням попереку праворуч та численними забійними ранами голови;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2015 р. (т. 1 а.с. 94-95), згідно якого ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка здійснила на нього напад і наніс йому тілесні ушкодження;
-висновком експерта від 25.12.15 № 382 (т. 1 а.с. 131-132), згідно якого на вилученій у ОСОБА_8 під час його затримання куртці сіро-зеленого кольору виявлено кров, яка могла відбутися від потерпілого ОСОБА_6 ;
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.11.2015 р. (т. 1 а.с. 143-146), згідно якого під час затримання у ОСОБА_8 було вилучено куртку сіро-зеленого кольору;
-висновком експерта від 14.12.15 № 283 (т. 1 а.с. 135-136), згідно якого ОСОБА_6 було завдано проникаюче поранення попереку праворуч та численні забійні рани голови, які могли статися 18.11.2015 р. за обставин, вказаних потерпілим при його допиті 19.11.2015 р., і які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.11.2015 р. (т. 1 а.с. 152-154), згідно якого ОСОБА_8 підтвердив, що 18.11.2015 р., приблизно після 16 години, в приміщенні будівлі за адресою: АДРЕСА_2 завдав ОСОБА_6 тілесні ушкодження. Як саме завдавав їх не пам?ятає, але після цього помітив у ОСОБА_6 різану рану на спині.
Суд не приймає до уваги і вважає недопустимими такі докази: протокол огляду місця події від 18.11.2015 р. (т. 1 а.с. 69-90), висновок експерта від 21.12.15 № 235 (т. 1 а.с. 113-117), висновок експерта від 25.12.15 № 383 (т. 1 а.с. 127-128), виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, п. 1, 3 ч. 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Згідно з ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
Частиною 2 статті 234 КПК України передбачено, що обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
Отже, для проведення огляду житла чи іншого володіння особи потребується ухвала слідчого судді.
На підставі наведеного протокол огляду місця події від 18.11.2015 р. (т. 1 а.с. 69-90) є недопустимим доказом, оскільки огляд будинковолодіння здійснювався за відсутності ухвали слідчого судді. Відсутня також ухвала слідчого судді, яка б узаконювала таку слідчу дію.
До того ж, зазначений протокол не містить вказівки в якому номеру будинку по АДРЕСА_2 здійснювалась така слідча дія. Крім того, понятий ОСОБА_14 в судовому засіданні вказав, що його запросили бути понятим та підписати протокол огляду місця події приблизно о 24 годині, в той час, як огляд проводився з 21-00 год. Також він повідомив, що був відсутній другий понятий, якого запросили підписати протокол вже після того, як він його підписав.
Суд також визнає недопустимими доказами висновок експерта від 21.12.15 № 235 (т. 1 а.с. 113-117) і висновок експерта від 25.12.15 № 383 (т. 1 а.с. 127-128), оскільки предметами даних експертиз були речі, вилучені під час огляду місця події 18.11.2015 р. з порушенням процедури.
Суд не приймає до уваги протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.11.2015 р. (т. 1 а.с. 99-100), оскільки таке впізнання здійснював син потерпілого ОСОБА_10 , який не був очевидцем подій і діяв лише зі слів батька.
Також суд відкидає такий доказ, як протокол проведення слідчого експерименту від 06.01.2016 р. (т. 1 а.с. 137-136), оскільки він в порушення вимог ст. 104 КПК України не містить опису послідовності дій та отриманих в результаті процесуальної дії відомостей. Не містить також протокол і вказівки, що така слідча дія здійснювалась із застосуванням безперервного відеозапису. В той же час, участь ОСОБА_12 у цьому слідчому експерименті як понятого, є недопустимим, тому що він є заінтересованою особою, так як винаймає житло у потерпілого ОСОБА_6 , а отже є від нього залежним.
Щодо диску з відеозаписом слідчого експерименту від 06.01.2016 р. (т. 1 а.с. 140), то цей доказ також не може бути прийнято судом, оскільки він не прошитий та не підписаний учасниками слідчого експерименту. До того ж, з відеозапису на ньому вбачається, що під час проведення слідчого експерименту потерпілому постійно підказували що казати і надавали за нього пояснення, перебиваючи його.
Не приймається також судом до уваги диск до протоколу проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 155, т. 3 а.с. 35), оскільки згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 26.11.2015 р. (т. 1 а.с. 152-154) під час проведення цієї слідчої дії технічні засоби фіксації не застосовувались.
Решту доказів по справі суд не приймає до уваги, оскільки вони не містять інформації щодо обставин скоєння злочину.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_8 обвинувачується, в тому числі у погрозі застосування щодо потерпілого насильства з метою заволодіння його майном, а саме, що він після нанесення ОСОБА_6 ударів цеглиною по голові та одного удару ножем в поперекову частину спини притиснув лезо ножа до грудної клітини потерпілого, демонструючи свій намір на негайне застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров?я, поставив вимогу про передачу наявних у потерпілого коштів.
Судом не здобуто доказів на підтвердження такої обставини. Показання потерпілого щодо цього, суд не приймає до уваги, оскільки вони суперечать показанням, наданим ним в протоколі допиту потерпілого від 19.11.2017 р. (т. 2 а.с. 114-116), відразу після подій злочину, в яких він вказує, що коли ОСОБА_8 замахнувся ножем та хотів нанести йому удар в грудну клітину, він руками схватився за лезо та рукоять ножа і не дав цього зробити, після чого ніж він забрав. Відсутні жодні посилання на те, що лезо ножа прислонялось до грудної клітини та при цьому ставилась вимога про надання коштів. Суд вважає, що така зміна показань потерпілого відбулась через значний перебіг часу та похилий вік потерпілого.
У зв?язку із наведеним суд виключає з обвинувачення посилання на погрозу застосування щодо потерпілого насильства з метою заволодіння його майном.
Суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого на те, що слідча група була створена не на підставі постанови, тому що таке посилання не ґрунтується на нормах закону. Відповідно до ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий чи слідча група визначається керівником органу досудового розслідування. Даними нормами не передбачено, що таке визначення повинно відбуватись шляхом винесення постанови. Тому Наказ начальника Ірпінського ВП ГУНП в Київській області про створення слідчо-оперативної групи від 19.11.15 № 2765 (т. 2 а.с. 133) є законним.
Є безпідставними посилання обвинуваченого на те, що постанови слідчого є недопустимими доказами, оскільки постанови слідчого не є доказами по справі, вони є процесуальними рішеннями в кримінальному провадженні, а тому вони не можуть визнаватись недопустимими доказами.
При цьому, суд враховує, що з рядом постанов про призначення експертиз обвинуваченого ОСОБА_8 було ознайомлено вже після закінчення досудового розслідування (т. 3 а.с. 14-31), однак дана обставина не призводить до визнання висновків експерта недопустимим доказом, оскільки КПК України не містить обов'язку слідчого повідомляти підозрюваного про призначення експертиз. До того ж, обвинувачений не був позбавлений можливості ініціювати як під час досудового розслідування, так і в суді питання про призначення експертиз, ставити питання експертам чи заявляти їм відвід.
Також суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого на те, що потерпілий надав неправдиві показання, оскільки хоч показання, надані ОСОБА_6 в суді та показання надані ним під час досудового розслідування (т. 2 а.с. 114-116) місять деякі відмінності, але такі відмінності незначні, в основному відрізняються кількістю завданих йому ударів. До того ж, такі відмінності не впливають на кваліфікацію дій обвинуваченого. В усіх показаннях потерпілий послідовно вказував на завдання обвинуваченим йому тілесних ушкоджень та вимагання грошових коштів.
Суд не бере до уваги посилання обвинуваченого на те, що він не вимагав кошти потерпілого, а просив повернути йому свої кошти, які ОСОБА_6 йому заборгував у зв?язку із достроковим розірванням з його донькою договору оренди житла. Таке посилання суд вважає хибним, оскільки після сплати грошових коштів за оренду житла, такі кошти перестали бути власністю обвинуваченого. Навіть за наявності заборгованості і повернення такого боргу, потерпілий мав сплатити обвинуваченому свої кошти.
Безпідставними є також посилання обвинуваченого на те, що не може братись до уваги Протокол отримання зразків для експертизи від 19.11.2015 р. (т. 1 а.с. 98) через відсутність в ньому підпису ОСОБА_6 . Дійсно, вказаний протокол не містить підпису потерпілого, однак в судовому засіданні ОСОБА_6 не заперечував, що в нього відбирали зразки крові для проведення експертизи і не оспорював такий протокол, який підписано слідчим, понятими та особою, яка відібрала зразки крові.
Обвинувачений ОСОБА_8 також просив визнати недопустимим доказом Протокол його затримання від 18.11.2015 р. (т. 1 а.с. 143-146), оскільки він не містить підстав для затримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Вказаний вище протокол затримання містить вказівку на підстави затримання, а саме: «Особу затримано після вчинення злочину». Відсутність інших відомостей у протоколі не призводить до визнання його недопустимим доказом. В разі наявності для цього підстав обвинувачений мав змогу оскаржити законність його затримання до слідчого судді. До того ж законність такого затримання перевірялась 20.11.2015 р. слідчим суддею Ірпінського міського суду під час обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою (т. 1 а.с. 149-151).
Такі посилання та невизнання своєї вини суд розцінює як бажання обвинуваченого уникнути покарання за вчинений злочин.
Обираючи міру покарання ОСОБА_8 , суд враховує, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин.
Обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, адміністрацією Київського СІЗО характеризується позитивно, раніше вже засуджувався за корисливий умисний злочин і знову вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , суд не знаходить.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , є вчинення злочину щодо особи похилого віку та рецидив злочинів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 187 КК України. Суд вважає таке покарання справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів.
До призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Згурівського районного суду Київської області від 28.12.2007 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції станом на 20.06.2017 р.) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Дана норма втратила чинність 21.06.2017 р. на підставі закону України від 18.05.17 №2046-VIII. Однак, згідно з ч. 2 ст. 4 КК України дія такої норми продовжує діяти щодо обвинуваченого, оскільки злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Таким чином, керуючись ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції станом на 20.06.2017 р.), суд зараховує у строк відбування покарання обвинуваченого час його перебування під вартою з дня затримання, 18.11.2015 р., по день набрання вироку законної сили включно.
Суд не знаходить підстав для зміни виду запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки продовжують існувати ризики, які були враховані при обранні йому такого запобіжного заходу, є ризик того, що, перебуваючи на волі, він зможе вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тому запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу суд залишає без змін - у виді тримання під вартою в Київському СІЗО.
Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.
Разом з цим, суд не вирішує долю двох сорочок з механічними пошкодженнями та двох предметів, схожих на ножі, оскільки їх під час досудового розслідування не було визнано речовими доказами. Суд не бере до уваги Постанову про визнання речовими доказами від 04.02.2016 р. (т. 3 а.с. 32-33), тому що її було прийнято за межами досудового розслідування, коли провадження вже перебувало в суді.
Понесені по провадженню процесуальні витрати суд вважає за необхідне відшкодувати за рахунок обвинуваченого.
Керуючись ч. 2 ст. 187, ст. 71, ст. 72 КК України, ст.ст. 100, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 07 (сім) років з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд частково приєднує до вказаного покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком Згурівського районного суду Київської області від 28.12.2007 р., і остаточний розмір покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначає у виді позбавлення волі строком на 07 (сім) років 06 (шість) місяців з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_8 - з 18.11.2015 р.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_8 час його перебування під вартою в період з 18.11.2015 р. по день набрання вироку законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 , у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироку законної сили.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 307,20 грн. (Триста сім гривень 20 коп.).
Речові докази: зрізи з нігтів, частину цегли з плямами бурого кольору, частину ковдри з плямами бурого кольору знищити.
Речовий доказ: куртку сіро-зеленого кольору повернути ОСОБА_8 .
На вирок до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку, з підстав, визначених ст.ст. 394, 473 КПК України.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення у разі неподання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - з дня вирішення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення буде вручено обвинуваченому та прокурору.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення буде надіслано учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3