233 № 233/410/18
07 лютого 2018 року
приміщення суду за адресою: 85113, м. Костянтинівка, пр. Ломоносова, 157
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, представник заявника ОСОБА_2, заінтересована особа Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про встановлення факту народження дитини,
Звернувшись до суду з заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт народження 13 грудня 2017 року в Україні у м. Макіївка Донецької області дитини чоловічої статі - ОСОБА_3, матір'ю якої є громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком - громадян України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаючись на те, що з 16 березня 2017 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.
13 грудня 2017 року у медичному закладі м. Макіївка Донецької області вона народила дитину чоловічої статі, про що їй було видане медичне свідоцтво про народження № 909 за формою № 103/у.
З метою реєстрації факту народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини, вона звернулась до Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, однак у реєстрації та отриманні свідоцтва про народження дитини їй було відмовлено на підставі невідповідності свідоцтва про народження дитини встановленим вимогам законодавства України.
Народження дитини на тимчасово окупованій території України унеможливлює здійснення в законодавчо визначеному порядку реєстрації народження дитини, як на те зобов'язує ст. 144 СК України.
Заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник заінтересованої особи Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Донецькій області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, відзив на заяву ОСОБА_1 не надав.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою ВРУ № 789-ХП від 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави - учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Відповідно до ч.1 ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч.3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження (абз.1 ч.4) та за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз.5 ч.4).
Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь - якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника (ч.1). Справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду (ч.2).У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків (ч.3). Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання (ч.4). Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи (ч.5).
Судом встановлено, що заявником у даній справі є громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Макіївка, Донецької області, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією паспорту серії ТТ 369812, виданим 17 березня 2017 року Приморським РУ у м. Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області (а.с.10).
Заявник ОСОБА_1 з 16 березня 2017 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 16 березня 2017 року (а.с.14).
За твердженням заявника, вона 13 грудня 2017 року в медичному закладі м. Макіївка Донецької області народила дитину чоловічої статті - сина ОСОБА_5.
На підтвердження факту народження дитини заявником надані:
- довідка Перинатального центру м. Макіївки від 29.12.2017 року,згідно із якою ОСОБА_1 з 13.12.2017 року по 20.12.2017 року перебувала в акушерському відділенні Перинатального центру м. Макіївки з діагнозом вагітність І, роди І, строкові, нормальні. Роди відбулися 13.12.2017 року в 14 год. 10 хв. (а.с.8);
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданого 10 січня 2018 року Гірняцьким відділом ЗАЦС м. Макіївки (а.с.13);
- копія результатів комбінованого скрінгу 1 триместру на ім'я вагітної ОСОБА_1 від 30.05.2017 року (а.с.15);
- копія індивідуальної карти вагітної та породіллі на ім'я ОСОБА_1 (а.с.16);
- копія протоколу УЗД вагітної ОСОБА_1 від 07.11.2017 року (а.с.17);
- копія результатів біохімічного скринінгу 2 триместру вагітної ОСОБА_1 від 10.07.2017 року (а.с.18);
- копія протоколу УЗД в 2-му триместрі на ім'я ОСОБА_1 від 10.07.2017 року (а.с.19);
- копія протоколу УЗД в 1-м триместрі на ім'я ОСОБА_1 від 30.05.2017 року (а.с.20);
- копія результатів УЗД вагітної ОСОБА_1 від 22.08.2017 року (а.с.21);
- копія довідки № 33 про тимчасову непрацездатність студента ОСОБА_1 (а.с.22);
- копія обмінної карти полового будинку, полового відділення лікарні на вагітну ОСОБА_1 (а.с.23-26).
Даючи оцінку допустимості документу, що виданий органом на тимчасово окупованій території України, суд керується ч.2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки вищезазначеного доказу, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Loizidou v.Turkev», «Cyprus v.Turkev», а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v.the Republik of Moldova and Russia»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження дитини для реалізації особистих майнових та немайнових прав заявника, суд, як виняток, приймає до уваги копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 від 10.01.2018 року та оцінює його в сукупності з медичними документами ОСОБА_1 під час вагітності та пологів, та вважає, що заявлені вимоги слід задовольнити, встановивши факт народження 13 грудня 2017 року у м. Макіївка Донецької області Україна громадянкою України ОСОБА_1 від громадянина України ОСОБА_4 дитини чоловічої статі - ОСОБА_3, що надасть заявнику можливість отримати видане державним органом України свідоцтво про народження дитини.
Керуючись ст. ст. 315-318 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, заінтересована особа Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ідентифікаційний код 21969099, м. Костянтинівка, вул. Театральна, 5, про встановлення факту народження дитини задовольнити.
Встановити факт народження 13 грудня 2017 року у м. Макіївка Донецької області Україна громадянкою України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, від громадянина України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, дитини чоловічої статі - ОСОБА_3.
Допустити негайне виконання судового рішення.
Повний текст рішення складено 07 лютого 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справа, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.В.Каліуш