264/3714/17
2/264/249/2018
"07" лютого 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участю секретаря Солонської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2018 року до суду надійшла вказана позовна заява представника позивача публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі ПАТ «ПУМБ»), в обґрунтування якої зазначив, що 06.12.2013 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений договір №25795573, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 18304 грн., сторонами визначено строк кредиту до 06.12.2016 року. 28.02.2015 року ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем після смерті останнього є відповідачка ОСОБА_1 Станом на 27.02.2015 року, заборгованість за кредитом складала 12891,44 грн., з яких 12433,73 грн. заборгованість за сумою кредиту, 109,46 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 348,25 грн. заборгованість за комісією за надання пакету послуг. Однак, після 27.02.2015 року частково було погашено заборгованість за кредитним договором № 25795573 від 06.12.2013 року, після чого заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором № 25795573 за сумою кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за надання пакету послуг становить 10968,66 грн. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 10968,66 грн., та судові витрати по справі у розмірі 1600,00грн.
Представник позивача ОСОБА_3, у судове засідання не з'явилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи без її присутності, в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних у ній даних та доказів.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовна заява ПАТ «ПУМБ» підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 06 грудня 2013 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 25795573, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 18304 грн. з процентною ставкою за користуванням кредиту - 12 % річних, з остаточною датою повернення - 06.12.2016 року.
Кредитним договором обумовлені взаємні права та обов'язки сторін.
28 лютого 2015 року ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, актовий запис № 308.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за життя належним чином виконував вимоги кредитного договору.
Станом на дату його смерті, заборгованість за кредитом складала 12981,44 грн.
Спадкоємцем ОСОБА_2 являється відповідачка по справі ОСОБА_1, яка згідно із повідомленням завідуючої Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою від 20.03.2017 року, є дружиною померлого ОСОБА_2, та звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 вбачається, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Враховуючи, що зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, тому підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.
Так відповідно до частин 2,4 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Згідно статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2017 року банк у письмовій формі повідомив спадкоємця про свої вимоги.
Встановлено, що ОСОБА_1, не задовольнила вимоги позивача в досудовому порядку про погашення отриманого спадкодавцем кредиту, хоча кредитор своєчасно, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України, пред'явив до неї вимогу.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №25795573, станом на 27.02.2015 року, заборгованість за кредитом складала 12891,44 грн., з яких 12433,73 грн. заборгованість за сумою кредиту, 109,46 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 348,25 грн. заборгованість за комісією за надання пакету послуг. Після 27.02.2015 року частково було погашено заборгованість за кредитним договором № 25795573 від 06.12.2013 року, після чого заборгованість ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором № 25795573 за сумою кредиту, відсотками за користування кредитом та комісією за надання пакету послуг становить 10968,66 грн.
Враховуючи викладене та той факт, що відповідачка визнала позові вимоги, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст.ст.141, 142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Як вбачається з квитанції позивач сплатив судовий збір в розмірі 1600 грн. Отже, оскільки відповідачка визнала позов до початку розгляду справи по суті, з неї на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 800 грн., а інші 50 відсотків судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 142, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Позов публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, б.4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 25795573 від 06.12.2013 року у розмірі 10968,66 грн. (десять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім гривень шістдесят шість копійок, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 800 грн. (вісімсот гривень).
Повернути Публічному акціонерному товариству «Перший Український міжнародний банк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, б.4, код ЄДРПОУ 14282829) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ними при поданні позову, а саме в розмірі 800 грн. (вісімсот гривень).
На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. М. Іванченко