Код суду 233 Справа № 233/2545/17
05 лютого 2018 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016050380001108 від 09 вересня 2016 року) за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, -
03 вересня 2016 року приблизно о 21.00 год. (більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено), ОСОБА_4 разом зі своїми знайомими неповнолітніми ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , знаходився біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де прогулюючись, проводили вільний час. У цей час до них підійшов раніше знайомий їм неповнолітній ОСОБА_8 , який був у супроводі своїх знайомих неповнолітніх ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . В цей час між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 виникла словесна перепалка, при цьому неповнолітній ОСОБА_8 , діючи на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4 , спробував нанести останньому один удар правою рукою в обличчя, але ОСОБА_4 ухилився від удару та ухиляючись опинився спиною до ОСОБА_8 . Далі ОСОБА_8 , діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, схопив ОСОБА_4 обома руками за тулуб, підняв на висоту власної грудної клітини та кинув останнього на асфальтовану поверхню тротуару, при цьому ОСОБА_4 впав на виставлену ліву руку. Своїми необережними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_4 закритий осколковий, чрезмищелковий, внутрішньосуглобний перелам дистального епіфіза променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні свою провину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що з потерпілим ОСОБА_16 він знайомий. 03 вересня 2016 року, приблизно о 21 годині, він був з ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , і в районі магазину «Єва» зустрівся з ОСОБА_16 , який був з друзями. В цей день ОСОБА_16 сказав його знайомим, що він неправильної орієнтації, він образився і вирішив помститися, а саме завдати фізичного болю. Він хотів вдарити ОСОБА_16 кулаком в обличчя, але промахнувся. ОСОБА_16 повернувся до нього спиною, він обхватив того руками в районі грудей, підняв і відпустив без придання тілу прискорення. ОСОБА_16 впав на лівий бік і почав кричати, що йому боляче. Він пішов по своїх справах. Не заперечував, що тілесні ушкодження ОСОБА_16 міг отримати внаслідок падіння. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, підтвердив повністю. У скоєному щиро розкаявся. Цивільний позов в частині відшкодування матеріального збитку визнав повністю, з яких відшкодував потерпілому 1000 грн. В частині відшкодування моральної шкоди цивільний позов не визнав у повному обсязі.
Суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_8 в об'ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги:
- потерпілий ОСОБА_4 повідомив у судовому засіданні, що 03 вересня 2016 року біля 21 години він разом з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 йшли додому по вул. Ціолковського, де в районі стоматології «Софія» зустріли ОСОБА_17 , який сказав, щоб вони нікуди не відходили і комусь зателефонував. Потім підійшов ОСОБА_22 з компанією, і, підійшовши до нього, намагався нанести удар кулаком в обличчя, але він увернувся і той промахнувся. Коли він увертався від удару, то опинився спиною до ОСОБА_22 , і той, схопивши його руками за тулув в області грудної клітини, підняв і кинув на асфальт. Він приземлився на лівий бік і ліву руку, при цьому відчув різкий біль у лівій руці і не міг самостійно піднятися. Короткий з компанією пішли, а йому друзі викликали швидку. Цивільний позов підтримав у повному обсязі, повідомивши, що йому ОСОБА_22 відшкодовано 1000 грн .
Наведені вище пояснення потерпілого є послідовними, узгоджуються і підтверджуються іншими дослідженими у судовому засіданні доказами:
- протоколом огляду місця події від 09 вересня 2016 року, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості, яка розташована між будинком АДРЕСА_3 , та було зафіксовано обстановку на місці спричинення потерпілому тілесних ушкоджень;
- висновком судово-медичної експертизи № 128 від 23 листопада 2016 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий осколковий, чрезмищелковий, внутрішньосуглобний перелам дистального епіфіза променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, який утворився від дії тупих предметів, можливо у строк і за обставин, зазначених у постанові, і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що вимагають для свого лікування термін понад 21 день;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18 лютого 2017 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_4 розповів про обставини та показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 03 вересня 2016 року у вечірній час на ділянці місцевості між будинком АДРЕСА_2 та будинком АДРЕСА_4 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 03 березня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_11 розповіла про обставини та показала механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.30 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 10 березня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_23 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 03 вересня 2016 року після 21.00 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 ;
- висновком судово-медичної експертизи № 128/26 від 03 квітня 2017 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, які малися у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися за обставин, вказаних учасниками слідчих експериментів: ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , тобто внаслідок падіння потерпілого ОСОБА_4 на ліву половину тулубу, з наступним упором на ліву верхню кінцівку;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_14 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.30 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 12 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_15 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.15-21.25 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 ;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_13 розповів про обставини та показав механізм спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що мало місце 03 вересня 2016 року близько 21.30 год. на ділянці місцевості біля будинку АДРЕСА_2 ;
- висновком судово-медичної експертизи № 128/26/30 від 17 квітня 2017 року, відповідно до якого тілесні ушкодження, які малися у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися за обставин, вказаних ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в ході проведення з ними слідчих експериментів. За обставин, вказаних ОСОБА_15 в ході проведення з ним слідчого експерименту, судити про механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не представляється можливим, т.я. ОСОБА_15 зазначає, що бачив, як потерпілий лежав на лівому боці і тримався за ліву руку. Тілесні ушкодження, що малися у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися в результаті падіння з приданим пришвидшенням з наступним упором на ліву верхню кінцівку. Будь-яких пошкоджень, що б вказували на можливу драку, самооборону і волочіння, в медичних документах і при обстеженні не знайдено.
Суд вважає вищеописані досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, поведінку обвинуваченого і потерпілого, що передувала події та під час події, а також поведінку обвинуваченого після події, місце вчинення злочину, суд вважає, що обвинувачений, діючи необережно, внаслідок злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання тяжких наслідків свого діяння, хоча повинен був та міг їх передбачити, схопив ОСОБА_4 обома руками за тулуб, підняв на висоту власної грудної клітини та кинув останнього на асфальтовану поверхню тротуару, при цьому ОСОБА_4 впав на виставлену ліву руку та отримав закритий осколковий, чрезмищелковий, внутрішньосуглобний перелам дистального епіфіза променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, що за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, після чого залишив потерпілого та пішов, не прийнявши заходів щодо надання потерпілому допомоги (виклик швидкої особисто або звернення за допомогою до інших осіб тощо), хоча реально мав таку можливість. Обставин, які б вказували на отримання потерпілим тілесних ушкоджень у інший, ніж це встановлено цим вироком спосіб, під час судового розгляду не встановлено.
Крім того, в ході судового розгляду досліджено судом достатньо доказів, які беззаперечно свідчать про пряму причетність обвинуваченого ОСОБА_8 до необережного спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 саме за встановленим цим вироком механізмом.
Згідно з ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Враховуючи викладене, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке кваліфікує за ст. 128 КК України, так як він своїми необережними діями спричинив потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.
ОСОБА_8 раніше не судимий; під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться; на обліку у лікаря нарколога не перебуває; на обліку в протитуберкульозному диспансері не перебуває; за місцем навчання та проживання характеризується посередньо; у скоєному щиро розкаявся; злочин вчинив будучи неповнолітнім; та частково відшкодував завдану злочином шкоду.
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 509 від 11 травня 2017 року, ОСОБА_8 є психічно здоровим. В період часу, що відповідає інкримінованому діянню, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. У ОСОБА_8 відсутні елементи розумової відсталості не пов'язані з психічним розладом. За сукупністю ознак психологічний розвиток ОСОБА_8 відповідає стандартам для даного вікового періоду. У ОСОБА_8 відсутні виражені індивідуально-психологічні характеристики, які впливають на його поведінку. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, рівня психологічного розвитку, ОСОБА_8 міг розуміти характер і значення своїх дій і передбачати їх наслідки. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Відповідно до досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого у кримінальному провадженні від 03 листопада 2017 року, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: участь у послугах, програмах і заходах із втручання, залучення до соціальних видів діяльності. Це допоможе організувати конструктивне проведення вільного часу підлітком, буде сприяти спілкуванню з про соціально спрямованими підлітками. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Згідно абз.7 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Санкцією ст. 128 КК України передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 100 КК України громадські роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
З урахуванням викладеного, суд вважає за неможливе призначити обвинуваченому ОСОБА_8 за вчинене кримінальне правопорушення будь-яке з покарань, передбачених санкцією ст. 128 КК України, так як ОСОБА_8 злочин вчинив, будучи неповнолітнім, не працює, приходячи при цьому до переконання щодо необхідності визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення за цим вироком і звільнення його від покарання.
Потерпілим ОСОБА_4 заявлений цивільний позов, в якому він просив стягнути на його користь солідарно з обвинуваченого ОСОБА_8 та законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 : у відшкодування матеріальної шкоди (витрати на лікування) 17918,00 грн.; у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.
Пункт 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» зазначає, що вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я потерпілого (витрат на лікування, посилене харчування, протезування, сторонній догляд, поховання тощо), суди повинні керуватися відповідним цивільним законодавством і виходити з роз'яснень із цих питань, які містяться в постановах Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з наступними змінами.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Встановлено, що позивач ОСОБА_4 за вказаних у цьому вироку обставин є потерпілим внаслідок неправомірного спричинення йому тілесного ушкодження обвинуваченим ОСОБА_8 поніс грошові витрати, пов'язані з лікуванням, у загальному розмірі 17918,00 грн., що підтверджується відповідними розрахунковими документами, а також в цій частині позов визнаний обвинуваченим ОСОБА_8 .
За наведених обставин суд вважає, що в частині відшкодування матеріального збитку цивільний позов підлягає задоволенню за виключенням сплаченої суми 1000,00 грн. у розмірі 16918,00 грн.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Суд при визначені розміру моральної шкоди враховує характер та обсяг страждань потерпілого, конкретні обставини справи і наслідки, що наступили, у вигляді отримання тілесного ушкодження та порушення звичайного укладу життя, а тому приходить до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, а саме у розмірі 8000,00 грн.
При цьому суд вважає, що суми відшкодування за цивільним позовом мають бути стягнуті безпосередньо з обвинуваченого ОСОБА_8 , так як останній на час ухвалення даного вироку є повнолітнім.
Процесуальні витрати відсутні.
Речових доказів по справі немає.
Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 в ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.
Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -
ОСОБА_9 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та звільнити його від покарання.
Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з засудженого ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь потерпілого ОСОБА_4 :
- у відшкодування матеріального збитку (витрати на лікування) 16918 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.;
- у відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.,
а всього 24918 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот вісімнадцять) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Процесуальні витрати відсутні.
Речових доказів по справі немає.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя