06.02.2018 Справа № 363/4864/17
06 лютого 2018 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді Баличевої М.Б., при секретарі - Рибки І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 Миколаєвича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 Миколаєвича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просить скасувати постанову інспектора роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 Миколаєвичасерії АР № 235586 від 05.12.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.12.2017 року, близько 19 години 20 хвилин, позивач керував транспортним засобом RENAULT TRAFIC, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по проспекту Мазепи, 1-А. Під час руху, він був зупинений працівниками УПП у м. Києві, після чого до його транспортного засобу підійшов інспектор патрульної поліції, який повідомив його про те, що ним порушено вимоги ПДР України. Після цього, позивач почав пояснювати працівнику поліції, що ПДР України ним порушено не було, та попросив відповідача надати для огляду фото або відео докази на підтвердження його стверджень. Після чого, інспектор пішов до свого службового автомобіля, де склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Вважає, що винесена інспектором роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАПсерії АР № 235586 від 05.12.2017 року підлягає скасуванню, оскільки позивачу не було надано можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, адміністративний позов повністю підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач інспектор роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в задоволенні позову просив відмовити, оскільки відповідач під час винесення оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконував процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, яка передбачена КУпАП, а тому не має підстав для скасування вказаної постанови.
06.02.2018 року позивачем через канцелярію суду було надано відповідь на відзив представника Департаменту патрульної поліції, в якій позивач вважає, що об'єктивних доказів, свідчень або інших відомостей, необхідних для вирішення цієї справи про наявність обставин порушення ним вимог ч. 3 ст. 122 КУпАП та п. 15.9 е ПДР відповідачем зібрано не було, вчинення ним адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови. Також зазначив, що з відзивом на адміністративний позов він ознайомився лише 05.02.2018 року, в приміщенні суду, під час ознайомлення з матеріалами справи, в порушення вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, відповідна копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, що також свідчить про те, що відповідачем в порушується його право на підготовку заперечень та додаткових пояснень проти відзиву. Просив врахувати його відповідь на відзив, та скасувати постанову інспектора роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 серії АР № 235586 від 05.12.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 235586 від 05 грудня 2017 року до позивача було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення п. 15.9 е ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Згідно пункту 15.9 е ПДР України, зупинка забороняється: ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Відповідно до ч. 3 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, регулюється положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), ЗУ «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. №1395 (далі - Інструкція), та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 258 КУпАП передбачені випадки, коли протокол не складається. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (ч.2 ст.258 КУпАП). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі (ч. 5 ст. 258 КУпАП).
Аналіз змісту ст. 258 КУпАП свідчить, що закон не передбачає обов'язкового складання протоколу про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, навіть у випадках коли особа оспорює порушення та накладене стягнення. В такому випадку відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП розгляд справи здійснюється уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення і за наслідками розгляду виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із цим, відповідачем та представником Департаменту патрульної поліції не було надано жодного доказу ні позивачу на його вимогу при прийнятті оскаржуваної постанови, ні суду щодо правомірності винесеної постанови серії АР № 235586 від 05 грудня 2017 року.
Тобто, відповідач зобов'язаний довести правомірність винесеної ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин /фактів/, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно з ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Як зазначив позивач в адміністративному позові, що він під час винесення оскаржуваної постанови заперечував, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, оскільки інспектором не було надано жодних фото або відео доказів, які підтверджували факт порушення ПДР України, пояснення у нього не відбиралися, свідки, які б підтверджували факт порушення ПДР України також відсутні.
Також зазначив, що він вимушений був підписати постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки без його підпису інспектор відмовився надати копію постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так інспектором патрульної ОСОБА_2 не було повно і всебічно з'ясовано обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, з оскаржуваної постанови серії АР № 235586 від 05 грудня 2017 року, винесеної інспектором роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 вбачається, що в графі «до постанови додаються» - додаткових доказів, зазначено не було, тобто на час винесення вказаної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у інспектора Малий Є.М. були відсутні будь-які докази фото/відео матеріали, пояснення свідків, та інші докази про вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення, які також не було надано до суду, лише письмовий відзив на адміністративний позов.
Відповідно до ч. 4 ст. 77 КАС України, суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки інспектор Малий Є.М. та представник ДПП в судове засідання взагалі не з'явились, в супереч вимогам ст. 72 КАС України, не надали доказів, на підтвердження правомірності винесеного рішення - постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на спростування тверджень позивача, а тому постанова серії АР № 235586 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КупАП підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 5, 6,7,8,9,72,73,77,79,243-246,251,255, 286 КАС України, ст. 55 Конституції України, ст. ст. 251, 258, 280 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 Миколаєвича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 з ОПБ УПП у м. Києві ДПП рядового поліції ОСОБА_2 Миколаєвичасерії АР № 235586 від 05.12.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резулятивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий М.Б. Баличева