Справа № 357/9420/17
2/357/11/18
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
02 лютого 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Бондаренко Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом -
Позивач звернувся до суду з даним позовом 16.08.2017 року мотивуючи тим, що він є власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована його мати ОСОБА_4, його брат ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_2. Останні два роки відповідачі по справі не проживають в квартирі і не бажають знятися з реєстраційного обліку, на них продовжують нараховуватись комунальні послуги, чим вони порушують його права, як власника квартири щодо утримання та розпорядження майном. В зв'язку з тим, що мирним шляхом вирішити спір не можливо, позивач просив в судовому порядку визнати ОСОБА_3, ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував та пояснив, що відповідачі у справі - це його брат та племінник, які зареєстровані в АДРЕСА_2, однак в квартирі не проживають з січня 2016 року, комунальні послуги не сплачують, житлом не цікавляться, особистих речей відповідачів в квартирі немає.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, відзив на позов до суду не надали.
Третя особа: ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, пояснень на позов до суду не надала.
На підставі ст. 280 ЦПК України та враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення позивача, покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, є власником чотирикімнатної квартири АДРЕСА_3, що підтверджується копією договору дарування частки квартири, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуб Н.М. в реєстрі за №1123, копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.09.1997 року та копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.07.2016 року та від 25.01.2018 року (а.с. 5, 6, 7-8, 52-59 ).
В даній квартирі зареєстрована його мати ОСОБА_4, його брат ОСОБА_3 та племінник ОСОБА_2, що підтверджується довідкою про місце проживання та склад сім'ї № 3098 від 25.07.2017 року (а.с. 4).
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до приписів ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідачі у даній справі заперечень проти позову з належними та допустимими доказами, в тому числі щодо поважності причин не проживання у спірному житловому приміщенні, до суду не надали.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 з 23.07.2008 року та ОСОБА_2 з 08.04.2015 року зареєстровані в АДРЕСА_4, проте в даному житловому приміщення не проживають з січня 2016 року, їх особистих речей в квартирі немає, даний факт підтверджується матеріалами справи та узгоджується з показами свідків, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачі більше одного року без поважних причин не користуються цим житлом, участі в оплаті за комунальні послуги не приймають, належних та безспірних доказів того, що їм чинилися перешкоди у користуванні цим житлом, до суду не надано, тому суд вважає за можливе визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_4.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, виходячи зі змісту зазначеної норми закону, прийняте рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, відповідно є підставою дня зняття цієї особи з реєстрації, а відповідно до ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду в розмірі 640 грн. 00 коп., одна позивач заявив клопотання про залишення судових витрат за ним.
Керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 71,72 ЖК УРСР, ст.ст. 15, 29, 319,391,402 ЦК України, ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , ст. 4, 12, 76 - 81, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_5.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Суддя О. В. Бондаренко