Справа № 296/4321/17
1-кп/296/163/18
Вирок
Іменем України
07 лютого 2018 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира в складі :
головуючого ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, не одруженого, з середньо - спеціальною освітою, працював неофіційно, інваліда 3-ої групи, зареєстрованого АДРЕСА_1 , прож. АДРЕСА_2 , раніше судимого: 16.12.2013 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст. 125 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень; 27.03.2014 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.125 ч.1 КК України до 120 годин громадських робіт; 11.11.2015 року Корольовським районним судом м. Житомира за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 02.03.2017 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира скасовано звільнення від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки згідно вироку Корольовського районного суду м. Житомира та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки,
за ст. 185 ч.2 КК України, -
15.03.2016 року у невстановлений слідством час, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 перебували у приміщенні кімнати АДРЕСА_3 , де спільно вживали алкогольні напої та спілкувалися. В подальшому, у той самий день, у невстановлений слідством час, внаслідок вживання алкогольних напоїв ОСОБА_6 заснув. В свою чергу, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні кімнати вказаного вище гуртожитку, помітив належну ОСОБА_6 обручку, виготовлену із золота 585 проби, вагою 2.4 грами, яка була розміщена на безіменному пальці правої руки останнього.
Достовірно знаючи про те, що нікого окрім них в кімнаті гуртожитку немає та за його діями ніхто не спостерігає, оскільки ОСОБА_6 спав, а також враховуючи той факт, що ОСОБА_4 , який на той час ніде не працював були необхідні грошові кошти на власні потреби, у останнього, в той же день, час, місці та за вказаних обставин виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, а саме вказаної вище золотої каблучки.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає та його дії залишаються таємними, оскільки ОСОБА_6 продовжував спати та до середини кімнати гуртожитку ніхто не заходив, переслідуючи корисливий мотив, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в той же день, час, місці та за вказаних обставин підійшов до ОСОБА_6 та обома своїми руками зняв з безіменного пальця правої руки останнього обручку, виготовлену із золота, вагою 2.4 грами, 585 проби, після чого, утримуючи вказану обручку при собі, місце скоєння злочину залишив та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 таємно, повторно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме обручку, виготовлену із золота 585 проби, вагою 2.4 грами, вартістю 1457 гривень 95 копійок, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану вище суму.
Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав повністю та в судовому засіданні показав наступне.
15.03.2016 року його (обвинуваченого) попросив знайомий, щоб ОСОБА_7 , з яким він (обвинувачений) раніше не був знайомий, проспався після вживання алкоголю в його кімнаті. В той день потерпілий прокинувся у вказаній кімнаті, йому було погано, похмілитись не було за що, тому він (потерпілій) надав йому (обвинуваченому) свою золоту обручку та запропонував закласти її до ломбарду. Він (обвинувачений) на свої документи заклав зазначену золоту обручку в ломбарді. На отримані кошти він купив спирте, продукти харчування та сигарети з початку на 300 грн., а потім ще раз ходив до ломбарду та знов отримав гроші за обручку (зняв всі гроші за вартість обручки). Разом з ними певний час вживав спиртні напої ОСОБА_8 . Свою винуватість не визнає, оскільки обручку здав до ломбарду на прохання самого потерпілого.
Винуватість обвинуваченого повністю підтверджується :
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що 15.03.2016 року він після роботи разом із своїм знайомим ОСОБА_9 вживали спиртні напої. Після цього вони зайшли до помешкання ОСОБА_10 та, після цього, зайшли до кімнати обвинуваченого. З обвинуваченим вони раніше знайомі не були. У кімнаті обвинуваченого вони втрьох продовжили вживати спритні напої. Через деякий час ОСОБА_11 пішов з кімнати. Після цього він (потерпілий) заснув. Коли він прокинувся, то виявив зникнення з своєї руки обручки. Через деякий час до кімнати повернувся обвинувачений, який приніс з собою спиртні напої, закуску та сигарети. Він (потерпілий) звернувся до обвинуваченого з цього питання, на що той сказав, що обручку він відніс до ломбарду, за рахунок чого й купував спирте, харчі та сигарети.
Будь-якого дозволу на заставу обручки у ломбарді він обвинуваченому не давав. Із заявою до правоохоронних органів щодо викрадення його майна він звернувся майже через місяць в зв'язку з тим, що обвинувачений зобов'язався повернути йому кошти за обручку, або саму обручку. Золоту обручку йому повернули поліцейські, тому матеріальних претензій до обвинуваченого він не має;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні показала, що вона станом на березень 2016 року працювала приймальницею у ломбарді. Десь в середині березня 2016 року до неї звернувся обвинувачений та здав під заставу грошової позички обручку. Обвинувачений в той же самий день неодноразово звертався до неї за отримання грошей та, врешті, отримав повну заставну суму. Інші особо під час укладання угоди застави присутні не були;
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який в суді показав, що в середині березня 2016 року він разом із потерпілим після роботи вживали спиртні напої. Після цього вони зайшли до обвинуваченого, де також продовжували вживати спиртні напої, оскільки він приніс з собою пляшку горілки. Потім він (свідок) пішов додому. При ньому питання про необхідність купівлі спиртного та продуктів харчування не виникала, потерпілий не надавав згоду обвинуваченому щодо застави його обручки до ломбарду;
- документами з ПТ «Ломбард- Скарбниця» з якого вбачається, що 15.03.2016 року до вказаної установи обвинуваченим було надано під заставу золоту обручку загальною вартістю за кредитним договором 2040 грн. та той неодноразово за вказаним договором отримував кошти;
- протоколом огляду місця події від 11.04.2016 року, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 добровільно видав працівникам поліції золоту обручку, що належить потерпілому;
- розпорядженням Національного Банку України про вартість одного грама золота на час вчинення даного кримінального правопорушення;
- протоколом огляду предмету, а саме золотої обручки, яка була видана обвинуваченим працівникам поліції.
Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні потерпілий, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих показань, неодноразово на запитання учасників процесу повідомляв про те, що будь-якого дозволу обвинуваченому на заставу його золотої обручки до ломбарду не давав.
Показання потерпілого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_10 з приводу того, що при ньому питання про необхідність купівлі спиртного та продуктів харчування не виникала.
Також винуватість обвинуваченого підтверджується показаннями свідка ОСОБА_12 , яка показала, що жодного разу власника обручки (потерпілого по справі) під час заставлення майна або отримання коштів не бачила.
На підставі викладеного, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст. 185 ч. 2 КК України, як умисні дії, які виразились у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Злочин, передбачений ст. 185 ч.2 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, але висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив даний умисний злочин під час іспитового строку. За місцем проживання характеризується посередньо, на час вчинення даного злочину працював неофіційно.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого по справі не встановлені.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі викладеного суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства не можливе, тому призначає йому покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України, до призначеного покарання, за сукупністю вироків, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Корольовського районного суду м.Житомира від 11 листопада 2015 року за ст.185 ч.3 КК України та визначити остаточне покарання у виді чотирьох років одного місяця позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 05 березня 2017 року.
Речові докази по справі :
- золоту обручку передати потерпілому за належністю;
- договір застави - залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженому до позбавлення волі , який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1