Справа № 296/1038/18
1-кс/296/490/18
Іменем України
07 лютого 2018 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старший слідчий з ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Житомирській області капітан поліції ОСОБА_6 у досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060000000037 від 02 лютого 2018 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Топорок Окуловського району Новгородської області РФ, громадянина України, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
05.02.2018 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся старший слідчий з ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 з вказаним клопотанням, в якому зазначив, що 02.02.2018 близько 18 год. 40 хв. ОСОБА_5 , керував технічно справним автомобілем «BMW-320I» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому він рухався по освітлюваній ділянці дороги вул.. Грушевського м. Коростень Житомирської області, у напрямку центра міста.
У вказаний день та час, проїжджаючи біля буд. № 8-А «магазин Армелектро» зазначеної вулиці, водій ОСОБА_5 , в порушення пункту 2.3б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, а саме до маршрутного автобуса, який рухався попереду по сусідній смузі з права та своїми габаритними розмірами обмежував оглядовість з місця водія автомобіля, а в порушення пунктів 18.1 та 18.4 цих же Правил, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зменшив швидкість вказаний автобус, не зменшив швидкість, не зупинився, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, продовжив рух прямо та передньою лівою частиною автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який рухався по пішохідному переходу з права на ліво відносно руху автомобіля і вийшов перед ним із-за передньої частину автобуса.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримав тяжке тілесне ушкодження та був госпіталізований до реанімаційного відділення Коростенської ЦМЛ.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3б), 18.1 та 18.4. Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
За результатами досудового розслідування 04.02.2018 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисного злочину, підозрюваний не працює, під загрозою тяжкості покарання підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та проведення досудового розслідування у розумні строки.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необгрунтованість та відсутність ризиків, просив застосувати до нього більш мякий запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту з 22.00 годин до 06.00 годин, оскільки вчинений ним злочин з необережності, місце ДТП він не залишив та надав першу допомогу постраждалому, викликав швидку та поліцію, пройшов медичний огляд та здав відповідні аналізи, а на виклик слідчого зявився та прийняв участь у слідчому експеременті. Зазначив, що є інвалідом з дитинства та хворіє на тяжку форму цукрового діабету 1 типу, в підтвердження чого надав відповідні докази.
Заслухавши думку слідчого та прокурора, підозрюваного, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування. Стаття 5 § 1(с) навіть не передбачає, що поліція має одержати достатні докази для висунення обвинувачення як на час арешту, так і під час перебування апелянта під вартою (N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для обґрунтування засудження чи навіть пред'явлення обвинувачення; це досягається на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, judgment of 28 October 1994, Series A no.300, § 55; K.-F. v. Germany judgment of 27 November 1997, § 57; Erdagoz v. Turkey, judgment of 22 October 1997, § 51).
Так, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується, зокрема: протоколом огляду місця ДТП від 02.02.2018, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - від 03.02.2018, ОСОБА_10 - від 02.02.2018, допитом підозрюваного ОСОБА_5 від 03.02.2018 та протоколом проведення слідчого експерименту від 03.02.2018.
Слідчим суддею враховується, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років, перебуваючи у якості обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні підозрюється у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, а тому вважає, що прокурором та слідчим в судовому засіданні доведено наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому, у п.52 рішенні Європейського суду з прав людини у справі Ливада проти України від 26 червня 2014 року за заявою № 21262/06 Суд вказує, що аргументи за і проти звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. також рішення у справі Харченко проти України, заява № 40107/02, пп. 79-81, 99 та 101, від 10 лютого 2011 року).
Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням, конкретні обставини вчинення злочину, а саме, не залишив місце ДТП та надав першу допомогу постраждалому, викликав швидку та поліцію, пройшов медичний огляд та здав відповідні аналізи, а також дані про особу підозрюваного, зокрема те, що він має постійне місце проживання, проживає разом з непрацездатною матір'ю, є інвалідом з дитинства та хворіє на тяжку форму цукрового діабету 1 типу, на виклик слідчого з'явився та прийняв участь у слідчому експерименті, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 можливе в умовах цілодобового домашнього арешту.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, ч.2 с.376, 395 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Житомирській області капітан поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком на два місяці, тобто до 08.03.2018.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
2) прибувати до слідчого та прокурора, що здійснюватимуть досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за першим викликом та до суду за кожною вимогою;
3) здати на зберігання до слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
3) носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Згідно ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1