Справа № 274/5217/17
Провадження № 2/0274/1025/18
Рішення
Іменем України
07.02.2018 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Вдовиченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю,-
В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд визнати такою , що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_2.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 Вказана нерухомість належить їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу від 04.02.2003 року. Відповідачка є її двоюрідною сестрою, у зазначеній квартирі не проживає з 2004 року. Факт реєстрації відповідачки в належній їй квартирі заважає повноцінно нею користуватися та розпоряджатися, змушує нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення стороні за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
У з"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ ( майно) , яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Як передбачено ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб укладеного 14.06.2011 року , ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, після укладення шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_3" ( а.с. 10).
Позивачка є власником квартири АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу від 04.02.2003 року за № 237001 ( а.с. 6).
Згідно довідки, виданої ПП " Житлоремекс 2" , відповідачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в АДРЕСА_1 ( а.с.9).
Факт не проживання відповідачки в АДРЕСА_1 підтверджується Актом від 07.12.2017 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_2 не проживає з 2004 року ( а.с. 7).
Таким чином , судом достовірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не є власником квартири АДРЕСА_3, не проживає в даній квартирі з 2004 року , витрати пов"язані з утриманням майні не несе.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім"ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім"ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно до ст. 7 Закону України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням , про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачка без поважної причини не проживає за місцем своєї реєстрації понад один рік , а тому вона має бути визнана такою , що втратила право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_4.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст. 12,13,81,141,259,263-265,268 ЦПК УКраїни, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення виготовлено 07.02.2018 року.
Головуючий :