Справа № 159/3171/17 Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М.
Провадження № 22-ц/773/179/18 Категорія: 48 Доповідач: Русинчук М. М.
29 січня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Русинчука М.М.,
суддів - Матвійчук Л.В., Федонюк С.Ю.,
з участю: секретаря - Губарик К.А.,
позивачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,
за апеляційною скаргою відповідача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року,
ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що із відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 18.05.2008 року, який 16.02.2015 року був розірваний у судовому порядку. За час шлюбу народилась спільна дитина: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вказує на те, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 10.03.2015 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина. На даний час вона працює та має сталий доход, її матеріальне становище є вкрай важким. Відповідач інших витрат на дитину не несе. Дитина має хронічне захворювання і потребує постійного лікування, тому вона змушена нести додаткові витрати на таке лікування. Крім того, дитина пішла у школу і нести витрати, пов'язані з цим, їй було фінансово дуже важко. З 10.06.2017 року по 15.06.2017 року дитина перебувала на стаціонарному лікуванні у Волинській обласній інфекційній лікарні. Позивач покликаючись на ст. 185 СК України зазначає, що в період з 01.03.2016 року по 31.07.2017 року нею були понесені такі додаткові матеріальні витрати на дитину як: - витрати на лікування в розмірі 17 580,09 грн.; - інші додаткові витрати, що пов'язані з підготовкою її до школи в розмірі 10 718,60 грн., а всього додаткові витрати в розмірі 33 221,69 грн. 69 коп., половина з яких складає 16 610,85 грн.
В поданій до суду заяві про уточнення позовних вимог, позивачка зазначала, що нею фактично понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 29 068,14 грн., половина яких складає 14 534,07 грн., які вона просила суд стягнути з відповідача на її користь.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 30.11.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 536,93 грн. додаткових витрат, понесених на дитину сторін - неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачем у період з 01.03.2016 року по 31.07.2017 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 640 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просив оскаржуване в даній справі рішення в частині розміру коштів, що підлягають стягненню скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з нього таких коштів в розмірі 613,25 грн., з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з таких мотивів.
У відповідності до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Дана стаття СК України закріплює правило, відповідно до якого, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягнення аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами.
Місцевим судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.05.2008 року, який розірвано рішенням Ковельського міськрайонного суду від 16.02.2015 року, що набрало законної сили 27.02.2015 року (а.с.4).
За час спільного подружнього життя у сторін народилась дитина: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ЕГ №107701 від 27.10.2009 року (а.с.3).
Згідно рішення Ковельського міськрайонного суду від 10.03.2015 року з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно, починаючи з 19.02.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судом встановлено, що батьки неповнолітньої дитини на даний час проживають окремо, дитина проживає з матір'ю - позивачкою по справі ОСОБА_1, яка є отримувачем аліментів на дитину.
Згідно з висновком ЛКК №308 від 08.07.2017 року неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, хворіє та перебуває на диспансерному обліку у дерматолога (а.с.7).
Відповідно до виписки №2668 від 15.06.2017 року з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, дитина перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.06.2017 року по 15.06.2017 року, виписана з лікувальними рекомендаціями (а.с.8).
Зазначені обставини відповідачем та його представником в суді першої інстанції не оспорювалися та підтверджуються вказаним вище висновком, випискою з медичної картки, та оглянутими судом медичними картками дитини.
Судом з наданих позивачкою доказів також встановлено, що дитина хворіє на захворювання (паталогічний стан), що є захворюванням шкірних покривів, носить хронічний рецидивний характер і поєднується з іншими супутніми захворюваннями.
Відповідні діагнози встановлено у медичній установі з приводу скарг на стан здоров'я, у т. ч. з приводу лікування вказаного вище захворювання, інших хвороб дитини, що мало місце у вказаний у позовній заяві проміжок часу - з квітня 2016 року по липень 2017 року. В цей проміжок часу позивачка неодноразово зверталась до лікарів з дитиною та отримувала як медичні приписи, призначення, медичні рекомендації для лікування, поміщала дитину на стаціонарне лікування.
У зв'язку із зазначеним захворюванням дитини, позивачкою були здійснені витрати на придбання ліків, перелік яких відображений у чеках «1», «3» - «15», які знаходяться в матеріалах справи (а.с.12, 14-26).
Вартість придбаних позивачкою ліків, за виключенням тих, які остання просила не включати до вказаних витрат, становить 13 529,86 грн., а половина цієї суми становить 6 784,93 грн.
Необхідність придбання ліків, зазначених у згаданих чеках, з врахуванням хронічного захворювання дитини та даних її медичних карток, підтвердила у суді першої інстанції лікар ОСОБА_4І, яка ухвалою суду від 20.10.2017 року була залучена до участі в справі в якості спеціаліста для дослідження доказів щодо придбання медичних препаратів, перелічених у згаданих фіскальних чеках.
З цих підстав не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що необхідність придбання позивачкою ліків на таку суму була відсутня, оскільки для лікування у дитини триваючого хронічного захворювання їх придбання в такій кількості було здійснено з врахуванням лікарських призначень і підтверджено поясненнями лікаря-спеціаліста.
З цих підстав колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що придбання позивачкою ліків та медичних препаратів відноситься до додаткових витрат на дитину. Тому стягнення половини цих витрат в сумі 6 784,93 грн. з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки є обґрунтованим.
Місцевим судом також встановлено, що згідно із довідкою від 28.02.2017 року, виданої ЦБО «Альфа - Інсайт», дитина сторін по справі займається на платній основі у спортивній секції рукопашного бою у центрі та щомісячна плата за тренування складає 250 грн. на місяць (а.с.11). Згідно з довідкою від 12.10.2017 року, виданою цим же центром, дитина з 01.09.2016 року по 30.06.2017 року займалась у платній спортивно - оздоровчій секції рукопашного бою Клубу рукопашного бою «Інсайт» у ПП ОСОБА_5 з щомісячною платнею за тренування 250 грн. (а.с.94).
Оскільки заняття дитини у вказаному вище центрі продовжувались тривалий проміжок часу (10 міс.), секція є спортивно - оздоровчою, заняття у ній важливі для оздоровлення дитини, тому суд прийшов до вірного висновку, що такі витрати слід віднести до додаткових витрат на дитину і врахувати оплату лише за півроку таких занять дитини у вказаному вище центрі, оскільки у січні, березні, квітні, червні 2017 року дитина хворіла і цих занять не відвідувала. Тому з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами в розмірі 750 грн., що є половиною від понесених останньою витрат в розмірі 1500 грн. (6 міс. х 250 грн.).
В решті вимог позивачки, які стосувалися понесених нею витрат на придбання продуктів харчування в розмірі 500,21 грн. та канцелярських товарів, шкільного та іншого приладдя, іграшок, одягу для дитини в розмірі 10 041,90 грн., суд обґрунтовано відмовив, оскільки такі витрати відповідно до положень ст. 185 СК України не є додатковими витратами і повинні покриватися за рахунок доходу позивачки та сплачуваних відповідачем на її користь аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 відповідає вимогам закону.
Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 30 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: