61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
05.02.2018 Справа № 905/2735/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О. при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» (вул. Аерофлотська, буд. 28, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «Метрика» (АДРЕСА_1, 84200)
про стягнення грошових коштів в розмірі 650 656,56грн.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 адвокат, за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю
Суть справи:
Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП”, м.Кропивницький звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “НПП Метрика”, м.Дружківка, Донецька область про стягнення 650 656,56грн., з яких: 453 400,00грн. - основний борг; 37 494,80грн. - пеня; 156 680,00грн. - штраф; та 3 081,76грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №290617-1 від 29.06.17р. в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого позивачем товару.
Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 28.11.17р., сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2735/17.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.17р. порушено провадження у справі №905/2735/17 та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.12.17р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.12.17р., у зв'язку з неявкою представників сторін та ненаданням витребуваних документів, розгляд справи відкладено на 10.01.18р.
18.12.17р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що в період з 27.10.17р. по 07.11.17р. - до подання позову було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 120 000,00грн., після подання позову в період з 28.11.17р. по 07.12.17р. було здійснено часткову оплату заборгованості в сумі 200 000,00грн. у зв'язку з чим відповідач визнає заборгованість в сумі основного боргу - 133 400,00грн., в частині позовних вимог про стягнення пені, штрафу та річних відповідач позов не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та не відповідність вимогам чинного законодавства.
10.01.18р. через канцелярію суду представником відповідача надані письмові доповнення до відзиву з додатками (копії платіжних доручень), у яких зазначено, що в період з 20.12.17р. по 09.01.18р. було здійснено оплату заборгованості в сумі 133 400,00грн. у зв'язку з чим відповідач оплатив суму основного боргу в повному обсязі та просить суд про зменшення неустойки.
15.12.17р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.17р., яким зокрема, Господарський процесуальний кодексу України викладено в новій редакції.
Ухвалою суду від 10.01.18р. на підставі п.9 Розділу XI “Перехідних положень” ГПК України в редакції Закону України від 03.10.17р. №2147-VIII, чинній з 15.12.17р., яким передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, визначено справу №905/2735/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 25.01.18р.
25.01.18р. за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу про закриття підготовче провадження у справі №905/2735/17 та призначення справи до розгляду по суті на 05.02.18р.
Представник позивача у судовому засіданні 05.02.18р. наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні 05.02.18р. проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд
встановив:
29.06.17р. між позивачем, ТОВ «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» та ТОВ «НПП «Метрика» укладений договір №290617-1, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) оплатити та прийняти товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.1. договору).
Ціна товару вказується в специфікаціях до даного договору. Ціна вказується на умовах поставки DAP м.Дружківка, Донецька обл., згідно ІНКОТЕРМС 2010. Ціна товару включає вартість пакування та маркування (п.2.1, 2.2 договору).
Згідно п.2.3. договору, покупець здійснює оплату кожної партії товару на підставі рахунку, виставленого постачальником, не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати поставки.
Датою повної оплати товару вважається дата зарахування повної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.2.4).
Пунктами 3.1. та 3.2. договору визначено, що постачальник поставляє покупцю товар в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після отримання покупцем товару.
Відповідно до п.5.1., 5.2. договору, передача товару здійснюється: за кількістю - згідно товаросупровідних документів, за якістю - згідно документів, які посвідчують якість. У разі отримання товару, який не відповідає умовам договору, покупець зобов'язаний прийняти його на відповідальне зберігання та негайно сповістити постачальника відповідно до положень п.4.3. даного договору.
У разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочки оплати товару. Сторони дійшли згоди, що пеня нараховується за весь період прострочення оплати без обмеження терміну (п.8.2. договору).
У разі порушення строків оплати товару більше, ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику крім пені, обумовленої п.8.2. даного договору, штраф в розмірі 20% вартості партії товару, погодженої сторонам у відповідній специфікації (п.8.5. договору).
Сплати пені та штрафів не звільняє стони від обов'язку виконання ними своїх зобов'язань по даному договору (п.8.6. договору).
Згідно п.9.1., 9.2. даний договір складений в двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу, українською мовою. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін по договору та діє до 31.12.17р. Якщо жодна із сторін за 1 (один) місяць до закінчення терміну договору не попередить іншу про намір припинити дію договору, то договір вважається продовженим на той же самий термін на тих самих умовах.
Сторонами договору підписана специфікація №1 від 02.08.17р., відповідно до якої сторони узгодили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну без ПДВ, ціну з ПДВ, термін поставки, загальну вартість товару та умови оплати.
Так, умовами вказаної специфікації узгоджено, що позивач (постачальник) поставляє покупцю (відповідачу) феросиліцій ФС-45 в кількості 6,0 т та феромарганець ФМнД-78Д в кількості 14,0 т, загальною вартістю 783 400,00грн. з ПДВ. Поставка товару здійснюється на умовах поставки DAP м.Дружківка Донецької області згідно ІНКОТЕРМС 2010. Строк поставки - серпень 2017 року. Умови оплати - протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки продукції.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору поставки від 29.06.17р. та специфікації №1 до нього, позивачем відповідно до видаткової накладної №388 від 04.08.17р. та товарно-транспортної накладної №292 від 04.08.17р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 783 400,00грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника одержувача на відповідній видатковій накладній.
Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.
Повноваження особи, яка приймала та підписувала видаткову та товарно-транспортну накладні з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи Довіреністю №731 від 02.08.17р.
Також, позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №418 від 02.08.2017р. на суму 783 400,00грн.
Таким чином, на виконання умов договору поставки №290617-1 від 29.06.17р. та специфікації №1 до нього, позивачем 04.08.17р. було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 783 400,00грн.
Спір щодо отримання продукції між сторонами відсутній.
Як вбачається з матеріалів справи в період з 18.08.17р. по 20.10.17р. відповідачем здійснено часткові оплати за поставлений за договором №290617-1 від 29.06.17р. товар у сумі 330 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №15889 від 18.08.17р. на суму 200 000,00грн., №16066 від 08.09.17р. на суму 100 000,00грн., №16226 від 27.09.17р. на суму 20 000,00грн., №16450 від 20.10.17р. на суму 10 000,00грн.
За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №290617-1 від 29.06.17р. та специфікації №1 до нього, поставлений товар у встановлений договором та специфікацією строк, у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 453 400,00грн.
Крім суми основного боргу, позивач на підставі п.8.2., 8.5 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 37 494,80грн., штраф у розмірі 156 680,00грн., а також згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 3 081,76грн.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст.1 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.
Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За висновками суду, відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в розмірі 783 400,00грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України належним чином не виконав, а отже прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем до подання позову позивачем (дата подання позову 23.11.17р.) було здійснено часткову оплату поставленого товару на загальну суму 450 000,00грн.
Позивач в позовній заяві зазначив, про часткову оплату за поставлений товар в розмірі 330 000,00грн. (платіжні доручення: №15889 від 18.08.17р. на суму 200 000,00грн., №16066 від 08.09.17р. на суму 100 000,00грн., №16226 від 27.09.17р. на суму 20 000,00грн., №16450 від 20.10.17р. на суму 10000,00грн.).
Проте позивачем не враховані та безпідставно заявлені до стягнення вимоги щодо стягнення з відповідача частини заборгованості в сумі 120 000,00грн., оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №16520 від 27.10.17р. на суму 10 000,00грн., №4476 від 02.11.17р. на суму 10 000,00грн., №16590 від 03.11.17р. на суму 50 000,00грн., №16610 від 07.11.17р. на суму 50 000,00грн. відповідачем здійснена оплата товару на вказану суму до подання позивачем позову до суду.
З наведених підстав суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 120 000,00грн.
Розглянувши позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 333 400,00грн. судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 333 400,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №16810 від 28.11.17р. на суму 50 000,00грн., №16851 від 04.12.17р. на суму 50 000,00грн., №16873 від 05.12.17р. на суму 50 000,00грн., №16899 від 07.12.17р. на суму 50 000,00грн., №17022 від 20.12.17р. на суму 50 000,00грн., №17127 від 09.01.18р. на суму 83 400,00грн.,
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 333 400,00грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 333 400,00грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що відповідачем з порушенням умов договору поставки №290617-1 від 29.06.17р. та специфікації №1 до нього щодо строків оплати, здійснена оплата поставленого товару в повному обсязі.
Факт оплати відповідачем суми основного боргу у повному обсязі позивачем не заперечується.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на підставі п.8.2., 8.5 договору пені у розмірі 37 494,80грн. та штрафу у розмірі 156 680,00грн. суд виходив з наступного:
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. договору визначено, що у разі прострочення оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості товару за кожен день прострочки оплати товару.
Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є методологічно та арифметично невірним, оскільки позивачем здійснено розрахунок останньої без врахуванням вимог ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України та не вірно визначено період нарахування пені у зв'язку з чим розмір пені який підлягає стягненню з відповідача становить 25 144,80грн.
Розрахунок пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 156 680,00грн.
Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 8.5. договору визначено, що у разі порушення строків оплати товару більше, ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику крім пені, обумовленої п.8.2. даного договору, штраф в розмірі 20% вартості партії товару, погодженої сторонам у відповідній специфікації.
Враховуючи, що відповідачем прострочено оплату вартості поставленого позивачем товару за договором №290617-1 від 29.06.17р. більше ніж на 10 календарних днів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в порядку п.8.5. договору у розмірі 156 680,00грн.
При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, щодо неможливості одночасного стягнення з боржника пені та штрафу за одне й те саме порушення, з огляду на наступне:
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст.549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.12 р. у справі № 3-88гс11.
Окрім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р., застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 081,76грн.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений період нарахування річних у зв'язку з чим, суд здійснивши перерахунок 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 3 017,38грн.
Розрахунок 3% річних було здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне:
Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Дослідивши матеріали справи, та приймаючи до уваги довгострокове невиконання відповідачем умов договору поставки №290617-1 від 29.06.17р. щодо своєчасної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми штрафу з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судовий збір покладається на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 96, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» м.Кропивницький до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «МЕТРИКА», м.Дружківка про стягнення 650 656,56грн., з яких: 453 400,00грн. - основний борг; 37 494,80грн. - пеня; 156 680,00грн. - штраф; та 3 081,76грн. - 3% річних, задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 333 400,00грн. у зв'язку з відсутністю предмету спора.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «НПП «МЕТРИКА» (84200, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 36569396) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПЕЦСТАЛЬ-ГРУП» (25014, м.Кропивницький, вул.Аерофлотська, буд.28, код ЄДРПОУ 38693422) пеню в сумі 25 144,80грн., штраф в сумі 156 680,00грн., 3% річних в сумі 3 017,38грн., судовий збір в сумі 7773,63грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
В судовому засіданні 05.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2018р.
Суддя М.О. Лейба