вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.01.2018м. ДніпроСправа № 904/9168/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел ОСОБА_1""
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"
про стягнення 379 714,67 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі: Сліпченко С.В.
Представники:
Позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 08.12.2017р.
Відповідача - ОСОБА_3, довіреність № ББУ/ПУ327/ВП/17 від 11.12.2017р.
Позивач просить стягнути з Відповідача 277 851,24 грн. - основного боргу, 13 892,56 грн. - пені, 17 370,49 грн. - 3 % річних, 70 600,38 грн. - індексу інфляції, посилаючись на порушення Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що в доданих Позивачем до позовної заяви видаткових накладних, як доказ поставки продукції, представником покупця не вказана дата приймання продукції. У зв'язку з відсутністю на видаткових накладних дати отримання продукції, Відповідач вважає, що Позивач не довів належними та допустимими доказами дату поставки Продукції за Договором, тому Відповідач не порушив зобов'язання з оплати за продукцію. Крім того, на видатковій накладній №3420 від 16.12.15р. стоїть відмітка про довіреність ОСОБА_4 №223034/П від 16.12.15р., але підпис ОСОБА_4 у накладній відсутній. Також, Позивач не зазначає, за який період нараховується пеня, але навіть якщо брати останню поставку за накладною №3420 від 16.12.15р., то Позивач розраховує пеню з 23.02.16р. Отже, Позивач дізнався про порушення свого права 23.02.16р., таким чином позовна давність щодо позовних вимог у частині стягнення пені закінчилася 23.02.17р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з позовом у жовтні 2017р., тобто поза межами вказаного строку.
Відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.15р. по 27.12.15р., підписаний лише Відповідачем, з якого вбачається, що станом на 31.12.15р. його борг перед Позивачем становить 238 521,24 грн.
Позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії супровідного листа №4153/12/17 від 27.12.17р., копії акту звірки від 27.12.17р. та докази направлення Відповідачеві супровідного листа №4153/12/17 від 27.12.17р. з актом звірки взаєморозрахунків від 27.12.17р. за період з 01.04.15р. по 27.12.15р., підписаного лише Позивачем, за яким борг Відповідача становить 277951,24 грн.
Розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін господарський суд
22.04.15р. сторонами укладено Договір поставки №1082-ПУ-УМТС (далі Договір), за п.1.1. якого в порядку і за умовами, передбаченими даним Договором, Постачальник (Позивач) зобов'язався поставити у власність Покупця (Відповідача) продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК (далі Продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Покупець зобов'язався прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у його власність відповідно до умов даного Договору (п.1.2. Договору).
Поставка продукції відбувається партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погодженими Сторонами в Специфікаціях до даного Договору (п.4.1. Договору).
Зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в погоджене місце призначення поставки належної якості, комплектності, асортименті, кількості, в строки, з якісними характеристиками, погодженими Сторонами у Договорі та Специфікаціях до Договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції (п.4.8. Договору).
Розрахунки за поставлену Постачальником продукцію за даним Договором проводиться Покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 5 робочих днів з 60 календарного дня з дати поставки відповідної Продукції на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 даного Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п.5.4. Договору).
У випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, за письмовою вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику неустойку у виді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5 % від вартості своєчасно неоплаченої Продукції (п.6.8. Договору).
За даними Позивача, на виконання договірних зобов'язань, Відповідачеві поставлено Продукції на загальну суму 277 851,24 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1776 від 15.07.15р. на суму 86 318,04 грн., №1881 від 28.07.15р. на суму 92 173,20 грн., №2215 від 01.09.15р. на суму 22 882,20 грн., №2216 від 01.09.15р. на суму 15 732,00 грн., №2632 від 07.10.15р. на суму 11 178,00 грн., №3052 від 23.11.15р. на суму 33 120,00 грн., №3420 від 16.12.15р. на суму 39 330,00 грн. Відповідач за поставлену Продукцію не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виник борг перед Позивачем у розмірі 277 851,24 грн. До усіх видаткових накладних, крім накладної №3420 від 16.12.15р., Позивачем додані довіреності Відповідача уповноваженій особі на одержання продукції.
З посиланням на п. 6.8. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню 13 892,56 грн., починаючи з 11.09.2015р.
Посилаючись на ч.2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 17 370,49 грн. за періоди прострочки з 11.09.15р. по 06.10.17р. та збитки від інфляції - 70 600,38 грн. за період з вересня 2015р. по серпень 2017р.
Нарахування проводилося за кожною накладною окремо.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав та просить застосувати позовну давність до нарахованої Позивачем пені.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Так, звернувшись до суду з позовом до Відповідача 17.10.17р., Позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки, навіть за останньою видатковою накладною від 16.12.15р. прострочення почалося з 20.02.16р. і, відповідно, з цього ж дня почався перебіг позовної давності для стягнення пені. Позовну заяву, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, Позивач направив до суду 17.10.17р., тому суд погоджується з позицією Відповідача щодо цієї частини позовних вимог.
Відносно заперечень Відповідача, що видаткові накладні не містять дати їх підписання представником Відповідача, суд їх не приймає, оскільки у кожній, з наданих до матеріалів справи, видатковій накладній зазначено її номер і дату (перший рядок кожної накладної), при цьому, представник Відповідача, підписуючи накладні, при одержанні продукції від Позивача, іншу дату не зазначав.
Як вбачається з наданого Відповідачем акту звірки взаєморозрахунків, у Відповідача обліковується борг перед Позивачем за Договором у розмірі 238 521,24 грн.
Перевіривши доводи сторін, судом встановлено, що Позивач не надав належних і допустимих доказів поставки Продукції за видатковою накладною №3420 від 16.12.15р., оскільки у зазначеній видатковій накладній відсутній підпис уповноваженої особи Відповідача та відмітка про отримання Продукції.
За таких обставин, суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи нарахування основного боргу у розмірі 238 521,24 грн.
Перевіривши розрахунки Позивача, окремо за кожною накладною, господарським судом встановлено, що розрахунок річних Позивачем проведено неправильно, за видатковою накладною №1776 від 15.07.15р. строк оплати настав 21.09.15р., відповідно, прострочення Відповідача почалося з 22.09.15р.; за видатковою накладною №2632 від 07.10.15р. строк оплати настав 12.12.15р., а оскільки ця дата припала на вихідний день, строк оплати переноситься на перший наступний робочий день - 14.12.15р., відповідно, прострочення Відповідача почалося з 15.12.15р.
Отже, 3 % річних за весь період прострочки становить 15 324,84 грн.
Індекс інфляції, за перерахунком суду становить 59 974,86 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково, до стягнення належать: 238 521,24 грн. - основного боргу, 59 974,86 грн. - індексу інфляції, 15 324,84 грн. - 3 % річних, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", 51400, м. Павлоград, вул. Соборна, 76 (код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел ОСОБА_1", 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38Б, к.12 (код 35634872) 238 521,24 грн. - основного боргу, 59 974,86 грн. - індексу інфляції, 15 324,84 грн. - 3 % річних, 4 706,91 грн. - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 05.02.2018
Суддя С.Г. Юзіков