Справа № 686/24319/16-ц
Провадження № 22-ц/792/284/18
05 лютого 2018 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П'єнти І.В.,
секретар судового засідання Медведчук Н.Д.,
з участю: представника ОСОБА_4 ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6 і його представника ОСОБА_7,
представника Малиницької сільської ради Маренка М.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/24319/16-ц за апеляційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року (суддя Стефанишин Л.С.) у справі за позовом ОСОБА_4 до Малиницької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_6, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_9 про визнання недійсними та скасування рішень сесії сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
08 грудня 2016 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з вказаним позовом та з урахуванням поданої 01 березня 2017 року заяви про збільшення позовних вимог зазначав, що рішенням Малиницької сільської ради №3 від 30 листопада 1995 року йому було надано дозвіл на будівництво житлового будинку і виділено у власність 0,25 га земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1. На виділеній земельній ділянці уже був побудований фундамент, вартість якого сплатив сільській раді. У зв'язку із зупиненням дії ст. 23 ЗК України 1990 року державний акт про право власності на земельну ділянку йому не видавався.
09 жовтня 1997 року отримав кредит у сумі 22800 грн строком на 20 років для будівництва житлового будинку. Поручителем за вказаним кредитним договором виступив ОСОБА_6 Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_6 був укладений договір застави транспортного засобу (автомобіль марки ВАЗ-21063, реєстраційний номер НОМЕР_1). За домовленістю з поручителем після 1999 року останній мав сплачувати кредит сам. Проте, кошти на погашення кредиту ОСОБА_6 не сплачував, що призвело до заборгованості.
Влітку 2000 року він переїхав на постійне місце проживання у село Комісарівку П'ятихатського району Дніпропетровської області. ОСОБА_6 наполягав на переоформленні земельної ділянки на себе для сплати кредиту. Не дочекавшись його згоди 23 вересня 2008 року сесія Малиницької сільської ради прийняла рішення №15 про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а 18 травня 2010 року - рішення №14 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1.
Заяву про відмову від права власності на земельну ділянку на користь держави чи відповідної територіальної громади він не подавав. Подана ним 23 жовтня 2008 року заява не відповідає вимогам закону, оскільки у ній зазначено, що він відмовляється від земельної ділянки на користь конкретної особи - ОСОБА_6 Заява нотаріально не посвідчена. Надаючи таку згоду, фактично розпорядився спільним майном подружжя, так як згоду дружини не отримав. Внаслідок прийняття незаконних рішень вони фактично були позбавлені права власності на майно - земельну ділянку і об'єкт незавершеного будівництва.
Тому, позивач просив визнати недійсними та скасувати рішення сесії Малиницької сільської ради Хмельницького району від 23 вересня 2008 року №15 про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,25 га по АДРЕСА_1, від 08 грудня 2008 року №13 про припинення його права користування спірною земельною ділянкою згідно поданої заяви, від 18 травня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_6 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та надання дозволу на виготовлення державного акта на земельну ділянку та визнати недійсним виданий відповідачу державний акт про право власності на зазначену вище земельну ділянку.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року в позові відмовлено.
ОСОБА_10, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення норм процесуального права. Суд не взяв до уваги наведені ним обставини щодо надання земельної ділянки і не надав належної оцінки доказам на підтвердження позовних вимог, не дотримався вимог щодо вмотивованості судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав. ОСОБА_6 і його представник, а також представник Малиницької сільської ради Хмельницького району визнали апеляційну скаргу необґрунтованою у повному обсязі.
Інші учасники процесу не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням сесії Малиницької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №15 від 23 вересня 2008 року ОСОБА_6 був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,25га з метою передачі у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового буднику та інших споруд у АДРЕСА_1
Рішенням сесії Малиницької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області №14 від 18 травня 2010 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення зазначеної вище земельної ділянки та передано її у власність ОСОБА_6
На підставі рішення сесії сільської ради №14 від 18 травня 2010 року ОСОБА_6 був виданий державний акт серії НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована у АДРЕСА_1 Хмельницької області.
Наведене підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами.
При відмові в позові суд виходив з того, що надання ОСОБА_6 земельної ділянки у власність проведено з дотриманням вимог закону. Позивач не надав доказів порушення його прав.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Згідно з частинами 6 - 8 ст. 118 ЗК України в редакції, чинній на час розгляду заяви відповідача про надання земельної ділянки, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 9 і ч. 10 ст. 118 ЗК України в редакції, чинній на час прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За змістом ч. 1 ст. 125 і ч. 1 ст. 126 ЗК України в редакції, чинній на час видачі державного акта, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
Зазначений порядок був дотриманий при наданні ОСОБА_6 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1
На підставі ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
В силу ч. 1 і ч. 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилався на те, що прийняттям сесією сільської ради оскаржуваних рішень порушується його право власності на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на ній, набуті ним у 1995 році.
Відповідно до положень ст. 22 ЗК України 1990 року в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Частиною 1 ст. 23 зазначеного Кодексу було визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
На підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року (далі - Декрет) дію статті 23 було зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених статтею 1 цього Декрету.
Положеннями Декрету передбачалася необхідність сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України (ст.1).
Також було визначено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює (ст.2).
Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю (ст.3 Декрету.)
Позивач не надав доказів того, що спірна земельна ділянка була передана йому безоплатно у приватну власність у відповідності до вище зазначених положень Декрету.
Із змісту архівних копій рішень сесії Малиницької сільської ради народних депутатів Хмельницького району №2 від 30 листопада 1995 року і №3 від 30 листопада 1995 року, а також протоколу 6 сесії ХХІІ скликання сільської ради від 30 листопада 1995 року вбачається, що рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_4 та надання дозволу на будівництво житлового будинку не приймалося.
Довідка від 06 жовтня 1997 року, видана архітектором району, що містить посилання на отримання ОСОБА_4 дозволу на будівництво житлового будинку на підставі рішення сесії Малиницької сільської ради №3 від 30 листопада 1995 року, підставно не визнана судом належним доказом набуття права власності на земельну ділянку відповідно до ст. 58 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення.
У зв'язку з тим, що позивач не надав доказів набуття ним права власності на земельну ділянку, суд обґрунтовано не прийняв до уваги його твердження, що рішення про надання дозволу ОСОБА_6 на розробку проекту відведення земельної ділянки було прийняте до подачі попереднім власником спірної земельної ділянки відмови від права на неї, а також що така відмова прийнята сільською радою з порушенням вимог діючого на той час земельного законодавства.
Крім того, рішенням Малиницької сільської ради №13 від 08 грудня 2008 року було припинено право користування ОСОБА_4 спірною земельною ділянкою у зв'язку з добровільною відмовою відповідно до поданої останнім заяви, а не право власності на земельну ділянку.
Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що у 1995 році він набув у власність об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на спірній земельній ділянці.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Малиницької сільської ради №268 від 12 вересня 2017 року будівельні матеріали (блоки), з яких побудований фундамент, про що зазначав у позовній заяві ОСОБА_4, на балансі сільської ради ніколи не перебували і кошти від позивача за їх придбання у касу сільської ради не надходили.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прийняттям оскаржених рішень сесії сільської ради і видачею відповідачу державного акта на право власності на земельну ділянку права ОСОБА_4 не порушені та відмовив в позові за безпідставністю вимог.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки доказів не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно із ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Безпідставними є посилання ОСОБА_4 на не дотримання вимог щодо вмотивованості судового рішення.
Рішення суду першої інстанції містить достатні мотиви, на яких воно ґрунтується, а тому, на думку колегії суддів, є вмотивованим.
Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають і його висновок не спростовують.
Судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 лютого 2018 року.
Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
Суддя /підпис/ І.В. П'єнта
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай