Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
м. Старокостянтинів, вул. Миру, 9, 31100, (03854) 3-23-40
Справа №2-а-6601\10
22 грудня 2010 року м. Старокостянтинів Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючої - судді Андрощука Є.М.
при секретарі Пшеничній B.C.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі про визнання дій незаконними та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії,
встановив:
ОСОБА_1 в листопаді 2010 року звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі і просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії як інваліду II групи Чорнобильської катастрофи та зобов»язати відповідача здійснити йому перерахунок розміру пенсії, починаючи з січня 2006р. на підставі ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність та виплатити йому суму недоплаченої пенсії. В обгрунтування своїх вимог вказував, що він є інвалідом II групи довічно та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії, а тому відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на отримання пенсії як інвалід II групи в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком і відповідно до ст. 50 цього ж Закону має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розмірам, встановленим цим Законом, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувсь до суду з заявою проте, що позов підтримує, просить його задовольнити, справу слухати у його відсутності.
Позивач просить поновити йому строк звернення до суду за захистом своїх справ, оскільки він його пропустив з поважних причин, так як є інвалідом і не може в повній мірі захистити свої права.
Представник відповідача проти позову заперечила та пояснила, що будь-яких правових підстав для перерахунку розміру пенсії позивачу не має, оскільки пенсія йому нараховується та виплачується у відповідності до Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом II групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі та одержує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ.
Зазначені обставини підтверджуються посвідченням позивача - особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, довідкою МСЕК, довідкою управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі щодо розрахунку пенсії прозивану та визнаються відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до І категорії, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 цього ж Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Оскільки позивач є інвалідом II групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому він має право на пенсію в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак пунктом 28 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни, зокрема ст. 54 викладено в новій редакції: "У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим по першій групі інвалідності - 160 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність" та ст. 50 в редакції: "Особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіну здоров'ю, інвалідам 2-ї групи - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп ці положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" визнано неконституційними та втрачають, чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України та є остаточним.
Крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином в період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року включно Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» був чинним та підлягав виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, з 22 травня 2008 року положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відновили свою дію, а тому саме з цього часу у позивача виникло право на пенсію у розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, суд не бере до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Зі ст.ст. 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене не може бути взяте до уваги положення ч. З ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч. З ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Суд вважає за можливу поновити позивачу пропущений ним строк звернення до суду за захистом своїх прав лише з 22 травня 2008 року, оскільки позивач є інвалідом II групи, потребує сторонньої допомоги.
Керуючись ст.ст. 9 - 11, 71, 86, 159 - 163 КАС України, ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.І ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,суд
Позов задовольнити. Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Зобов»язати управління Пенсійного фонду України у Старокостянтинівському районі провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 54, 67 ч.З Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22 травня 2008 року, як інваліду 2 групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування », з урахуванням фактично виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду в десятиденний строк з дня проголошення постанови.
Суддя: