01.02.2018 Справа №607/3050/17
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
під час проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210010003797 від 05 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України,-
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210010003797 від 05 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 січня 2017 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в подальшому судом неодноразово продовжувався строк запобіжного заходу, зокрема 11 січня 2018 року у судовому засіданні, обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою терміном до 10 березня 2018 року.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному на домашній арешт. Захисник обґрунтовує своє клопотання тим, що достатнім для запобігання ризикам на які вказував прокурор при обранні запобіжного заходу, а також при його продовженні буде більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт, а також звертає увагу на те, що ОСОБА_4 вже тривалий час знаходиться у місцях попереднього ув'язнення.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримує клопотання свого захисника та просить його задовольнити.
Прокурор в задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 просить відмовити, вважає його необґрунтованим та передчасним, оскільки вважає, що ризики які існували під час обрання запобіжного заходу останньому, не зменшились, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання ризикам, які продовжують існувати.
Суд, заслухавши клопотання захисника ОСОБА_5 , думку прокурора та обвинуваченого ОСОБА_4 , приходить до висновку, що клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт слід задовольнити з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою та під час постановлення ухвали 11 січня 2018 року про продовження строку вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, суд виходив з того, що прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, та обґрунтовував його наявністю ризиків, які продовжують існувати, зокрема, з огляду на санкцію статті обвинувачення останній зможе переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченим главою 18 цього Кодексу. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обгрунтовують підозру про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, а також приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак в силу ст.89 КК України вважається не судимим, на думку суду, ризик того, що опинившись на волі, він зможе вчинити інше кримінальне правопорушення під час судового провадження, ризик його можливого ухилення від суду, а також ризик того що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чиномпродовжують існувати, тому незастосування щодо нього запобіжного заходу може не забезпечити його належну процесуальну поведінку під час судового розгляду, однак суд вважає, що достатнім для запобігання вказаним ризикам, буде біль м'який запобіжний захід. Крім того лише сама тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Таким чином, вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на домашній арешт, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Також варто зазначити, що у даному кримінальному провадженні до підозрюваного ОСОБА_4 14 січня 2017 року ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого неодноразово продовжувалась ухвалами суду впродовж судового розгляду кримінального провадження, таким чином строк перебування під вартою якого становить понад один рік, що перевищує встановлені ч.3 ст.197 КПК України строки.
У рішенні від 10.02.2011 року прийнятому у справі Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Крім того у п. 80 вказаного рішення зазначається, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.
Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону відповідно до якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд безпосередньо керується нормою прямої дії - ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинувачених, тому під час розгляду клопотання захисника про заміну запобіжного заходу обвинуваченому, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати, оскільки подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою буде суперечити Конвенції, адже час, який останній перебуває під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час ще не є доведеним.
Відтак ризики, які залишились існувати це - переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення не виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та не можуть бути підставами для подальшого втручання у права особи на свободу, а тому суд зважаючи на наявність місця постійного проживання та реєстрації обвинуваченого, вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, адже на теперішній час відсутні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого забезпечить лише міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники орган Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
На підставі наведеного, вирішуючи клопотання захисника, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також тяжкість покарання у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суд дійшов до висновку за необхідне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення за ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час не може запобігти ризикам, які на даний час мають місце.
Крім того суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому ОСОБА_4 наступні обов'язки, зокрема: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; носити засіб контролю.
На підставі викладеного, керуючись главою 18 КПК України, ст. ст. 201, 327 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_20 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на домашній арешт - задовольнити.
Змінити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заборонити ОСОБА_4 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; носити засіб контролю.
Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до 00 год. 00 хв. 31 березня 2018 року.
Після оголошення ухвали негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_4 до місця його проживання і звільнити з-під варти.
Судовий розгляд кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013210010003797 від 05 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.307 КК України, відкласти на 12 год. 30 хв. 22 лютого 2018 року для виклику свідків у даному кримінальному провадженні.
Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на цілодобовий домашній арешт передати на виконання та контролю за поведінкою обвинуваченого в Калуський ВП ГУНП в Івано-Франківській області (м. Калуш, вул.Олекси Тихого, 10, Івано-Франківська область).
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , його захиснику та прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяОСОБА_1