Справа № 242/5270/17
Провадження № 2-а/242/43/18
05 лютого 2018 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Нарижній О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому зазначив, що він проживав у м.Донецьку та отримував пенсію за віком. У січні 2015 року перемістився у м.Селидове, як внутрішньо переміщена особа та звернувся до відповідача з заявою про взяття його на облік та нарахування пенсії. З січня 2015 року відповідач виплачував йому пенсію, але починаючи з березня 2015 року нарахування та виплата пенсії безпідставно було припинено. Будь-якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії від відповідача не надходило. Вважає дії щодо припинення нарахування пенсії незаконними та безпідставними.
У зв'язку з чим, просить визнати протиправною бездіяльність Селидівського ОУПФУ Донецької області щодо невиплати йому пенсії з березня 2015 року; зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату йому пенсії, а також виплатити заборгованість за період, починаючи з березня 2015 року.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч.3 ст.35 та ст..46 цього Заккону. З березня 2015 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до управління із заявою про поновлення пенсійних виплат.
Виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються постановою КМУ № 595 від 07 листопада 2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам, організаціям Донецької та Луганської областей», Постановою КМУ № 509 від 01 жовтня 2014 року «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ». Разом з тим, відповідно до постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 призначено та продовження виплати пенсій здійснюються за місцем перебування внутрішньо-переміщених осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Також, у відповідності до вимог порядку призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затверджені постановою КМУ № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено, що комісії з питань призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам приймають рішення про відновлення або відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою. На даний час рішення комісії про призначення(відновлення) соціальних виплат ВПО на ОСОБА_1 не надходило, що позбавляє управління можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії, довідка внутрішньо переміщеної особи не надавалась. Слід також звернути увагу на те, що з позову ОСОБА_1 вбачається, що місцем його фактичного перебування взагалі є м.Харків. У зв'язку з чим, просить в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_1.
Як вбачається із довідки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, який 10 січня 2015 року перемістився з АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2
В позовній заяві позивач зазначив, що в січні 2015 року відповідач нараховував йому пенсію у розмірі 3096 грн., але починаючи з березня 2015 року без правових підстав припинив виплачувати йому пенсію. При цьому, будь-якої інформації щодо прийняття рішення про припинення пенсії йому не надав. Повідомити дані про наявність такого рішення про дату та інші реквізити, за його наявності, у телефонній розмові працівники відповідача відмовились.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У частині 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем у наданих суду письмових запереченнях не зазначені підстави призупинення позивачу виплати пенсії. Разом з тим, з наданих заперечень вбачається, що підставою призупинення виплати пенсії стало не підтвердження факту проживання позивача в місті Селидове Донецької області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.
Пунктом 8 «Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», затверджено гопостановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. До того ж, пунктом 2 наведеного порядку встановлена процедура отримання такої довідки, згідно з якою повнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто або через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (уразі утворення) рад (далі за текстом уповноважені органи).
05 листопада 2014 року Постановою Кабінету Міністрів України № 637 встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цієюпостановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 року такої довідки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 715 від 12 грудня 2014 року змінено положення абзацу другого пункту Постанови в частині того, що зазначені виплати, призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 01 лютого 2015 року такої довідки. В подальшому зазначений абзац було змінено відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України № 636 від 26 серпня 2015 року та зазначено, що зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії цієї довідки. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі за текстом Тимчасовий порядок), відповідно до пункту 8 якого встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Отже з урахуванням вищенаведеного вбачається, що особа, яка не перемістилась з непідконтрольної Україні території, але бажає й надалі отримувати пенсію повинна у відповідності до вищенаведених Порядків № 595 та № 637 переміститись на контрольовану українською владою територію для вирішення питання отримання соціальної виплати (пенсії), за місцем фактичного проживання звернутись до управління ПФУ (за місцем проживання) та надати заяву про переведення пенсійної справи (призначення пенсій, виплату допомоги на поховання, виплату недоотриманої пенсії), а також довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на отримання пенсії є обєктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та повязане з правом мирно володіти своїм майном.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стаття 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління всистемі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно з ч. 1ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1ст. 49 цього Закону.
Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 цього Закону, а саме: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі недоотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного проживання. Відповідач не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 136 від 18 лютого 2016 року затверджено «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообовязкового державного соціального страхування».
Зазначеним порядком передбачено, що з метою здійснення верифікації та моніторингу на запит Мінфіну розпорядники бюджетних коштів, Національний банк, Пенсійний фонд України, фонди загальнообовязкового державного соціального страхування, підприємства, установи і організації, банки та інші фінансові установи незалежно від форми власності подають інформацію, в тому числі персональні дані, про відкриті рахунки (поточні, кредитні, депозитні тощо), операції, залишок коштів на рахунках. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сімю або домогосподарство, інформація подається щодо кожного члена сімї або домогосподарства.
Верифікація та моніторинг державних виплат здійснюються структурним підрозділом Мінфіну.
У разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.
Розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообовязкового державного соціального страхування на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.
Посилання відповідача у відзиві на зазначений Порядок, обєктивно нічим не обґрунтовані та не надано доказів, підтверджуючих наявність підстав для припинення виплат позивачу пенсії із наведених підстав, оскільки відсутня рекомендація Мінфіну щодо зупинення або припинення таких виплат позивачу. За таких обставин посилання відповідача на зазначену Постанову КМУ не обґрунтовані та не можуть прийматись до уваги.
Між тим, відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону, стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу припинення виплати пенсії, як не підтвердження фактичного проживання.
Згідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно дост. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення суд зазначив, що наведених вище міркувань Європейському суду з прав людини достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністрівським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно достатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції Україниі повинні відповідати їй.
Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.
З огляду на вищевикладене, постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Держава відповідно до конституційних принципівзобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Це свідчить про те, що п. 2 Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області, не сприяє виконанню державою позитивного зобов'язання щодо виплати належної позивачам відповідної пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги на рівні не нижче від прожиткового мінімуму, встановленого законом, а навпаки, перешкоджає цьому.
Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу було пов'язано з не підтвердженням фактичного місця проживання позивача, як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення АТО.
Відповідно до частини 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
В 2015-2017 роках Державним бюджетом України передбачено асигнування на відповідні соціальні виплати в межах всієї території України, в тому числі Донецької і Луганської області.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що судом було достовірно встановлено, що відповідач не приймаючи рішення відповідно до ч.1ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 лютого 2017 року зупинив виплату пенсії позивачу, доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано, жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому бездіяльність Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати позивачу пенсії слід визнати неправомірною та необхідно зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату позивачу пенсії з 01 березня 2015 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України рішення підглядає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, суд не стягує з відповідача судові витрати, оскільки позивачем вони фактично не понесені (не надано документального підтвердження понесених ним судових витрат) і відносить їх на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 22, 46, 64, 92 ОСОБА_2 України, ст. ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77-78, 139, 241-246, 263, 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2015 року.
Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити щомісячне нарахування та виплату належної пенсії ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2015 року.
Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої пенсії, починаючи з 1 березня 2015 року.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В. І. Капітонов