01 лютого 2018 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області в особі головуючого судді - Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Кідрон О.Г., за участі представника позивача-відповідача ОСОБА_1, відповідача-позивача ОСОБА_2, представника відповідача-позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу № 242/25/17 (провадження № 2/242/17/18)
за позовом ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) про поділ спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна, в якому зазначила, вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було припинено. Під час перебування у шлюбі було придбано рухоме й нерухоме майно, а саме - квартира за адресою: АДРЕСА_3; легковий автомобіль ВАЗ - 2109 та відкрито депозит у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» на загальну суму 115 000 грн., які були зареєстровані на відповідача. Зазначає, що у добровільному порядку вирішити питання про поділ вказаного майна не можливо. На підставі цього просить визнати квартира за адресою: АДРЕСА_3 такою, що належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності, й поділити майно наступним чином - відповідачу залити вказану квартиру та 1/2 банківського депозиту, а позивачу присудити грошову компенсацію на 1/2 частки даної квартири й 1/2 банківського депозиту.
В подальшому позивач-відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_3, автомобіль ВАЗ - 2109, номерний знак НОМЕР_3, та банківський депозит на суму 115 000 грн. такими, що належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності та частка кожного є рівної й становить 1/2 (одна друга), залишивши вказане майно у спільній частковій власності.
Відповідач ОСОБА_2 під час розгляду справи звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в якому зазначив, що він дійсно перебував з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, під час якого було придбане рухоме й нерухоме майно, але окрім вказаного у первісному позові, також було придбано - приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_4, та грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, що були ним покладені на депозит у банку та зняті ОСОБА_4 у грудні 2016 року. Крім цього, у шлюбі було придбано - телевізор «Panasonic», телевізор «LG», кондиціонери «Panasonic» у кількості 2 одиниць, комп'ютер з монітором, ноутбук «Aser», планшет «Lenovo», планшет «Asus», мобільний телефон «Sony», духовка «Electrolux», піч сенсорна, мультиварку «Redmond», пилосос «Samsung», холодильник «Samsung», холодильник «LG», кухонний уток, ліжко, диван у кількості 2 одиниць, шафа платтяна у кількості 2 одиниць, електрокамін, батареї у кількості 5 одиниць, комод у кількості 2 одиниць, тумба під акваріум, пральна машинка, які перебувають у користуванні ОСОБА_4 Зазначає, що під час шлюбу ОСОБА_4 не працювала, а їх родина існувала за рахунок його грошей, отриманих від підприємницької діяльності. На підставі цього просить відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги задовольнити - визнати за ним право власності на: нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ - 2109, номерний знак НОМЕР_3, та банківський депозит на суму 115 000 грн., визнати за ОСОБА_4 право власності на: квартиру за адресою: АДРЕСА_3, автомобіль «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_4, та грошові кошти у розмірі 5 000 доларів США, майно - телевізор «Panasonic», телевізор «LG», кондиціонери «Panasonic» у кількості 2 одиниць, комп'ютер з монітором, ноутбук «Aser», планшет «Lenovo», планшет «Asus», мобільний телефон «Sony», духовка «Electrolux», піч сенсорна, мультиварку «Redmond», пилосос «Samsung», холодильник «Samsung», холодильник «LG», кухонний уток, ліжко, диван у кількості 2 одиниць, шафа платтяна у кількості 2 одиниць, електрокамін, батареї у кількості 5 одиниць, комод у кількості 2 одиниць, тумба під акваріум, пральна машинка.
В подальшому ОСОБА_2 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить поділити майно подружжя, яке встановлено судом, в рівних частках.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 березня 2017 року первісні позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя об'єднані в одне провадження.
Представником позивача-відповідача ОСОБА_1 до суду надано заяви, в якій зазначено про безпідставність зустрічних позовних вимог з проханням відмовити у їх задоволенні та підтримання первісних позовних вимог.
15 грудня 2017 року набув чинності Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року (далі - ЦПК України), згідно яких даний нормативний акт викладений у новій редакції.
Відповідно до п. 9 Перехідний положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 січня 2017 року відкрито провадження у даній цивільній справі, тобто до набрання чинності новим ЦПК України, а тому з урахуванням вказаних Перехідних положень, суд розглядає дану цивільну справу за нормами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_4 про витребування доказів та витребувано - у ТСЦ 1444 Регіонального центру МВС у Донецькій області відомості про зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 транспортні засоби; у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» відомості про депозити та їх загальну суму, які відкриті на ім'я ОСОБА_2.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 січня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на майно й грошові кошти, що належать та знаходяться у ОСОБА_2, а саме: на транспортні засоби, які зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 у ТСЦ 1444 Регіонального центру МВС у Донецькій області; й на вклад «Депозит Плюс» строковий, відкритий на ім'я ОСОБА_2 у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» відповідно до договору № SAMDNWFD010443800 від 26 січня 2016 року.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27 лютого 2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладений арешт на майно, що знаходиться у ОСОБА_4, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 85,3 кв.м., яке належить їй, та автомобіль «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_4, 2008 року випуску.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 16 травня 2017 року задоволено заяву ОСОБА_2 про витребування доказів та зобов'язано ПАТ «КБ «Приватбанк» надати відомості про депозити та їх суми, які відкриті на ім'я ОСОБА_4 у 2015 - 2016 роках, надання даних про закриття депозитного рахунку у разі його закриття у зв'язку з поверненням вкладу з зазначенням сум депозиту, а також процентів, нарахованих на нього; зобов'язано ТСЦ 1444 Регіонального центру МВС у Донецькій області надати відомості про транспортні засоби, зареєстровані на ім'я ОСОБА_4, в період з 2014 року по 2017 року, та дані на транспортні засоби, які можливо відчужувалися нею у даний період; зобов'язано ТСЦ 1444 Регіонального центру МВС у Донецькій області надати відомості про реєстрації транспортного засобу «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_4, 2008 року випуску, на ОСОБА_4 в період 2014 - 2017 рр. на території України.
Інших клопотань в порядку ст. 222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, відомості про вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні, тому з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд прийшов до наступного.
Згідно ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_6, виданого повторно 08.11.2016 року Селидівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 30 листопада 1996 року та після державної реєстрації шлюбу її прізвище «ОСОБА_5».
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 лютого 2017 року, яке набрало законної сили 07 березня 2017 року, шлюб, зареєстрований 30 листопада 1996 року виконавчим комітетом Гірницької міської ради м. Селидове Донецької області за актовим записом № 82, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, розірваний.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.07.2008 року, виданого Селидівським БТІ, вбачається, що двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві приватної власності із часткою 1/1, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_7 від 03.07.2008 року, виданого Селидівською біржею нерухомості.
Відповідно до договору № SAMDNWFD010443800 від 26 січня 2016 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, останній передав кошти для розміщення на депозитному вкладі у розмірі 115 000 грн., терміном дії на 365 днів, тобто до 26.01.2017 року включно, з нарахуванням процентів у розмірі 23,0% річних. Додатковою угодою від 26.01.2016 до вказаного договору збільшено процентну ставку на 2% річних. Відповідно до копії квитанції від 26.01.2016 року гроші у розмірі 115 000 грн. внесено на рахунок.
Відповідно до відповіді ТСЦ 1444 Регіонального центру МВС у Донецькій області від 09.02.2017 року № 31/5-1444-788, згідно пошукових баз ТСЦ № 1444 за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб - автомобіль ВАЗ - 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, сірого кольору, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_8.
Відповідно до відповіді ТСЦ 1444 Регіонального центру МВС у Донецькій області від 23.06.2017 року № 31/5-1444-6260, згідно пошукових баз ТСЦ № 1444 за період з 2014 по 2017 рік за ОСОБА_4 було зареєстровано два легкових автомобіля НОМЕР_5, було зареєстровано 12.09.2014 року, але 06.06.2015 року даний автомобіль перереєстровано на ОСОБА_6 за довідкою рахунком; автомобіль «Mitsubishi Colt», номерний знак НОМЕР_4, було зареєстровано 07.07.2015 року, але 31.08.2016 року даний автомобіль перереєстрований на ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу. Станом на 23.06.2017 року за ОСОБА_4 транспортних засобів не зареєстровано.
Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.07.2008 року, виданого Селидівським БТІ, нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів з ганком, за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності із часткою 1/1, ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 13.09.2006 року № НОМЕР_9, видане на підставі рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради.
З отриманої відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 04.08.2017 року № 20.1.0.0.0./7-20170803/4862 встановлено, що станом на 02.08.2017 року депозити клієнта - ОСОБА_4, а саме: рахунок № НОМЕР_10 (дата відкриття 29.12.2015 року), сума депозиту 5 000 доларів США, залишок 0.00; рахунок № НОМЕР_11 (дата відкриття 22.01.2016 року) сума депозиту 0.00 гривень, залишок 3,43 грн.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. При поділі майна враховуються також правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Аналізуючи зазначені норми права, які мають значення для справи, надаючи оцінку наявним у справі доказам, в суд приймає їх до уваги й вважає, що станом на час розгляду справи у сторін в наявності наступне майно: двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_3; автомобіль ВАЗ - 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, сірого кольору, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_8; кошти для розміщення на депозитному вкладі у розмірі 115 000 грн. та нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів з ганком, за адресою: АДРЕСА_4 яке було придбано ними за час перебування у шлюбі в період з 30.11.1996 року по 23.02.2017 року, тому воно є спільною сумісною власністю подружжя й кожний з них має право на 1/2 частину цього майна, оскільки доказів щодо придбання цього за особисті кошти кожним із подружжя суду не надано.
Належних та допустимих доказів на придбання іншого майна, що вказано у первісному та зустрічному позові, суду не надано, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами, що ОСОБА_4 при зверненні до суду сплатила судовий збір у загальному розмірі 5 261,88 грн., а ОСОБА_2 за подання зустрічного позову - 640 грн., тому з урахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути різницю зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) про поділ спільного майна - задовольнити повністю.
Визнати -
двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 44,70 кв.м.;
автомобіль ВАЗ - 21093, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, сірого кольору, 1995 року випуску, номер кузова НОМЕР_8;
депозитний вклад у ПАТ КБ «Приватбанк» Відповідно до договору № SAMDNWFD010443800 від 26 січня 2016 року на загальну суму 115 000 (сто п'ятнадцять тисяч) грн.
сумісно нажитим майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 й залишити його у спільній частковій власності, визначивши частки рівними, а саме: по 1/2 (одній другій) кожному.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.
Визнати - нежиле приміщення, магазин продовольчих товарів з ганком, за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 85,3 кв.м., сумісно нажитим майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 й залишити його у спільній частковій власності, визначивши частки рівними, а саме: по 1/2 (одній другій) кожному.
В решті зустрічних позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 різницю зі сплати судового збору у розмірі 4 921 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять одну) грн. 88 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через міський суд (а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя