Справа № 666/5047/15-ц Головуючий в І інстанції Гаврилов Д. В. Провадження №22-ц/791/346/18 Доповідач: Воронцова Л. П.
«01» лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючогоВоронцової Л. П.,
суддів:Ігнатенко П.Я.,
Полікарпової О. М.,
секретар прокурорПрушинська О. В. Федоренко О. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2017 року у справі за позовом керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Херсонської міської ради до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У серпні 2015 року прокурор м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради звернувся до суду, посилаючись на те, що відповідач стала власником спірного майна на підставі угод з особою, яка не мала права власності на нього і не мала права його відчужувати. Враховуючи те, що майно вибуло з власності Херсонської міської ради поза її волею, воно підлягає витребуванню від відповідача.
Позивач просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь Херсонської міської ради нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 16,6 кв. м, по АДРЕСА_1.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 листопада 2017 року позов задоволено.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_6 на користь Херсонської міської ради нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 16,6 кв. м, по АДРЕСА_1 та вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та витребувати у Херсонської міської ради свідоцтво про право власності (або інший документ про право власності) на нежитлове приміщення загальною площею 16,6 кв. м по АДРЕСА_1.
Справа розглядається апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень ЦПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов прокурора м. Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення суду, на підставі якого право власності на спірне нерухоме майно набуло ЗАТ «Херсонліфт», було скасоване Вищим господарським судом України від 21 липня 2009 року, то це майно вибуло із володіння власника - Херсонської міської ради поза її волею і тому воно підлягає витребуванню від набувача ОСОБА_6 за правилами ст. 388 ЦК України, хоча відповідач придбала вказане спірне майно за безвідплатним договором дарування, який у низці угод був п'ятим після договорів купівлі-продажу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає, що він повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.07.1987 року №176 визнано право державної власності на житлові будинки, які знаходяться у розпорядженні місцевих рад народних депутатів, відповідно до додатку №1 /т. 1, а. с. 17/.
Згідно вказаного додатку №1 до переліку житлових будинків, які знаходяться у розпорядженні місцевих рад, увійшов житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 /т. 1, а. с. 18 - 21/.
На підставі вказаного рішення Херсонським БТІ, 11.11.1987 року було видано реєстраційне посвідчення, з якого вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за місцевою радою /т. 1, а. с. 53/.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 31.01.2008 року по справі 7/69-ПН-08 задоволено позов ЗАТ «Херсонліфт» до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності та зобов'язано ХБТІ здійснити реєстрацію права власності на нежитлове приміщення площею 16,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, під. 3, м. Херсон /т. 1, а. с. 25 - 26/.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 року вказане рішення скасоване, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області /т. 1, а. с. 23 - 24/.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.09.2009 року позовну заяву ЗАТ «Херсонліфт» до Херсонської міської ради, Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нежитлові приміщення залишено без розгляду /т. 1, а. с. 22/.
Спірне майно таким чином було повернуто у власність Херсонської міської ради.
У період чинності рішення суду від 31 січня 2008 року відповідно до договору купівлі-продажу від 21.02.2008 року ЗАТ «Херсонліфт» здійснило продаж нежитлових приміщень 1 (першого) поверху площею 16,6 кв. м за адресою: м. Херсон, АДРЕСА_1, під. 3, ПП «Інсайт Плюс» за 16 036,67 грн /т. 1, а. с. 13/.
За договором договору купівлі-продажу від 27.02.2008 року ПП «Інсайт Плюс» здійснило продаж вказаних нежитлових приміщень ТОВ «ДК-СЕРВІСБУД», яке за договором купівлі-продажу від 13.03.2008 року здійснило продаж цих нежитлових приміщень ТОВ «ВИСКОНС М». В свою чергу ТОВ «ВИСКОНС М» згідно договору купівлі-продажу від 18.03.2008 року здійснило продаж нежитлових приміщень ОСОБА_7 /т. 1, а. с. 14, 15, 16/.
Відповідно до договору дарування від 23.02.2015 року ОСОБА_7 подарувала спірні приміщення ОСОБА_6, якою 23.02.2015 року здійснила державну реєстрацію права власності на зазначений об'єкт нерухомості /т. 1, а. с. 259 - 261/.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.07.2015 року нежитлове приміщення 1 (першого) поверху за адресою АДРЕСА_1, під. 3, зареєстроване на ім'я ОСОБА_6 23.02.2015 року на підставі договору дарування /. 1, а. с. 261 - 268/.
Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене, викрадене або вибуло з володіння власника (особи, якій він передав майно у володіння), не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 квітня 2014 року у справі № 6-146цс13, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
На підставі наведеного, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі ст. ст. 12, 77 - 81 ЦПК України, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про витребування з незаконного володіння відповідача на користь Херсонської міської ради нерухомого майна, як такого, що вибуло із володіння останньої поза її волею і тому підлягає витребуванню за правилами ст. 388 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що звернутися до суду позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння має право власник майна, однак Херсонська міська рада не надала доказів наявності в неї такого права, спростовуються наданим позивачем рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів від 21.07.1987 року №176, яким визнано право державної власності на житлові будинки, які знаходяться у розпорядженні місцевих рад народних депутатів, відповідно до додатку №1, в тому числі на житловий будинок АДРЕСА_1 та реєстраційним посвідченням виданим 11 листопада 1987 року про реєстрацію права за радою на домоволодіння № АДРЕСА_1, зареєстрованого у книзі № 1349, яке відповідає вимогам законодавства, що регулювало порядок посвідчення права власності на момент його набуття /т. І а. с. 17, 53/.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05 листопада 1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» спірне майно фактично передано з державної у комунальну власність.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, а саме щодо незастосування до спірних правовідносин строків позовної давності, не можуть заслуговувати на увагу, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, у ній відсутні докази про те, що відповідач до винесення судового рішення судом першої інстанції заявляв про застосування строків позовної давності.
Посилання апелянта на те, що справа була розглянута судом в одному судовому засіданні, і вона, у зв'язку з цим, не могла скористатися наданим їй законом правом є безпідставними і підлягають відхиленню, оскільки у відповідачки було достатньо часу для подачі до суду такої заяви, оскільки з позовом до суду прокурор звернувся у серпні 2015 року, а оскаржуване нею рішення ухвалено 22 листопада 2017 року, тобто більш ніж через два роки.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовну заяву подано прокурором, який не мав на це відповідних повноважень, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки прокурор належним чином, відповідно до висновку Конституційного суду України, висловленому у справі № 1-1/99 від 08 квітня 1999 року, вмотивував інтерес держави та діяв в межах повноважень, визначених Законом України «Про прокуратуру».
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, висновки суду не спростовують, тому підлягають відхиленню. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2017 року без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Головуючий підписЛ. П. Воронцова
Судді: підпис підписП. Я. Ігнатенко О. М. Полікарпова
З оригіналом згідно: Копія постанови оформлена 06 лютого 2018 року Постанова набрало законної сили 02 лютого 2018 року
Суддя Секретар судового засідання Л. П. Воронцова Т. І. Пісоцька
Дата складання повного судового рішення 06 лютого 2018 року.