Справа №592/13139/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 33/788/58/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
29 січня 2018 року м. Суми
Суддя Апеляційного суду Сумської області Рунов В. Ю. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/13139/17 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року, якою відносно
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2
закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
потерпілого - ОСОБА_3
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5, -
В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження в справі закрити у зв'язку з закінченням строків притягнення до відповідальності, оскільки постанова судді є невмотивованою і з її змісту не зрозуміло, хто вчинив правопорушення і хто визнаний винним у його вчиненні, які були допущені порушення правил дорожнього руху винною особою. Крім того, зазначає, що він не був у встановленому законом порядку повідомленим про час і місце розгляду справи, внаслідок чого просить поновити йому строк на подання апеляційної скарги.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 387642 від 13.11.2017, водій ОСОБА_4 03.09.2017 о 12 год. 40 хв. по а/д Суми-Путивль-Глухів 17 км, керуючи автомобілем Volkswagen Passat н.з. ВМ2578ВІ, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не витримав безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з Volkswagen Jetta н.з. ВМ2074ВІ, який рухався у попутному напрямку, чим порушив п.13.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 26.12.2017 провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП було закрито у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Своє рішення суддя вмотивував тим, що ОСОБА_4 не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності, оскільки сплив трьохмісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення.
Вислухавши доводи потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді, а провадження в справі закрити у зв'язку з закінченням строків притягнення до відповідальності, визнавши ОСОБА_4 винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП, повістка, особі яка бере участь у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а згідно п.3 ст.278 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання, а згідно ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 не був сповіщений у передбачений законом спосіб про час і місце розгляду справи, внаслідок чого не був присутнім під час судового розгляду справи та ухвалення рішення, а копію постанови судді отримав лише 02.01.2018, тому останній не мав можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на цю постанову.
З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження постанови судді підлягає поновленню, так як він був пропущений ОСОБА_3 виключно з поважних (об'єктивних) причин, оскільки не повідомивши потерпілого в установленому вказаною процесуальною нормою порядку про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та здійснивши судовий розгляд справи у його відсутність, суддя суду першої інстанції порушив вимоги ст.269 і ч.2 ст.279 КУпАП щодо процесуальних прав потерпілого.
При розгляді справи не був дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», закріплений у рішенні Конституційного Суду України від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу), у якому формулюючи незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об'єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.
Присутність особи, яка має право брати безпосередньо участь і виступати в суді, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, у передбачений законом строк і порядок оскаржити постанову по справі, є невід'ємним правом, а для суддів усіх інстанції - важливим елементом законного і справедливого правосуддя.
Аналогічною є і усталена прецедентна практика ЄСПЛ (п.26 і п.29 рішення № 7460/03 від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), згідно якої «принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом» (інші рішення та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France); «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy); «Т. проти Італії» (Т. v. Italy); «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria). За наслідками розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, «що у провадженні, яке розглядається, важливі процесуальні гарантії були відсутні та що ці процесуальні недоліки, у світлі обставин справи, були достатньо серйозними, щоб піддати сумніву справедливість провадження. Відповідно було порушення п.1 ст.6 Конвенції».
Відповідно до ст.8 ОСОБА_6 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_6 є нормами прямої дії, а згідно ст.9 ОСОБА_6 чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ст.9 ОСОБА_6 України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вказані вище фактичні обставини справи у взаємозв'язку з положеннями ст.269 і ч.2 ст.279 КУпАП, виходячи із основних (загальних) засад судочинства, закріплених у ст.129 ОСОБА_6 України, розділі I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах, керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції були істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_3, а також проігноровані вимоги чинного процесуального законодавства України, яке застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, внаслідок чого судове рішення підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права, а апеляційна скарга потерпілого задоволенню з цих підстав.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 387642 від 13.11.2017, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що 03.09.2017 о 12 год. 40 хв. по а/д Суми-Путивль-Глухів на 17 км ОСОБА_4 керував автомобілем НОМЕР_1 та, не дотримавшись безпечного інтервалу, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, який рухався у попутному напрямку, чим порушив п.13.1 ПДР України.
У відповідності до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова повинна містити, крім іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення, а згідно ч.3 цієї статті постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).
Ухвалюючи своє рішення, суддя суду першої інстанції не дотримався вказаних вище вимог закону, а саме, не дослідив безпосередньо в судовому засіданні та не виклав у постанові наявні у матеріалах даної справи про адміністративне правопорушення докази, не вказав потерпілу від правопорушення сторону, не визнав конкретну особу винною у вчиненні конкретного правопорушення та не кваліфікував його дії за відповідною нормою матеріального права КУпАП, а також не обґрунтував та не вмотивував належним чином свої висновки у постанові.
Зокрема, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч.1 ст.251 і ст.280 КУпАП).
Згідно ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, слід зазначити, що суддя може обґрунтовувати свої висновки лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував в судовому засіданні у порядку, передбаченому ст.279 КУпАП.
Прийняття суддею суду першої інстанції необґрунтованого та невмотивованого рішення також є безумовною підставою для його скасування через порушення норм процесуального права, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 у цій частині також підлягають задоволенню, оскільки право на отримання належним чином мотивованого судового рішення («право на вмотивованість судового рішення») є процесуальним елементом і складовою «права на справедливий суд», гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року та національним законодавством України.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п.п.29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «ОСОБА_2 Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «ОСОБА_2 де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «ОСОБА_7 проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).
Вартою уваги в контексті вмотивованості постанови судді є правова позиція, викладена в окремих рішеннях ЄСПЛ, зокрема у рішенні № 19997/02 від 15.02.2007 в справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania), згідно якої «суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував надані докази, що йому б надало можливість, у разі необхідності, ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити».
На підставі викладеного, постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Разом з тим, в ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що 03.09.2017 о 12 год. 40 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем Volkswagen Passat н.з. ВМ2578ВІ по а/д Суми-Путивль-Глухів 17 км, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не витримав безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з іншим автомобілем Volkswagen Jetta н.з. ВМ2074ВІ під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у попутному напрямку, чим порушив п.13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Факт вчинення водієм ОСОБА_4 правопорушення за вказаних вище обставин об'єктивно підтверджується доказами у справі, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 387642 від 13.11.2017 (а.с.1);
- постановою про закриття кримінального провадження від 31.10.2017, внесеного до ЄРДР за № 12017200260000518 від 03.09.2017 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, згідно якої у даній дорожній обстановці у діях водія ОСОБА_4 вбачаються порушення вимог п.13.1 ПДР України, які у свою чергу знаходяться у прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали (а.с.3);
- протоколом огляду місця події та доданої до нього схеми ДТП, на яких зафіксовано дорожню обстановку після зіткнення транспортних засобів Volkswagen Passat н.з. ВМ2578ВІ під керуванням водія ОСОБА_4 та Volkswagen Jetta, н.з. ВМ2074ВІ під керуванням водія ОСОБА_3 із проведенням відповідних замірів, а саме розташування автомобілів на дорозі, приблизне місце безпосереднього зіткнення транспортних засобів, ширина проїзної частини тощо (а.с.5-10);
- письмовими показаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4, який був допитаний в рамках кримінального провадження в якості свідка, згідно яких він не передбачив, що автомобіль Volkswagen Jetta буде здійснювати маневр повороту (а.с.11-13);
- показаннями потерпілого ОСОБА_3 в апеляційному суді, згідно яких за 200 м до перехрестя він змістив автомобіль ближче до осьової лінії, знизив швидкість руху до 60 км/год, увімкнув лівий покажчик повороту. Наблизившись до перехрестя помітив двох мотоциклістів та автомобіль Volkswagen Passat, які рухались у попутному напрямку. Приблизно за 2 м до перехрестя мотоциклісти обігнали його, після чого виїхавши на перехрестя, він почав повертати вліво і під час виконання цього маневру відчув сильний удар в ліву передню частину свого автомобіля, який стався у результаті зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat;
- висновком експерта від 09.10.2017 за № 19/119/9-1/282е, згідно якого місце зіткнення автомобілів Volkswagen Jetta н.з. ВМ2074ВІ та Volkswagen Passat н.з. ВМ2578ВІ знаходиться на зустрічній смузі руху відносно напрямку руху транспортних засобів в районі розташування осипу лако-фарбового покриття (позначеній на схемі ЛФП), перед розташуванням подряпини (позначена на схемі П1), зафіксованими під час огляду місця пригоди (а.с.19-21).
Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта тощо, а згідно ч.2 цієї норми Закону обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналізуючи зазначені положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Крім того, наведені вище докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і показаннями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 щодо обставин правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи положення законодавства України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_4 протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм та права і законні інтереси останнього.
У відповідності до вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що факт вчинення водієм автомобіля Volkswagen Passat н.з. ВМ2578ВІ ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, оскільки ОСОБА_4 дійсно порушив вимоги п.13.1 ПДР України, що і спричинило пошкодження іншого автомобіля Volkswagen Jetta н.з. ВМ2074ВІ під керуванням водія ОСОБА_3, а тому ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні вказаного правопорушення.
Однак, у відповідності до ч.2 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.3 цієї статті.
Зважаючи на те, що адміністративне правопорушення ОСОБА_4 вчинив 03.09.2017 і воно не є триваючим, то строк накладення адміністративного стягнення на останнього сплинув 03.12.2017, внаслідок чого після скасування постанови судді від 26.12.2017 провадження по справі відносно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого ст.38 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП України, -
Поновити потерпілому ОСОБА_3 строк апеляційного оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року відносно ОСОБА_4 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права, а провадження в справі закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Сумської областіОСОБА_2.