Справа № 761/15898/14-к
Провадження № 1-кс/761/6201/2014
Іменем України
11 липня 2014 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу на постанову прокурора про закриття кримінального провадження, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 20.05.2014 про закриття кримінального провадження № 42013110000000003 стосовно ОСОБА_6 .
Скарга обґрунтована тим, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2014 попередня постанова прокурора від 30.12.2013 про закриття щодо ОСОБА_6 кримінального провадження за ч.1 ст.119 КК України скасована.
Однак, 20.05.2014 прокурором повторно на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України провадження стосовно підозрюваного ОСОБА_6 закрито.
Дане рішення заявник вважає незаконним з огляду на те, що 30.07.2012 Дарницьким районним судом м. Києва кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст.119 КК України повернуто прокурору м. Києва для проведення додаткового розслідування. Таке рішення прийнято, оскільки в діях підсудного містилися явні ознаки злочину, передбаченого ст.115 КК.
Незважаючи на безспірні факти скоєння саме умисного вбивства, старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 не тільки не повідомив гр. ОСОБА_6 про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 КК України, а взагалі безпідставно закрив стосовно нього кримінальне провадження за ч.1 ст.119 КК.
У судовому засіданні представник потерпілої наполягав на скасуванні постанови про закриття кримінального провадження з наведених у скарзі підстав.
Слідчий суддя, заслухавши думку представника потерпілої, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні потерпілим може бути оскаржене рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.03.2014 ОСОБА_7 за скаргою представника потерпілої скасована постанова прокурора ОСОБА_5 від 30.12.2013 про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК України.
Підставами для прийняття зазначеного рішення стала суттєва неповнота досудового розслідування, також упереджена оцінка прокурором наявних у справі доказів. Слідчим суддею вказано на те, які заходи необхідно здійснити після відновлення досудового розслідування.
Попри зазначене, органом досудового розслідування жодна з вказівок суду не виконана. Більше того, в матеріалах кримінального провадження, які надійшли до суду, взагалі відсутня ухвала від 25.03.2014 про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження, а будь-які дії щодо подальшого розслідування після 25.03.2014 ні прокурором, ні слідчим не вживались.
У той же час, скасування слідчим суддею постанови про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного вимагало від прокурора скасування постанови слідчого ОСОБА_8 від 04.02.2014 про закриття даного кримінального провадження, відновлення досудового розслідування, надання письмових вказівок щодо проведення слідчих та процесуальних дій, спрямованих на виконання рішень суду про повернення кримінальної справи для додаткового розслідування та скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Однак від прийняття вказаних рішень старший прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 ухилився, повторно безпідставно 20.05.2014 прийнявши рішення про закриття відносно ОСОБА_6 кримінального провадження.
При цьому прокурором фактично проігноровано, що кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК направлено на додаткове розслідування саме у зв'язку з наявністю в його діях складу більш тяжкого злочину - умисного вбивства, про прийняття такого рішення клопотав і державний обвинувач у справі - прокурор ОСОБА_9 .
Обґрунтованість висновку про наявність у діях ОСОБА_6 ознак ст.115 КК підтверджена ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.11.2012, згідно з якою під час розслідування слідчим та прокурором не взято до уваги, що вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2009 гр. ОСОБА_10 визнаний винним за ч.1 ст.396 КК України, тобто у заздалегідь необіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину - умисного вбивства ОСОБА_11 .
Також під час розслідування слідчим та прокурором залишені поза увагою обставини, які передували зникненню ОСОБА_11 - його емоційна поведінка перед залишенням квартири, де він мешкав; наявність групи осіб, які в цей час чекали на нього; подальші непоодинокі дзвінки дружині з проханням терміново знайти гроші в будь-якій сумі тощо, що у сукупності з підтвердженою вироками судів причетністю ОСОБА_11 до незаконних дій стосовно ОСОБА_12 у липні 2006 року дає достатні підстави вважати, що мало місце умисне вбивство ОСОБА_11 .
Показання свідка ОСОБА_12 про злочинний напад групи осіб наприкінці липня 2006 року на неї та її знайомих поблизу кафе «Під левами» у Стрийському районі Львівської області, протоколи впізнання ОСОБА_11 та інших осіб від 26.10.2007 (т.2 а.с.29-33, 37-38, 46-48), які підтверджуються вироками Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2008 щодо ОСОБА_13 та від 01.08.2011 щодо ОСОБА_14 і ОСОБА_15 доводять участь ОСОБА_11 у нападі на ОСОБА_12 .
Зазначене, наближеність за часом між тими подіями та подальшим зникненням ОСОБА_11 дають підстави оцінювати як достовірні показання ОСОБА_12 від 20.10.2007 та 26.10.2007, тобто свідчать про наявність підстав для виникнення у ОСОБА_12 матеріальних вимог до ОСОБА_11 та зацікавленість у їх задоволенні.
Крім того, правдивість показань останньої щодо її поїздки на початку серпня 2006 року до м. Києва для вирішення питань повернення ОСОБА_11 коштів підтверджується показаннями ОСОБА_10 від 19.10.2007, 21.10.2007. (т.3 а.с.62-67, 71-75)
Зазначені показання ОСОБА_10 , а також показання під час проведеного з ним відтворення обстановки і обставин події від 24.10.2007 свідчать про застосування ОСОБА_6 до ОСОБА_11 фізичного насильства, тортур з метою з'ясування місця приховування останнім грошових коштів ОСОБА_12 . Вказані показання також доводять, що саме під час вказаних дій сталася смерть ОСОБА_11 .
Згідно з протоколом огляду місця події від 19.10.2007 труп ОСОБА_11 виявлений закопаним на глибині близько 2 метрів (т.1 а.с.108-111). Вказана глибина виключає будь-яку необхідність додаткового трамбування тіла для його нібито більш «зручного» розташування у ямі.
Зазначене спростовує доводи ОСОБА_6 про обставини, за яких могли утворитися множинні переломи ребер ОСОБА_11 .
Проведені у справі судово-медичні експертизи трупа ОСОБА_11 не виключають можливості прижиттєвого утворення зазначених тілесних ушкоджень, що також підтверджує висновок суду про наявність підстав для кваліфікації дій ОСОБА_6 за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за умисний злочин.
Згідно з положеннями ст.94 КПК слідчий, прокурор оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, яке, у свою чергу, має ґрунтуватись на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Попри зазначене прокурор ОСОБА_5 наведених вимог Закону не дотримався, при оцінці сукупності доказів не взяв до уваги їх взаємний зв'язок, надавши перевагу одним доказам перед іншими.
Наведене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги та скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження.
Враховуючи наведене, керуючись ст.303, 307, 309, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 20.05.2014 про закриття кримінального провадження № 42013110000000003 стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст.119 КК України - скасувати, матеріали кримінального провадження направити прокурору м. Києва для відновлення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1