Справа № 761/25049/14-к
Провадження № 1-кс/761/9806/2014
Іменем України
01 вересня 2014 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання, -
До Шевченківського районного суду м. Києва 28.08.2014 надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 від 28.06.2014, якою у кримінальному провадженні № 12013110100016057 відмовлено у задоволенні клопотання.
На обґрунтування скарги зазначено, що представник потерпілого 25.06.2014 звернувся до слідчого з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення цивільного позову.
Слідчий ОСОБА_4 28.07.2014 прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні вказаного клопотання, пославшись на те, що відсутні достатні докази для доведення винуватості підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, представник потерпілого подав скаргу, якою просив суд скасувати постанову від 28.07.2014 та зобов'язати слідчого звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного.
Слідчий суддя, вивчивши скаргу та долучені до неї документи, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 303 КПК України передбачені рішення, дії та бездіяльність прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Вказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Пункт 7 частини 1 статті 303 КПК надає зацікавленим особам право оскаржити рішення слідчого про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій.
Згідно з ч.1 ст.223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Главами 20, 21 КПК визначені види слідчих та негласних слідчих дій, при цьому вказані положення КПК не передбачають такої слідчої дії як арешт майна.
У той же час, статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження.
Наведене приводить до висновку, що арешт майна не слідчою дією, тобто відмова слідчого у задоволенні відповідного клопотання не породжує у потерпілого права на її оскарження до слідчого судді.
Таким чином, заявником оскаржене рішення, яке оскарженню не підлягає.
Даний висновок підтверджується також встановленим Кримінальним процесуальним кодексом порядком накладення арешту на майно.
Зокрема, ст.171 КПК не обмежує коло осіб, яким надано право ініціювати арешт майна, лише слідчим та прокурором, таким правом наділений також і цивільний позивач.
Отже, відсутність у цивільного позивача права оскарження постанови слідчого про відмову в ініціюванні арешту майна компенсована можливістю самостійного звернення цивільного позивача до слідчого судді з клопотанням про арешт майна підозрюваного.
У силу ч.4 ст.304 КПК слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, які не підлягають оскарженню.
Вказане свідчить про відсутність підстав для відкриття провадження за поданою скаргою.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 від 28.06.2014 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12013110100016057.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1