Справа № 761/32042/14-к
Провадження № 1-кс/761/12631/2014
Іменем України
14 листопада 2014 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Головного слідчого управління Служби безпеки України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга гр. ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб Головного слідчого управління Служби безпеки України, яка полягала у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він звернувся до ГСУ СБ України з заявою № 408 про вчинення суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 396 КК України. Однак необхідні відомості у встановлений законодавством строк до ЄРДР не внесені.
Вважаючи вказану бездіяльність протизаконною, ОСОБА_3 просив зобов'язати слідчого ГСУ СБ України внести відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
У судовому засіданні заявник наполягав на задоволенні скарги, оскільки у діях судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 він вбачає склад злочину з огляду на те, що остання відмовила у задоволенні його скарги на бездіяльність прокурора м. Києва щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення іншої судді Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_5 .
Представник ГСУ СБ України до суду не прибув, надавши копію направленої заявникові відповіді від 28.10.2014, якою ОСОБА_3 повідомлений, що розгляд піднятих ним питань віднесений до компетенції органів прокуратури, куди заявник звернувся раніше.
Неприбуття до суду представника Служби Безпеки України відповідно до ст.306 КПК не перешкоджає розгляду скарги.
Слідчий суддя, заслухавши доводи заявника, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Приймальнею СБ України 27.10.2014 прийнята заява ОСОБА_3 про злочин № 408 (за власною реєстрацією заявника) від 23.10.2014 щодо вчинення злочину суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 .
Згідно ч.1 ст. 214 КПК України слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Разом з тим, заява гр. ОСОБА_3 містила повідомлення про вчинення суддею ОСОБА_4 під час винесення судового рішення злочинних, на думку заявника, дій.
У зв'язку з цим слідчий суддя вважає за необхідне наголосити, що згідно з п.п. 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її.
Незалежність суддів забезпечується, з поміж іншого, забороною будь-якого впливу на суддів.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи СМ/Rec (2010) 12 від 17.11.2010 щодо незалежності, ефективності та обов'язків суддів виконавча влада повинна утримуватися від дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Недоторканність суддів має забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується статтею 126 Конституції України.
Реалізація конституційної вимоги щодо недоторканності суддів забезпечується, з поміж іншого, тим, що суддя у своїй діяльності при здійсненні правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Він не зобов'язаний, крім випадків, установлених законом, надавати жодних пояснень щодо суті розглянутих справ та справ, які перебувають у його провадженні (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»). Витребування від судді пояснень щодо питань, які були предметом обговорення у нарадчій кімнаті, або спроби розкриття таємниці постановлення рішення в інший спосіб є порушенням принципів самостійності судів та незалежності суддів. (Рішення Конституційного Суду України від 05.04.2011 № 3-рп/2011), у зв'язку з чим притягнення судді до юридичної відповідальності має певні особливості.
Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Суди здійснюють правосуддя самостійно, при цьому вони є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Саме виходячи з цих положень Конституції та законів України, суддя при здійсненні правосуддя будує свої відносини з органами слідства та прокуратури.
На підставі ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»).
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається (абз. 2 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»).
За положеннями раніше чинної ч.3 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кримінальна справа щодо судді могла бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.
Після прийняття Закону України від 13.04.2012 №4652-VI частина 3 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазнала змін, відповідно до яких вказане обмеження знято. Отже запроваджено загальну процедуру, передбачену ст.214 КПК, згідно з якою внести відомості до ЄРДР щодо судді може не лише Генеральний прокурор або його заступник, а також будь-які інші прокурор або слідчий.
У той же час, за положеннями ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У силу ч.4 ст.9 КПК у разі якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
Попри це, передбачена КПК можливість здійсненню впливу на суддю у зв'язку з прийняттям ним судового рішення через процедуру кримінального переслідування є зазіханням на гарантовану Конституцією України та міжнародними зобов'язанням України незалежність судді, що порушує зазначені акти національного і міжнародного законодавства.
Згідно з п.68 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя також враховує, що відповідно до Глави 17 КПК стосовно професійного судді діє особливий порядок кримінального провадження.
Зокрема, повідомлення про підозру професійному судді здійснюється Генеральним прокурором України або його заступником.
Сукупність вказаних правових норм, їх тлумачення у взаємному зв'язку приводить до висновку, що внесення відомостей до ЄРДР щодо суддів слідчим будь-якого органу досудового розслідування або прокурором нижчого рівня, ніж Генеральний прокурор або його заступник, не відповідає Конституції України та міжнародним зобов'язанням держави Україна.
У силу ч.3 ст.26 КПК слідчий суддя вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами, та віднесені до його компетенції.
Вирішуючи скаргу в межах заявлених вимог, а саме зобов'язання слідчого внести до ЄРДР відомості про вчинення суддею кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов до переконання, що здійснення зазначених процесуальних дій перебуває поза межами повноважень слідчого ГСУ СБ України.
У зв'язку із зазначеним слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги особи, яка подала скаргу, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.126 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 7, 9, 480 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність службових осіб ГСУ СБ України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 кримінального правопорушення - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1