Справа № 761/10665/14-к
Провадження № 1-кс/761/4037/2014
Іменем України
14 квітня 2014 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу гр. ОСОБА_2 на його тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі, -
До Шевченківського районного суду м.Києва 09.04.2014 надійшла скарга гр. ОСОБА_2 на його тримання під вартою.
Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 04.04.2013 продовжений строк тримання заявника під вартою. Як вважає заявник, до суду не надходило клопотання про продовження вказаного строку, тому суддя безпідставно продовжила зазначений строк.
Слідчий суддя, вивчивши заяву, долучені до неї документи, витребувавши з Київського слідчого ізолятору Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області документи, на підставі яких заявник утримується у слідчому ізоляторі, дійшов висновку про таке.
Статтею 206 КПК передбачено, що слідчий суддя повинен зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Вказаний обов'язок у слідчого судді виникає, якщо наявні відомості, які створюють обґрунтовану підозру про перебування в межах територіальної юрисдикції суду особи, позбавленої свободи, за відсутності відповідного судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.206 КПК за рішенням слідчого судді позбавлена свободи особа звільняється, якщо не буде надане судове рішення або не будуть доведені інші правові підстави для позбавлення громадянина свободи.
Наведене свідчить, що перевірка законності перебування особи у місцях несвободи має бути проведена слідчим суддею у разі, коли виникає необхідність встановлення наявності судового рішення про застосування до певного громадянина запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або про призначення покарання у виді позбавлення волі.
Обов'язковою умовою проведення такої перевірки є достатні дані, що відповідне судове рішення щодо такої особи судом не приймалося.
Разом з цим, наявні в розпорядженні слідчого судді матеріали не дають підстав вважати, що гр. ОСОБА_2 утримується під вартою незаконно, тобто без судового рішення.
Так, вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 15.11.2013 гр. ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02.04.2014 вирок змінено, визначено остаточне покарання - 4 роки 6 місяців позбавлення волі. Судове рішення набрало законної сили.
Таким чином, підстави вважати, що заявник утримується під вартою без судового рішення відсутні.
Даний висновок має наслідком відмову у відкритті провадження за заявою гр. ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.206, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження за заявою гр. ОСОБА_2 про визнання незаконним його тримання під вартою - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1