Справа № 761/6148/14-к
Провадження № 1-кс/761/2365/2014
Іменем України
04 березня 2014 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42012110090000143 від 29.12.2013, за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна, -
До Шевченківського районного суду м.Києва надійшло погоджене зі старшим прокурором відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_3 клопотання заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_4 про накладення арешту на нежитлові приміщення літери «Г» площею 10 242, 2 кв.м та нежитлову будівлю літеру «Д» площею 57,9 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування клопотання слідчим зазначено, що 17.02.2014 складено письмове повідомлення про підзору ОСОБА_6 за ч.4 ст.190 КК України. Вказане кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15.11.2011 задоволений позов ОСОБА_6 до ТОВ «Аскент-Нафта» та за позивачем визнано права власності на розширення плодоовочевої бази з 22 404 т до 26 774 т оптово-роздрібного плодоовочевого комбінату у Дніпровському районі м. Києва.
Рішення суду ґрунтується на нібито укладеному між ОСОБА_6 та ТОВ «Аскент-Нафта» в особі його директора ОСОБА_7 договорі комісії від 31.07.2001, а також визнанням відповідачем пред'явленого позову.
Водночас, директор ТОВ «Аскент-Нафта» ОСОБА_7 категорично заперечує правовідносини та договори з ОСОБА_6 . Крім того, очолюване ним підприємство не уповноважувало жодних осіб на участь у цивільній справі в Дніпровському районному суді м.Києва за позовом ОСОБА_6 .
Згідно відповіді Державної міграційної служби України від 13.06.2013 за №613480 громадянин Туркменістану ОСОБА_6 в Україні зареєстрованим не значиться.
У відповідності до листа Міністерства соціальної політики України Державного центру зайнятості від 12.06.2013 за №ДЦ-09-3414/0/6-13 громадянин Туркменістану ОСОБА_6 з питань отримання дозволу на працевлаштування на території України не звертався.
Також отримані відомості з Укрбюро Інтерполу МВС України від 01.07.2013, згідно яких поліцією Туркменістану здійснено перевірку за адресою реєстрації гр. ОСОБА_6 , в ході якої встановлено, що останній за адресою: АДРЕСА_2 не проживає і його теперішнє місцезнаходження їм невідоме.
Згідно відомостей Укрбюро Інтерполу МВС України від 08.07.2013 ОСОБА_6 державний кордон Туркменістану у період 2008-2013 роки не перетинав.
Представники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 діють в Україні від імені ОСОБА_6 за довіреністю № 30362 від 30.07.2012, посвідченою нотаріусом 7 нотаріальної контори Мірай Унал м. Анталія, (Туреччина).
Представник ОСОБА_10 діє в Україні від імені ОСОБА_6 за довіреністю № 02958 від 09.09.2011, посвідченою нотаріусом 12 нотаріальної контори Фатма Ягли огли м. Стамбул (Туреччина).
Згідно відповіді Укрбюро Інтерполу МВС України, НЦБ Інтерполу Туреччини в 7 нотаріальній конторі м. Стамбул нотаріуса UNAL Mirai не існує.
Також встановлено, що довіреність №02958 від 09.09.2011 на ім'я ОСОБА_11 в 12 нотаріальній конторі м. Стамбул, в Туреччині, не видавалась.
Надавши до суду вказані вище завідомо підроблені документи та повідомивши суду неправдиві відомості про наявність між ОСОБА_12 та ТОВ «Аскент-Нафта» цивільно-правових відносин, ОСОБА_6 та невстановлені слідством особи, ввели суд в оману, що призвело до постановлення вказаного рішення у справі.
28.05.2012 працівниками КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав на нерухоме майно» на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Києва до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно внесені відомості про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на вказаний об'єкт нерухомості.
Таким чином, вчинивши всі вказані вище дії, ОСОБА_6 шляхом обману заволодів чужим майном, чим завдав власнику цього майна підприємству ТОВ «Аскент-Нафта» шкоди на загальну суму 6 276 955,16 грн.
Оскільки санкція ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді, з поміж іншого, конфіскації майна; а також з метою забезпечення цивільного позову ТОВ «Аскент-Нафта», слідчий просив накласти арешт на зазначений об'єкт.
У судовому засіданні прокурор та слідчий наполягали на задоволенні клопотання, з підстав, які у ньому наведені.
Представник потерпілого також просив задовольнити клопотання, наголошуючи на тому, що крім підстав, зазначених слідчим та прокурором, нерухоме майно є предметом злочину.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши прокурора та слідчого, представника потерпілого, дійшов висновку про таке.
За положеннями ч.1 ст.170 КПК України арештом є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого, можливості відчужувати певне його майно.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК арешт може бути накладений на майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які несуть цивільну відповідальність за завдану цими особами шкоду, з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Крім того, відповідно до ч.2 вказаної статті арешт накладається на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.167 КПК.
Тлумачення зазначених норм приводить до висновку, що накладення арешту на майно на стадії досудового розслідування допускається за обов'язкової наявності однієї з зазначених підстав - власником майна має бути підозрюваний або особа, яка у порядку цивільного судочинства відповідає за завдану останнім шкоду; майно, яке підлягає арешту, повинно відповідати ознакам, встановленим ч.2 ст.167 КПК.
Висновок про обов'язкову наявність зв'язку через право власності між майном, на яке накладається арешт, і підозрюваним або іншою відповідною особою, підтверджується положеннями ч.2 ст.173 КПК, згідно з п.2 якої при вирішенні питання про арешт майна повинна враховуватися достатність доказів про вчинення кримінального правопорушення певною особою.
Як свідчать матеріали клопотання, гр. ОСОБА_6 висунута підозра за ч.4 ст.190 КК України, останнього оголошено у розшук.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно право власності на майно, щодо якого ставиться питання про накладення арешту, є власністю підозрюваного.
Санкція ч. 4 ст.190 КК передбачає покарання у вигляді конфіскації майна.
Вирішуючи питання відповідності нерухомого майна критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК, слідчий суддя відмічає, що зазначеною правовою нормою встановлений вичерпний перелік ознак, які повинно мати майно для визнання його таким, що може бути арештованим.
Зокрема, певні предмети та речі повинні мати ознаки засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення, або ж зберегли на собі його сліди; або ж надані особі для фінансування кримінального правопорушення, як винагорода за його вчинення, а також з метою схилити особу до вчинення кримінального правопорушення; є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом; набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя приходить до висновку, що нерухоме майно є майном, набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Сукупність наведених обставин свідчить про наявність підстав для задоволення клопотання в частині накладення арешту.
Слідчим також ініційовано накладення заборони будь-яким особам, в тому числі державній виконавчій службі, державним виконавцям, спеціалізованим організаціям з організації та проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, ОСОБА_6 та його представникам вчиняти будь-які дії з відчуження (реалізації) об'єкта нерухомості.
Згідно з положеннями ч.1 ст.170 КПК арешт майна полягає саме у позбавленні підозрюваного або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за заподіяну його діями шкоду, відчужувати певне його майно до скасування арешту майна у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Таким чином, заборона відчужувати майно є обов'язковим та безумовним наслідком накладення арешту на нього.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 167, 170, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_4 - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомості - нежитлові приміщення (літ. «Г») площею 10 242, 2 кв.м. (група приміщень з № 41 по № 45, групи приміщень з № 1 по № 8, групи приміщень з № 28 по № 40); нежитлову будівлю (літ.«Д»), площею 57,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
На дану ухвалу протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1