Справа № 127/17185/17
Провадження № 2/127/5071/17
(заочне)
02.02.2018 Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Антонюка В.В.
при секретарі Крижанівському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП,
ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП. Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.03.2017 року о 23:01 в м. Вінниці на перехресті вул. К. Коріатовичів - Миколи Оводова, водій велосипеда ОСОБА_2, в порушення п.2.10-а, 6.7, 8.7.3-е ПДР України, керуючи велосипедом, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та самовільно залишив місце ДТП. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження. Вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до даної дорожньо - транспортної пригоди встановлена та доведена постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2017 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача був механічно пошкоджений належний позивачу автомобіль «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2. Відповідно до рахунку-фактури № ЛА-К-60086 від 04.04.2017 року вартість запасних частин, матеріалів та виконання робіт по відновленню первинно - належного стану автомобіля, складає 15 088 грн.80 коп. У зв'язку з цим позивач звернулась до суду і просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 15 088 грн.80 коп. та відшкодувати витрати по сплаті судового збору. Ухвалою суду від 28.09.2017 року по справі було призначено судову автотехнічну експертизу. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в розмірі визначеному у висновку експерта. Просить задоволити та стягнути із відповідача понесені нею витрати пов'язанні із проведенням експертизи, розміщенням оголошення в газеті та сплаті судового збору. У разі неявки відповідача в судове засідання наполягає на винесенні заочного рішення. Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, через оголошення в газеті «Вінниччина». Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в розмірі визначеному у висновку експерта, не заперечує проти винесення заочного рішення. Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просить задоволити. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Таким чином, з урахуванням приписів ст. 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін і позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи. Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на день ДТП 31.03.2017 р. являлась власником транспортного засобу «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області від 09.11.2011 року (а.с.7). . 31.03.2017 року о 23:01 в м. Вінниці на перехресті вул. К. Коріатовичів - Миколи Оводова, водій велосипеда ОСОБА_2, в порушення п.2.10-а, 6.7, 8.7.3- е ПДР України, керуючи велосипедом, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та самовільно залишив місце ДТП. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження. Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2017 року по справі №127/7794/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 122-4,124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 320 грн. Постанова набрала законної сили 23.05.2017 року(а. с. 9). Згідно ч.6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою Відтак, порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За приписами ч.2, ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. В пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. За приписами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом п. 1 ч. 2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи N 6-183цс14, законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. В ході розгляду справи, за клопотанням позивача ухвалою суду від 28.09.2017 р. було призначено судову автототехнічну експертизу. Згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ № 294 від 14.12.2017 р. вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки «Peugeot Partner», ДНЗ НОМЕР_2, в результаті його пошкодження , з ПДВ складає 10 030 грн. 19 коп. Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 року №8 роз'яснено, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи вищевикладене,оцінивши зібрані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належить, зокрема, витрати пов'язані із проведенням експертизи, а також витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. З огляду на наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10 030 грн.19 коп. - у відшкодування матеріальної шкоди, 1015,20 грн. - у відшкодування витрат пов'язаних із проведенням експертизи та 180 грн. - у відшкодування вартості розміщення оголошення в газеті «Вінниччина» про виклик відповідача в судове засідання. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22,1166,1187,1192 ЦК України, ст.ст.12,76,77,81,82,89,110,141,264,265,268 ЦПК України, суд -
Позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН встановити неможливо, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, 10 030 грн. 19 коп. (десять тисяч тридцять гривень 19 коп.) - у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН встановити неможливо, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, 1015,20 грн. (одна тисяча п'ятнадцять гривень 20 коп.) - у відшкодування витрат з визначення вартості матеріального збитку, 180,00 грн. (сто вісімдесят гривень) - у відшкодування витрат пов'язаних із розміщенням оголошення в газеті «Вінниччина», а також 640 грн. (шістсот сорок гривень) у відшкодування витрат зі сплати судового збору. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Повни текст рішення складено 06.02.2018 року. Суддя: