Справа №127/16639/17
Провадження № 2/127/4930/17
25.01.2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі Бедрак М.М.,
за участі позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника співвідповідача ВК ВМР Кріпак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Житлово-будівельного кооперативу «Міськелектротранспортник» про визнання права власності на кооперативну квартиру, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Житлово-будівельного кооперативу «Міськелектротранспортник» про визнання права власності на кооперативну квартиру.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 160 - квартирний будинок по АДРЕСА_1 був збудований та зареєстрований за житлово-будівельним кооперативом «Міськелектротранспортник» згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.12.1991 р. № 488. В 1992 році зазначений кооперативний житловий будинок був переданий для експлуатації та обслуговування УЖБК № 3, а на даний час перебуває на балансі департаменту житлового господарства Вінницької міської ради. Кооперативна квартира АДРЕСА_1, була надана чоловікові позивача - ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів № 53 від 20.02.1992 року. На заселення 3-кімнатної квартири житловою площею 38.2 кв.м. - члену ЖБК - ОСОБА_5 був виданий ордер № 64 від 19.05.1992 року на сім'ю складом 4 особи. З часу поселення сім'я ОСОБА_5 постійно проживає в даній квартирі. Розмір паю за дану кооперативну квартиру становив 10 366 крб. 40 коп. Обов'язковий пайовий внесок у розмірі 30% від загальної вартості житла - 3 110 крб. був виплачений 06.02.1990 року. В період 1992 року сім'я ОСОБА_5 виплатили суму пайових внесків за свою трьохкімнатну кооперативну квартиру, про що свідчать наявні документи. На даний час вартість квартири складає 26 644, 83 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер і на майно, належне ОСОБА_5, відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частка вказаної квартири, яка була прийнята позивачем як спадкоємцем 1 черги. Однак, при зверненні до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, виявилось, що право власності на належну позивачу та її чоловіку кооперативну квартиру не оформлено, свідоцтво не видавалось, в зв'язку з чим позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину.
Між тим, зазначена нерухомість є власністю позивача, єдиним житлом, пайові внески повністю були виплачені її чоловіком - членом ЖБК «Міськелектротранспортник» за рахунок спільних коштів під час шлюбу. Весь зазначений час позивач володіє та утримує свою нерухомість, регулярно оплачує комунальні та інші витрати, проводить необхідні ремонтні роботи тощо. Тобто ретельно виконує всі обов'язки та дотримується визначених прав власника щодо належної їй квартири (як власника 1/2 так і спадкоємця 1/2 частки квартири), що має бути належно визнано та оформлено.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 21.11.2017 року за клопотанням представника співвідповідача ВК ВМР було витребувано з Департаменту адміністративних послуг ВМР інформацію щодо статусу Житлово-будівельного кооперативу "Міськелектротранспортник" (ліквідовано, перебуває в процесі припинення і т.д.); з Третьої державної вінницької нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5; з Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» для огляду в судовому засіданні інвентаризаційну справу на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві та просила суд вимоги задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували щодо задоволення позову, просили суд позовні вимоги задовольнити.
Представник співвідповідача при вирішенні даного питання поклалась на розсуд суду.
По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданого 22.03.1979 року міським відділом ЗАГС м. Вінниця, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, зареєстрований 22.03.1979 року, запис № 470. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1. (а.с. 5).
Судом встановлено, що 160 - квартирний будинок по АДРЕСА_1 був збудований та зареєстрований за житлово-будівельним кооперативом «Міськелектротранспортник» згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.12.1991 р. № 488. В 1992 році зазначений кооперативний житловий будинок був переданий для експлуатації та обслуговування УЖБК № 3, а на даний час перебуває на балансі департаменту житлового господарства Вінницької міської ради. Кооперативна квартира АДРЕСА_1, була надана чоловікові позивача - ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів № 53 від 20.02.1992 року. На заселення 3-кімнатної квартири житловою площею 38.2 кв.м. - члену ЖБК - ОСОБА_5 був виданий ордер № 64 від 19.05.1992 року на сім'ю складом 4 особи: ОСОБА_5, ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_2 (син), ОСОБА_3 (син). Розмір паю за дану кооперативну квартиру становив 10 366 крб. 40 коп. Обов'язковий пайовий внесок у розмірі 30% від загальної вартості житла - 3 110 крб. був виплачений ОСОБА_5 в повному обсязі 10.02.1990 року. (а.с. 10, 11)
Відповідно до рішення ВК ВМР № 25 від 10.01.2013 року «Про обслуговування житлового фонду», будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні ТОВ «ЖЕО». (а.с. 69)
Згідно довідок ТОВ «ЖЕО», ОСОБА_5 дійсно є членом житлово-будівельного кооперативу «Міськелектротранспортник» за адресою: АДРЕСА_1, він повністю вніс пай за трьохкімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_5, а також балансова вартість квартири становить 26 644, 83 гривень. (а.с. 6, 15)
Однак, як вбачається з матеріалів справи, право власності на дану квартиру ОСОБА_5 не зареєстрував.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів щодо ЖБК «Міськелектротранспортник» не знайдено. (а.с. 113-116)
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого відділом ДРАЦС Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вінниці, про що 20.04.2016 року складено відповідний актовий запис № 1145. (а.с. 4)
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1.
В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 278/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. Згідно матеріалів даної спадкової справи вбачається, що до Третьої вінницької державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подано заяви про відмову від належної їм частки в спадщині після смерті ОСОБА_5 (а.с. 83-55)
Згідно із ч. 5 ст. 1273 ЦК України відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Судом у відповідності до ч. 6 ст. 1273 ЦК України встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відкликали своєї заяви про відмову від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття.
Постановою державного нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної конторою ОСОБА_7 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на дану квартиру. (а.с. 99)
В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 89788 на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На момент здійснення паєнагромадження правовідносини регулювалися Законом України «Про власність».
Статтею 15 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Згідно із ст. 137 ЖК Української РСР, в редакції, що діяла на момент виникненняправовідносин, порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлювався законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР. Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Українській РСР.
Відповідно до п. 19 Примірного статуту ЖБК, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30 квітня 1985 р. № 186, жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності (крім квартир у цьому будинку, за які громадянами повністю внесено пайові внески) і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу.
Суд звертає увагу на той значний факт, що сам вступ до ЖБК не створює для пайовика права власності на отримання ним квартири до того часу, поки він не виплатить пай повністю. Власником житлового будинку і переданих грошових коштів до цього моменту є кооператив, і тільки член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за житлове приміщення, надане йому в користування, набуває право власності на нього.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року визначено, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ також, звернув увагу на те, що у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини (інформаційний лист № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року).
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Нормами ст. ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно із ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Судом встановлено, що померлим ОСОБА_5 заповіт не складався, що підтверджується матеріалами спадкової справи.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. (ст. 1258 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов'язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України встановлює, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів особи є визнання права.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на квартиру АДРЕСА_1, з яких 1/2 частка квартири належить ОСОБА_1 з підстав набуття у шлюбі, інша 1/2 частка з права на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5
Враховуючи клопотання позивача про залишення судових витрат за позивачем, суд прийшов до висновку про залишення судових витрат за позивачем.
Відповідно до наведеного вище та керуючись Конституцією України, ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 1217, 1218, ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ст.ст. 1223, 1258, 1259, 1268, 1296 ЦК України, ч. 1 ст. 3, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач ОСОБА_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Відповідач виконавчий комітет Вінницької міської ради, місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 03084813.
Відповідач ОСОБА_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Житлово-будівельний кооператив «Міськелектротранспортник», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.
Повний текст судового рішення складено 05.02 2018 року.
Суддя О.О. Жмудь