Справа № 646/535/17
Провадження № 22-ц-/790/358/18 Головуючий І інстанції: Теслікова І.І.
Категорія: договірні Доповідач: Сащенко І.С.
про повернення апеляційної скарги
05 лютого 2018 року м. Харків
Суддя судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області Сащенко І.С., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28 липня 2017 року (суддя Теслікова І.І.) по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
встановив:
Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 28.07.2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21.08.2017 року була залишена без руху, а особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано строк для усунення недоліків скарги, зазначених в ухвалі, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали для сплати судового збору. Цією ухвалою роз'яснено наслідки невиконання ухвали апеляційного суду Харківської області від 21.08.2017 року.
13.09.2017 року до апеляційного суду повернулася вищезазначена ухвала надіслана ОСОБА_2 разом з поштовим повідомленням у зв'язку із закінчення терміну зберігання. Вказана копія ухвали судді про залишення без руху апеляційної скарги неодноразово повторно надсилалась на адресу апелянта, вказану ним в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1, про свідчать супровідні листи, які містяться в матеріалах справи (а.с. 103, 106). Проте, до апеляційного суду Харківської області знову повертався конверт із вказаною ухвалою із зазначенням про сплив терміну його зберігання.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа «Скопелліті проти Італії» від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25 березня 1999 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселігіс Проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 оскаржує рішення суду, не отримуючи жодних процесуальних документів, така поведінка апелянта свідчить про зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до ст. 44 ЦПК України та суперечить основним засадам цивільного судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо розгляду справи у розумні строки, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У відповідності до ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За ч.3 ст.185 ЦК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відповідно до ч. 7 ст.185 ЦПК України повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Керуючись ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова вді 28 липня 2017 року вважати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя