Номер справи 766/4420/16-ц Головуючий в І інстанції Дорошинська В.Е
Номер провадження 22-ц/791/227/18 Доповідач: Чорна Т.Г.
16 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Чорної Т.Г.
суддів: Пузанової Л.В.
Склярської І.В.
секретар: Рябченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ІдеяБанк», тертя особа: Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Уніка-Життя» про визнання кредитного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2017 року,-
У червні 2016 року ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ідея банк" про визнання недійсним кредитного договору.
Позивачка зазначала, що 10 квітня 2015 року між нею та ПАТ «Ідея Банк»було укладено договір споживчого кредиту, за яким банк надав їй грошові кошти на поточні потреби в розмірі 29 804 грн. на строк до 10 квітня 2020 року, зі сплатою процентівв розмірі та умовах, визначених цим договором.
Посилаючись на те, що відповідач не надав повної, всебічної, об'єктивної, достовірної інформації про умови кредитування, сукупну вартість кредиту, можливі ризики як перед укладанням, так і під час укладання договору про надання споживчого кредиту, чим порушив вимоги ст. 11 Закону України „ Про захист прав споживачів", а також на те, що положення договору, які містять умови про зміну витрат за обслуговування кредитної заборгованості ( п. 1.4), про третейське застереження ( п.5.4), про обов'язкове страхування ( 1.7) є несправедливими, а положення п. 5.9 договору суперечать п.2 ст.8 Закону України „ Про захист персональних даних", позивачка просила визнати недійсним кредитний договір з застосуванням наслідків недійсності правочину.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та постановив рішення з порушенням норм матеріального права, просила рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2017 року скасувати, ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «ІдеяБанк» просило суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2015 року між ПАТ«ІдеяБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір відповідно до умов якого позивачка отримала кредитні кошти на поточні потреби в сумі 29 804 грн., включаючи витрати на страховий платіж, які зобов'язалася повернути разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості), згідно з умовами кредитного договору, строком на 60 місяців, кінцевий термін повернення становить 10 квітня 2020 року.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 5,0000% річних від залишкової суми кредиту.
Ставки процентів, передбачені кредитним договором, є стабільними і не можуть змінюватися банком без попереднього повідомлення та погодження позичальника (п. 1.5 кредитного договору).
Відповідно до п. 5.1 укладеного договору позичальник заявляє та гарантує, що банк перед укладенням кредитного договору повідомив йому у належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену ч.2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів", зазначена інформація йому відома та зрозуміла, з вказаним законом він ознайомлений; ознайомився з тарифами банку і згоден з ними; умови даного договору вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам.
Як вбачається з п. 5.5 кредитного договору абсолютне подорожчання кредиту складає 46 940,54 грн.
В п.6.1 визначені щомісячні внески та графік за кредитним договором.
В заяві підписаної позичальником, остання підтвердила, що кредитодавець 10 квітня 2015 року до підписання кредитного договору, надав їй у письмові формі інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: можлива сума кредиту - 29 804 грн; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; ануїтетна схема погашення кредиту, яка призводить до подорожчання продукту; орієнтовна сукупна вартість кредиту - 46 940,54 грн.
Отже оспорюваний договір містить інформацію як про суму кредиту ( п.1.1.), так і про відсоткову ставку та плату за обслуговування кредитної заборгованості ( п.1.2- 1.4).
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмові формі кредитні умови; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними; тип відсоткової ставки; суму на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту; строк на який кредит може бути виданий; варіанти повернення кредиту; податковий режим сплати податків; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
До договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Отже Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Враховуючи, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у додатках до договору споживчого кредиту «Загальна вартість кредиту» та «Графік погашення кредиту», які підписані позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору споживчого кредиту, правильно застосувавши положення статей 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доводи позивача про порушення банком ст. 11, 18 Закону України „ Про захист прав споживачів" щодо несправедливих умов договору, а саме: про встановлення плати за обслуговування кредитної заборгованості; про надання послуг страхування; про обробку банком його персональних даних є юридично неспроможними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2, 47 Закону України „ Про банки і банківську діяльність", ст. 6 Закону України „ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" плата за обслуговування кредитної заборгованості визначена банком не за формулою із змінними величинами, а відображена чітко визначеною фіксованою сумою і відображена у затвердженому сторонами графіку платежів.
Як вбачається із заяви на приєднання до договору добровільного страхування життя від 10.04.2015 року, позичальник підписанням такого договору та сплатою першого страхового платежу підтвердив, що ознайомлений та згоден з умовами страхування за обраною програмою страхування, правилами страховика та з усіма положеннями договору, повністю їх розуміє та безмовно приймає. Зазначене положення договору жодним чином не суперечить вимогами чинного законодавства та було відоме позичальнику до підписання оспорюваного правочину.
Наданий позичальником 10 квітня 2015 року дозвіл на збирання, накопичення, використання та обробку її персональних даних не суперечить Закону України „ Про захист персональних даних" та відповідно до п. 5.9 кредитного договору може бути скасований за її письмовою заявою.
Третейське застереження не є підставою для визнання недійсним кредитного договору в цілому або в його частині.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав оцінку відповідно до ЦПК України та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування і ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 367,374,375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу - ОСОБА_2, від імені якої діє ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 листопада 2017 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Г. Чорна
Судді: Л.В. Пузанова
І.В. Склярська