Справа №587/2457/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Дашутін І. В.
Номер провадження 22-ц/788/138/18 Суддя-доповідач - Собина О. І.
Категорія - 57
31 січня 2018 року м. Суми
Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО»
на рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2017 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача, -
Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ "АВТО ПРОСТО" про визнання угоди недійсною, відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 31 серпня 2016 року між ТОВ "АВТО ПРОСТО" і ним укладено договір з метою придбання автомобіля марки "ZAZ", модель "FORZA", на виконання умов якого він сплатив 12 025 грн. 40 коп., однак автомобіль в обумовлений сторонами строк переданий не був.
Вважає, що умова договору, викладена у пункті 12.1.1 є несправедливою.
Посилаючись на викладене, укладення договору відповідачем з використанням нечесної підприємницької діяльності та шляхом обману та помилки відносно істотних умов договору, просив визнати цей договір недійсним.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2017 року на часткове задоволення позову визнано недійсним договір № 720196 зі всіма додатками до нього, укладеного 31 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» і стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_3 12 025 грн. 40 коп. сплаченого платежу.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційні скарзі ТОВ «АВТО ПРОСТО», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
При цьому указує, що отримані позивачем послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, які надає відповідач на підставі ліцензії, урегульована законодавством.
Укладений між сторонами договір разом із додатком № 1, а також заява про намір укласти договір про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі через систему АвтоТак, підписані позивачем, що свідчить про його обізнаність зі змістом оспорюваного договору.
Крім того, умовами договору позивачу надано право в односторонньому порядку протягом 14 календарних днів від дати підписання договору розірвати його та отримати всі сплачені на його виконання грошові кошти. В той же час , позивач, наданим йому правом на розірвання договору не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення позивача проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, місцевий суд, виходив з того, що окремі умови договору укладеного між сторонами містять ознаки нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману які істотно впливали на свободу вибору.
Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Просто» в особі продавця-консультанта ОСОБА_4 було укладено договір № 720196 за умовами якого відповідач бере на себе зобов'язання адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля Zaz Forza через систему АвтоТак та передати його ОСОБА_3 у користування на строк та на умовах, передбачених договором (12-20).
На підставі вказаного договору ОСОБА_3 було сплачено відповідачу внесок у розмірі 6732 грн. (а.с. 21).
Вподальшому, на виконання умов укладеного договору позивачем ще двічі сплачувались грошові внески, а саме : 16.09.2016 року - 2602 грн. 77 коп. та 10.10.2016 року - 2690 грн. 63 коп., а усього ним було сплачено грошових коштів на загальну суму 12025 грн. 40 коп. (а.с.23-24). Вподальшому позивач припинив сплату періодичних платежів і звернувся до відповідача із вимогою про розірвання договору і ця вимога була задоволена, але грошові кошти йому не повернуто із посиланням на п.12.1.1. статті 12 Розділу П Договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-ІV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Для приведення діяльності ТОВ «Авто Просто» у відповідність до вимог діючого законодавства і на підставі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1676 від 09.10.2012 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» Товариством 15.01.2013 року було отримано ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (а.с.42-43).
Позивач, звертаючись з позовом до суду про визнання недійсним договору свої вимоги обґрунтовував нечесною підприємницькою діяльністю, яку здійснює відповідач у справі, утворення, експлуатація та розвиток ним пірамідальних схем, що вводить його в оману, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсація, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
В той же час, відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".
Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
В той же час, надання відповідачем учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему «Авто Так», як це передбачено ст.1 оскаржуваного Договору, у зв'язку з отриманням товариством відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю, оскільки відсутня основна ознака "пірамідальної схеми" згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.
Крім того, задовольняючи позов в частині визнання недійсним укладеного між сторонами договору, місцевий суд не зазначив, які саме умови договору є несправедливими і порушують права позивача, у чому саме полягає несправедливість окремих положень договору чи є підстави для визнання недійсними лише конкретних умов договору та чи є підстави для визнання недійсним договору в цілому.
Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивач, звертаючись з позовом до суду, як на підставу визнання договору недійсним посилався і на вчинення цього правочину як під впливом помилки (ст.229 ЦК України), так і на вчинення останнього під впливом обману (ст.230 ЦК України), що є самі по собі взаємовиключними підставами.
В той же час, позивач не надав належним та допустимих доказів на підтвердження обману з боку відповідача у справі щодо природи правочину або прав чи обов'язків за договором, оскільки умови укладеного договору та додатку № 1 до нього містять детальний опис послуг, що надаються ТОВ «Авто Просто» визначено порядок сплати періодичний платежів, механізм надання права на отримання автомобіля, вибір марки та моделі і процедура його отримання тощо.
Також, за умовами укладеного договору (п.12.1.5 ст.12 Розділу П) позивачу, як учаснику, була надана можливість в односторонньому порядку відмовитись від Договору про адміністрування протягом 14 календарних днів від дати підписання Договору і у цьому випадку договір вважається розірваними , учасник звільняється від будь -яких зобов'язань за ним і йому повертаються вся сума коштів сплачених за договором. Отже, позивач не позбавлений був можливості додатково ознайомитися з умовами договору і прийняти остаточне рішення про свою участь у системі придбання товарів у групах. В той же час, позивач наданим йому правом не скористався і із заявою про одностороннє розірвання умов договору протягом 14-ти днів не звертався.
Не зазначив позивач і підстави визнання укладеного договору недійсним внаслідок внаслідок помилки, оскільки як вже зазначалось, у нього було достатньо часу та можливостей на отримання повної і достовірної інформації про послуги які надаються відповідачем у справі та порядок їх надання. Крім того, перед укладенням договору 31.08.2016 року позивачем було підписано заяву про намір укласти Договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі через систему Авто Така в якій він зазначив про отримання від товариства інформації про суть фінансової послуги, що пропонується із зазначенням вартості цієї послуги, про порядок сплати податків і зборів, про порядок здійснення розрахунків внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги тощо.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 09.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив (п.19), що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст.229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи не правильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на вищезазначене уваги не звернув, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема, не перевірив належним чином чи підтверджені відповідними доказами позовні вимоги позивача та чи підлягають задоволенню позовні вимоги у спосіб, визначений у позовній заяві, з урахуванням фактичних обставин справи та положень ст.ст.215, 203, 229, 230 ЦК України і не послався на правові позиції висловлені у постанові Верховного Суду України № 6-40цс13 від 11.09.2013 року, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення ) були обов'язковими для судів.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ТОВ «АВТО ПРОСТО» необхідно стягнути 704 грн. на компенсацію сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 375, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 листопада 2017 року у даній справі в частині задоволення вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» 704 грн. на компенсацію сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 06 лютого 2018 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді : О. Ю. Кононенко
В. І. Криворотенко