Справа №585/43/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/788/45/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку
02 лютого 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 585/43/18 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 січня 2018 року, якою підозрюваному
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , раніше не судимому
обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8
підозрюваного - ОСОБА_9
захисника - адвоката ОСОБА_10 , -
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8-ми років, існують ризики переховування ним від органів досудового розслідування та суду, знищення доказів та вчинення іншого злочину, і під час розгляду клопотання було доведено неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
08.01.2018 до Роменського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням, погодженим із прокурором Роменської місцевої прокуратури, звернувся старший слідчий СВ Роменського ВП ГУНП в Сумській області, яке обґрунтував тим, що 05.01.2018 близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поблизу господарства АДРЕСА_2 незаконно заволоділи належним ОСОБА_14 автомобілем ВАЗ 21093 р.н. НОМЕР_1 .
05.01.2018 до ЄРДР за № 12017200100001107 були внесені відповідні відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а 06.01.2018 об 11 год. 00 хв. ОСОБА_9 був затриманий і йому було вручено повідомлення про підозру.
Зважаючи на те, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існують ризики того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого чи свідків та вчиняти нові злочини, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, то слідчий просив застосувати до останнього запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2018 вказане клопотання слідчого було задоволено частково і ОСОБА_9 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України. Своє рішення слідчий суддя вмотивувала тим, що повідомлена ОСОБА_9 підозра є обґрунтованою та існує ризик вчинення ним нового злочину, проте недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цьому ризику доведено не було.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просила скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, доводи підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, крім іншого, вчинити новий злочин, а згідно приписів ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою і постановляючи ухвалу про обрання йому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчий суддя цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, існує ризик вчинення ним нового злочину, однак прокурором не було доведено обставини, передбаченої п.3 ч.1 ст.194 КПК України, а саме, недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання одному із зазначених у клопотанні ризиків.
Такі висновки слідчого судді, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, належним чином вмотивовані і ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
Зокрема, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчим суддею були в повній мірі враховані всі суттєві обставини кримінального провадження, як того і вимагають положення ст.194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та існування одного із ризиків, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, на який вказував слідчий у своєму клопотанні.
Є вірними і мотиви прийнятого слідчим суддею рішення про недоведеність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також знищення доказів, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об'єктивні дані, які б реально вказували на можливість вчинення ОСОБА_9 яких-небудь відповідних дій, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження і мотиви клопотання слідчого, колегія суддів приходить до переконання, що підозрюваний у даній конкретній ситуації в силу свого віку, психологічного розвитку, зав'язків, матеріального стану, поведінки під час провадження тощо не має реальної можливості переховуватися від розслідування та правосуддя, що дає підставу очікувати, що цей ризик не справдиться, а однієї лише «інформації» у клопотанні слідчого про це явно недостатньо для тримання під вартою (рішення ЄСПЛ № 15217/07 від 12.03.2009 у справі «Олександр Макаров проти Росії» (Aleksandr Makarov v. Russia).
При цьому, колегія суддів вважає, що питанню суворості покарання не може надаватися надмірне (вирішальне) значення, оскільки потреба позбавлення волі підозрюваного ОСОБА_9 не підлягає оцінюванню з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення ЄСПЛ № 7064/05 від 01.06.2006 у справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v. Russia), та повинна враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує застосування такого запобіжного заходу.
З огляду на викладене, ризик переховування від правосуддя не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, оскільки він визначається з урахуванням ряду інших релевантних чинників, що можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від розслідування і суду, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (рішення ЄСПЛ № 56925/08 від 29.03.2016 у справі «Беда проти Швейцарії» (Bedat v. Switzerland).
Крім того. під час апеляційного розгляду не знайшов свого підтвердження і ризик перешкоджання ОСОБА_9 здійсненню правосуддя (незаконний вплив на потерпілого і свідків, знищення доказів), який би полягав у вчиненні підозрюваним самостійно або за змовою з ним іншими особами (родичами, знайомими тощо) незаконних дій, спрямованих на фальсифікацію або знищення доказів, а саме тиску на потерпілих, свідків у будь-який спосіб (наявність інформації щодо погроз, залякування, підкупу, шантажу чи іншого впливу на учасників кримінального провадження); поведінка підозрюваного, що свідчить про його намір фальсифікувати, викрасти, приховати або знищити документи чи речові докази.
Навпаки, підозрюваний ОСОБА_9 апеляційному суду вказав, що він повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та добровільно співпрацює зі слідством.
Колегія суддів не може прийняти до уваги і доводи прокурора також про те, що жоден більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти встановленому ризику, оскільки у клопотанні про застосування запобіжного заходу не зазначено, а під час його розгляду як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не було встановлено, що надані органом досудового розслідування докази доводять обставини, які б про це свідчили.
Слідчим суддею згідно ч.1 ст.178 КПК України у повній мірі було взято до уваги тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_9 підозрюється та передбачене законом покарання за цей злочин, а також дані про особу останнього, який раніше не судимий, має молодий вік, характеризується за місцем проживання позитивно та за місцем навчання посередньо, має міцні соціальні зв'язки.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про можливість запобігання встановленому ризику шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово із покладенням на нього певних, визначених кримінальним процесуальним законом обов'язків, зокрема щодо заборони спілкування з іншими підозрюваними та свідками, оскільки тримання під вартою до суду повинно розглядатися як винятковий захід, який ніколи не повинен бути обов'язковим і використовуватися для цілей покарання (п.1 Рекомендації R (80) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо досудового ув'язнення).
На користь обґрунтованості рішення слідчого судді та достатності застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту свідчить і той факт, що підозрюваний самостійно, за першою вимогою апеляційного суду, у визначений час з'явився в судове засідання для участі в розгляді вказаної вище апеляційної скарги прокурора, незважаючи на те, що в ній порушувалося питання про погіршення його становища і застосування тримання під вартою.
У зв'язку з цим, ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 січня 2018 року щодо обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4