Справа № 583/3419/17
2/583/170/18
05 лютого 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Ярошенко Т.О.
за участю секретаря судового засідання Безрядіної О.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в суду в м. Охтирка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (зареєстрованої: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (зареєстрованого: АДРЕСА_1) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
06.12.2017 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просив визнати такими, що втратили право користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Свої вимоги мотивує тим, що з 19.12.1988 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. 03.03.1995 року він одружився з ОСОБА_3, після чого відразу ж зареєстрував її разом з її сином ОСОБА_4 у вказаному житловому будинку. Від шлюбу народився спільний син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак у 2012 році відповідачка залишила його та їхнього спільного сина та поїхала у невідомому напрямку. Пізніше до неї також поїхав її син ОСОБА_4 Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 березня 2014 року шлюб між ними було розірвано. Відповідачі зареєстровані у належному йому жилому будинку починаючи з 1995 року, однак з 2012 та з 2014 року і по теперішній час не проживають. Позивач зазначає, що факт реєстрації відповідачів у житловому будинку порушує право власності позивача та утворює перешкоди у користуванні власністю, що виражається у неможливості отримати житлову субсидію та сплаті зайвих комунальних платежів. Посилаючись на ст.ст. 71, 72 ЖК України, позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням у належному йому житловому будинку.
Ухвалою суду від 27.12.2017 року було відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на 05.02.2018 року.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заві, просили розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про слухання справи повідомлені через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України 29.12. 2017 року відповідно до положень ч.11 ст. 128 ЦПК України (а.с.21-22), оскільки, згідно довідок Комишанської сільської ради Охтирського району від 22.12.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в АДРЕСА_1, але фактично за даною адресою не проживають (а.с. 9, 17-18). За таких обставин суд, за згодою позивача, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Своїм правом подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, на яких він ґрунтується, відповідачі не скористалася, відзив не подали.
За даних обставин суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, покази свідків, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 01.12.1988 року, зареєстрованого в Охтирському МБТІ в реєстровій книзі №1 за реєстровим №85 стор. 85 19.12.1988 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
03.03.1995 року позивач уклав шлюб з відповідачкою та зареєстрував її та ОСОБА_4 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 березня 2014 року шлюб між позивачем та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.8).
Згідно довідки Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області у будинку по АДРЕСА_1 крім позивача, зареєстровані також його син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, колишня дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та її син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, які не є родичами позивача (а.с.9).
Згідно відомостей Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 22.12.2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17-18).
Згідно довідок виконкому Комишанської сільської ради від 04.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, протягом останніх п'яти і трьох років відповідно за вказаною адресою не проживають (а.с.9-10).
Даний факт підтвердили і свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, допитані в судовому засіданні, які вказали, що вони знайомі з позивачем і їм добре відомо, що протягом п'яти останніх років відповідачі фактично не проживають за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом. В розумінні зазначених норм законодавства, позивач має право на захист свого права власності.
Статтею 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до пункту 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним судом України у постановах від 16.11.2016 у справі № 6-709цс16, 01.03.2016 року у справі №825/1335/13-а, від 30.06.2015 року у справі №21-1438а15, від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Таким чином, законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.
Виникнення права членів сім'ї власника будинку на користування будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім'ї на користування цим будинком.
Судом встановлено, що відповідачі не є власниками житлового будинку, не є членами сім'ї власника будинку, тобто позивача, і не є на даний час наймачами житлового будинку (його частини).
Окрім того, відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Факт реєстрації відповідачів у житловому будинку позивача порушує його право розпоряджатися своєю власністю, відповідачі вибули у інше місце проживання, тому втратили право на користування житлом за вказаною адресою.
З огляду на встановлені обставини, аналізуючи докази та даючи їм оцінку, вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами і не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, є обґрунтованою, і відповідачі визнаються судом такими, що втратили право користування житловим приміщенням - житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1.
Судові витрати суд залишає за позивачем, згідно його заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (зареєстрованого: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9.
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте Охтирським міськрайонним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Охтирського міськрайонного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити рішення безпосередньо до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05 лютого 2018 року.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду Т.О.Ярошенко