Справа №521/7955/17
Провадження №2/521/3782/17
15 листопада 2017 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Дукіній Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
В обґрунтування позову сторона позивача вказує, що 09 листопада 2012 року між ОСОБА_1 - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_1 передав позичальнику ОСОБА_2 грошову суму у розмірі, еквівалентному 1000,00 доларів США строком на 6 місяців виходячи зі ставки в 10% місячних, а ОСОБА_2 зобов'язується повернути позику та сплатити відсотки за користування позикою в строки та в порядку, що встановлені договором.
В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання, 09 листопада 2012 року між ОСОБА_1 - з одної сторони, та ОСОБА_3 - з іншої сторони, було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 бере на себе прямі зобов'язання відповідати перед кредитором ОСОБА_1 по зобов'язанням боржника ОСОБА_2
Однак як зазначає позивач, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 умови договору не виконує, позику не повертає, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з солідарно з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики з урахуванням процентів в загальному розмірі 275600,00 гривень.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог із клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ч.2 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Таким чином, у зв'язку з неявкою повідомлених відповідачів по даній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, проаналізувавши арифметичні розрахунки, надавши правовідносинам, що виниклі між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить висновку про задоволення заявленого позову - виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що 09 листопада 2012 року між ОСОБА_1 - з одної сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір позики, відповідно до умов якого позикодавець ОСОБА_1 передав позичальнику ОСОБА_2 грошову суму у розмірі, еквівалентному 1000,00 доларів США строком на 6 місяців виходячи зі ставки в 10% місячних, а ОСОБА_2 зобов'язується повернути позику та сплатити відсотки за користування позикою в строки та в порядку, що встановлені договором.
В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання, 09 листопада 2012 року між ОСОБА_1 - з одної сторони, та ОСОБА_3 - з іншої сторони, було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_3 бере на себе прямі зобов'язання відповідати перед кредитором ОСОБА_1 по зобов'язанням боржника ОСОБА_2
Проте, як свідчив позивач, відповідач ОСОБА_2 основну суму позики не повернув, проценти за користування позики не виплатив.
Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1046 ч.ч.1,2 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Разом з тим, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли позикові правовідносини, що підтверджується змістом договору.
Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ч.ч.1,2 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи з положень договору позики, боржник ОСОБА_2 отримав визначену суму позики в користування строком на 6 місяців. Однак до теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 суму позики не повернув.
Згідно ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позичальник ОСОБА_2 прострочив виконання зобов'язання з повернення суми позики.
Відповідно до ст. 1050 ч.1 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_2 грошового зобов'язання за договором позики було забезпечено порукою.
В силу ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості за договором позики станом на 09 травня 2017 року, за яким загальна сума боргу ОСОБА_2 становить 275600,00 гривень, що еквівалентно 10600,00 доларам США, з яких: заборгованість за основною сумою позики - 1000,00 доларів США; заборгованість за процентами - 9600,00 доларів США.
Виходячи з викладеного суд доходить висновку, що існують законні підстави для задоволення заявлених вимог та стягнення з відповідачів в солідарному порядку вказаної загальної суми боргу.
Згідно ст. 88 ч.ч.1,2 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідачів в рівних частках на користь держави суму неоплаченого судового збору - в розмірі 2756,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в загальному розмірі 275600,00 гривень.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави суму неоплаченого судового збору в розмірі 2756,00 гривень.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Головуючий: