57300, Миколаївська область, м.Снігурівка, вул.імені генерала ОСОБА_1 , 69
01 лютого 2018 року м. Снігурівка
Справа № 485/27/18
Провадження № 1-в/485/2/18
Снігурівський районний суд Миколаївської області
у складі головуючого судді ОСОБА_2 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3
прокурора Снігурівського відділу Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_4 ,
представника установи ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
адвоката - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 м.Снігурівка у режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, освіта середня, одруженого, засудженого 02 листопада 2016 року вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області за ст.ст.185 ч.3, 15 ч.2, 186 ч.3, 70 до 4 років позбавлення волі, в силу ч.5 ст.72 КК України зараховано у строк покарання час попереднього ув'язнення з 11 березня по 02 листопада 2016 року. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2017 року в силу ч.5 ст.72 КК України зараховано час попереднього ув'язнення з 03 листопада 2016 року по 30 січня 2017 року,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
встановив:
09 січня 2018 року засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням, у якому просить замінити невідбуту частини покарання більш м'яким на підставі ст.82 КК України. Клопотання прийнято до провадження Снігурівського районного суду Миколаївської області в порядку ст.ст.537,5 39 КПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_7 уточнили клопотання та просили суд про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст.81 КК України, як такого, що відбув більш як дві третини призначеного покарання та довівшого своє виправлення примірною поведінкою та сумлінним ставлення до праці.
ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_7 під час розгляду клопотання зазначили, що не зважаючи на непрацездатність засудженого він постійно виконує доручення працівників установи щодо прибирання та благоустрою території установи, в тому числі у відділенні, де перебувають тяжко хворі засуджені. Крім того, зазначили, що участь ОСОБА_6 у програмі диференційованого виховного впливу "Правова освіта" обмежена тим, що його віднесено до категорії засуджених, яка обмежує перебування у місцях перебування основної маси засуджених.
Представник установи виконання покарань заперечив проти задоволення клопотання. Ствердив, що за час відбування покарання засуджений характеризується посередньо, поведінкової активності не виявляє та на шлях виправлення не став. Одночасно представник установи не заперечив виконання ОСОБА_6 доручень працівників установи щодо прибирання та благоустрою території установи, в тому числі у відділенні де перебувають тяжко хворі засуджені.
Прокурор рахував клопотання необґрунтованим і у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що ОСОБА_6 має високу рецидивонебезпечність та дуже низький рівень соціальної адаптації на свободі. Намагається дотримуватися норм, які визначають порядок та умови відбування покарання. Має лише одне заохочення за сумлінне ставлення до праці та попередження начальника управління, яке 30.12.2016 року погашено. Крім того, 26.12.2017 року на засіданні комісії розглядалося питання щодо ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, але було відмовлено, у зв'язку з не проходженням засудженим повного курсу лікування від туберкульозу легенів.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, суд прийшов до таких висновків.
ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 листопада 2016 року за ст.ст.185 ч.3, 15 ч.2-186 ч.3, ст.70 КК України, міра покарання чотири роки позбавлення волі.
Строк покарання рахується з 11 березня 2016 року, кінець строку 22 квітня 2019 року із зарахуванням в строк відбування покарання терміну попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст.72 КК України у редакції Закону №838-УІІІ від 26.11.2015 року за ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 липня 2017 року.
Відповідно до ч.2, п.2 ч.3 ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за доведення виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є необхідними дві умови: відбуття певної частини строку покарання та доведеність виправлення засудженого сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
За нормою ч.1 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
ОСОБА_6 станом на 01 лютого 2018 року відбув зі строку покарання два роки дев'ять місяців десять днів, що є більше двох третин покарання призначеного судом.
З матеріалів клопотання та особової справи засудженого вбачається, що за час відбування покарання він характеризується позитивно. На виробництві установи не працевлаштований за станом здоров'я. Намагається дотримуватися норм, які визначають порядок та умови відбування покарання. Має одне заохочення за сумлінне ставлення до праці та попередження начальника управління, яке 30.12.2016 року погашено. Намагається виконувати вимоги персоналу установи та дотримуватися правомірних і ввічливих взаємовідносин з персоналом. Згідно з медичною довідкою в.о. начальника лікаря станом на 26 січня 2018 року загальний стан засудженого задовільний; під час відбування покарання 17.01.2018 р. у ОСОБА_6 вперше діагностовано хронічний вірусний гепатит "С"; продовжує отримувати лікування, не є бактеріовиділювачем, в епідеміологічному плані безпечний.
Крім того, не зважаючи на те, що за рішенням лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_6 визнаний непрацездатним, він виконує одноразові доручення керівництва установи щодо благоустрою території та прибиранню, в тому числі у відділенні де перебувають тяжко хворі засуджені.
Суд враховує, що відповідно до Свідоцтва про присвоєння робітничої кваліфікації серії НОМЕР_1 від 30.06.2008 р. ОСОБА_6 здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.
ОСОБА_6 вину у вчиненні злочину визнає та щиро розкаюється у вчиненому. Підтримує соціальні зв'язки. Має установку на законослухняний спосіб життя у подальшому.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що засудженого можливо звільнити умовно-достроково від відбування покарання.
Керуючись ст.81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
постановив:
- клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - задовольнити;
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити умовно-достроково від подальшого відбування покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 листопада 2016 року за ст.ст.185 ч.3, 15 ч.2-186 ч.3, ст.70 КК України на невідбутий строк один рік два місяці двадцять один день.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_2