Справа № 822/3155/17
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
25 січня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представник позивача: ОСОБА_2
представник відповідача: Ліщишин О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2017 року 16:00) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В листопаді 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 24 жовтня 2017 року представник позивача звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з проханням здійснити нарахування недоплаченої суми одноразової грошової допомоги, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату виплати, а не станом на дату встановлення інвалідності. Однак, суд першої інстанції не повністю дослідивши обставини справи, порушивши норми матеріального та процесуального права, помилково виніс постанову, якою відмовив у задоволенні позову повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що рішення суду першої інстанції є цілком законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Хмельницькій області від 22 жовтня 2015 року № 264 його було звільнено. 20 квітня 2016 року позивачу призначено ІІ групу інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
16 травня 2016 року ОСОБА_4 подав до ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку ІІ групою інвалідності, пов'язаною з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_4, підготувала висновок про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 275600 грн. МВС України погодило зазначений висновок 6 червня 2016 року. Виплату одноразової грошової допомоги було здійснено в грудні 2016 року.
Однак, 24 жовтня 2017 року представник позивача звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з проханням здійснити нарахування недоплаченої суми одноразової грошової допомоги, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату виплати (розмір прожиткового мінімуму в грудні 2016 року - 1600 грн.), а не станом на дату встановлення інвалідності (розмір прожиткового мінімуму в квітні 2016 року - 1378 грн.). Листом від 9 листопада 2017 року №29/Б-127 Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області відмовила позивачу у донарахуванні суми одноразової допомоги в сумі 44400 грн.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" №565-XII від 20 грудня 1990 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №850 від 21 жовтня 2015 року (набрала чинності 31 жовтня 2015 року), якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850), згідно з п.2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Абзацом 3 підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення розміру одноразової грошової допомоги у залежності від розміру прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, прямо передбачено Порядком №850. При цьому, жодні правові підстави для визначення розміру грошової допомоги у залежності від дати подання позивачем рапорту чи дати виплати законодавством не передбачені.
Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 31 січня 2018 року.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.