01 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 576/1777/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Ральченка І.М. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.10.2017р., суддя Колодяжний А.О. , Глухівського міськрайонного суду Сумської області, по справі № 576/1777/17за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до Глухівського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Житомирської митниці ДФС про скасування постанови № 0496/10100/17 від 04.09.2017 р. по справі про порушення митних правил.
Постановою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.10.2017р. було відмовлено у задоволенні даного позову.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідачем було порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності та строк накладення адміністративного стягнення, встановленого статтею 467 Митного кодексу України.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, та просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Розглянути справу без його участі з урахуванням вказаного відзиву.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовим розглядом встановлено, що постановою в.о. начальника Житомирської митниці ДФС Кубаль В.П. № 0496/10100/17 від 04.09.2017 р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України та накладено штраф в сумі 8 500 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 22.06.2017 року о 14 год. 02 хв. в пункті пропуску "Виступовичі" митного поста "Північний" Житомірської митниці ДФС при проведенні митно-прикордонного контролю легкового автомобіля марки "FORD MONDEO", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, що слідував з України до Р. Білорусії під керуванням громадянина України ОСОБА_1. Під час проведення митного контролю було встановлено, що вказаний транспортний засіб 02.02.2017 р. був ввезений громадянином України ОСОБА_1 через Житомирську митницю ДФС в режимі "транзіт". Враховуючи час ввезення 02.02.2017 року та час вивезення 22.06.2017 року транспортного засобу "FORD MONDEO", реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, гр. ОСОБА_1 відповідно до ст.95 МК України порушено строки транзитного перевезення більше ніж на 10 діб. За перевищення встановленого ст. 95 МК України строку доставки до митниці транспортного засобу, його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
У відповідності до п. 57 ст. 4 Митного кодексу України товари - це будь- які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Пунктом 60 статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3.5 тонни і. 8"і 1 згідно з УКТ 3EZ та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ 3EZ. пиаилні засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, пере: унд-оть у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
У відповідності до ст. 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну Територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Статтею 93 Митного кодексу України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту не можуть використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 Митного кодексу України.
У статті 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
Згідно п. 10 ст. 4 Митного кодексу України визначено, що дозвіл органу доходів і зборів - це надання особі органом доходів і зборів усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки на супровідних документах (деклараціях, відомостях) права на вчинення певних дій.
Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України під контролем митного органу (ст.102 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 200 Митного кодексу України передбачено, що доставка товарів та документів на них повинна бути здійснена у строк, визначений статтею 95 Митного кодексу України.
Частиною 3 статті 381 Митного кодексу України у разі знищення чи повного зіпсування транспортних засобів особистого користування, ввезених на митну територію України з метою транзиту, внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку їх транзиту зупиняється.
Відповідно до ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на 10 діб, а також втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. ст. 95, 192 Митного Кодексу України, до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставини непереборної дії.
Відповідно до ч.1 ст.192 Митного Кодексу України, у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому, перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Частиною 1 ст.460 Митного Кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 цього Кодексу внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Згідно з п.2.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року №1066, якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ. Митний орган, до якого звернувся перевізник, протягом цієї самої доби вносить до ЄАІС відомості (дату та номер реєстрації звернення митним органом) про факт наявності звернення та каналами електронного зв'язку інформує митницю відправлення і митницю призначення про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортного засобу.
Відповідно до п.2.4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року №1066, підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили здійснюється згідно з Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року № 657, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 жовтня 2012 року за № 1669/21981.
Пункт 3 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну від 31 травня 2012 №657 та зареєстрованого в Мін'юсті 02 жовтня 2012 року за N 1669/21981 передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п.5 розділу VIII вказаного Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Таким чином, з системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що у випадку неможливості прибуття транспортного засобу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили до органу доходів і зборів призначення позивач у строк, передбачений ст.95 Митного Кодексу України, зобов'язаний повідомити орган доходів і зборів про такі обставини, а згодом надати і підтверджуючі цей факт документи.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем, до закінчення встановленого строку митного режиму транзиту, таке повідомлення (заяву) було подано до митного органу.
Також колегія судів зазначає, що ст.ст. 498, 526 МК України гарантують особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, право бути присутньої під час розгляду справи.
Так, як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, митний орган повідомляв позивача про час та місце розгляду справи на 02.09.2017 р.
Однак позивач користуючись своїм правом, подав клопотання про відкладення розгляду справи через хворобу (а.с.13-14). При цьому позивач хоч і послався на поважну причину перенесення засідання, однак не надав до клопотання відповідних підтверджуючих документів.
Отримавши повторний виклик для участі у розгляді справи на 04.09.2017 р., тобто будучи своєчасно сповіщеним про день розгляду справи, позивач знову подав до митного органу аналогічне за змістом клопотання, без надання відповідних підтверджуючих документів (а.с.15-16).
Відповідно до ч. 4 ст. 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Колегія судів зазначає, що лише поважні причини, які відповідно підтверджені, можуть виправдати відкладення розгляду справи.
Однак ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції позивачем не було надано жодних доказів щодо практичної неможливості бути присутнім на засіданнях митного органу 02.09.2017 р. та 04.09.2017 р.
Також, посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідачем пропущено строк притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки зазначене в постанові правопорушення не є триваючим, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.
При цьому, в положеннях Митного кодексу України не міститься визначення триваючого правопорушення.
Разом з тим, Міністерство юстиції України листом від 01.12.2003 року № 22-34-1465 розяснило, що триваючими правопорушеннями є такі, що пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.
Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.
Отже, не вивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.
В період з 12.02.2017 року (момент закінчення строку транзитного переміщення) по 22.06.2017 року позивач продовжував безпідставне невиконання власних митних зобов'язань та продовжував здійснювати незаконне використання транспортного засобу на митній території України з порушенням умов транзиту, за що був обґрунтовано притягнутий до відповідальності згідно ч.3 ст. 470 МК України.
Частина 3 ст. 470 МК України містить склад триваючого адміністративного правопорушення, адже встановлює адміністративну відповідальність за: перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товарі більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документи чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів».
Тобто об'єктивна сторона вказаного складу правопорушення охоплює увесь період часу з моменту вчинення порушення строків доставки від 10 десяти діб та до моменту його припинення або притягнення особи до відповідальності, що прямо вказує на тривалість означеного правопорушення.
Оскільки позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі транзиту 02.02.2017 року, тому кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 12.02.2017 року, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був і зазначене правопорушення митним органом виявлене 22.06.2017 року, а постанова в справі про порушення митних правил №0496/10100/17 винесена 04.09.2017 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.
З огляду на вище встановленні обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те, що суд першої інстанції достовірно встановлено, що в діях Позивача наявні ознаки порушення митних правил, передбачені ч. 3 ст. 470 МІ України, оскільки він перевищив встановлений ст. 95 МК України строк доставки до митниці транспортного засобу більше ніж на десять діб.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення.
Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 30.10.2017 по справі № 576/1777/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко Я.В. П'янова