31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5613/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.
представника позивача Сусла І.М.
представника відповідача Пономарьової З.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, суддя Сліденко А.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 08.12.17 по справі № 820/5613/17
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
до Комунальної установи "Печенізький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печенізької районної ради Харківської області"
про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,
Позивач, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунальної установи "Печенізький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печенізької районної ради Харківської області", в якому просив суд:
1) зупинення повністю експлуатації будівлі "Печенізький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печенізької районної ради Харківської області" за адресою: Харківська обл., смт Печеніги, вул. Поштова, буд. 41 до до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей,
2) зобов'язати Комунальну установу "Печенізький територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Печенізької районної ради Харківської області" негайно припинити використання будівлі за адресою: Харківська область, смт Печеніги, вул. Поштова, буд. 41 з метою проведення будь-якої діяльності, непов'язаної з усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки,
3) покладення на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області обов'язку з приводу забезпечення виконання судового рішення в частині здійснення державного нагляду (контролю) за усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей за даним рішенням суду.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що проведений захід контролю показав на існування низки порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров'ю людей.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року адміністративний позов - залишино без задоволення.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, згідно з затвердженим наказом ДСНС України №155 від 20.03.2017 р. Положенням є територіальним органом згаданої служби зі статусом юридичної особи публічного права, до складу якого як структурні підрозділи входить низка самостійних та незалежних суб'єктів владних повноважень, зокрема, і Печенізький районний сектор ГУ ДСУзНС у Харківській області.
Даним органом була проведена позапланова перевірка відповідача з питання додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
Результати перевірки оформлені актом від 10.11.2017 року №26
У тексті вказаного акту відображені судження про наявність низки порушень, котрі за твердженням владного суб'єкта несуть загрозу життю та здоров'ю людей, а саме:
1) не оброблення дерев'яних та горючих конструкцій горищних приміщень вогнезахисним розчином;
2) не обладнаний об'єкт автоматичною пожежною сигналізацією та не заключне договір на її обслуговування;
3) не встановлено блискавкозахист будівлі згідно з вимогами РД - 34.21.122. - 87 та не заключне договір на її обслуговування з організацією, що має відповідну ліцензію;
4) не обладнане приміщення світловими покажчиками евакуаційних виходів «Вихід»;
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач безпідставно стверджує що перелічені ним порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей. В наданих до позовної заяві документах в якості письмових доказах, в тому числі в акті перевірки та приписі не міститься обґрунтування та навіть посилання на те, що всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту - Закон №877-V) передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст.1 Закону №877-V).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.
Згідно з ч.4 ст.5 Закону №877-V, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніше як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Відповідно до ст. 6 Закону №877-V, підставою для здійснення позапланових заходів, у числі інших, є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж.
Згідно з ч.7 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" - на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Частиною 5 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що "виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупиненні виключно за рішенням суду.
Згідно ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, згідно з Указом Президента України "Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" від 16.01.2013 року № 20/2013, здійснює Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України та входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 року №33 "Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі по тексту - Постанова № 33), Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області є територіальним органом виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, рятувальних справах та гасіннях пожеж, профілактики травматизму невиробничого характеру.
Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області реалізує повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засгаданої служби зі статусом юридичної особи публічного права, до складу якого як структурні підрозділи входить низка самостійних та незалежних суб'єктів владних повноважень, зокрема, і Печенізький районний сектор ГУ ДСУзНС у Харківській області.
Відповідно до ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем чітко визначено перелік підстав для звернення органу державного нагляду (контролю) до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду, зокрема, у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів.
Щодо порушення зазначеного в акті перевірки: "не оброблення дерев'яних та горючих конструкцій горищних приміщень вогнезахисним розчином", колегія суддів зазначає, що даний недолік має тривалий час існування, але виникнення надзвичайних подій не спричинив, раніше не розцінювався органом державного нагляду як реальна загроза життю та здоров'ю людей.
Отже, що дане порушення самостійно (без вирішального впливу іншого заздалегідь непередбачуваного,невідворотного та нездоланного фактору) не здатне спричинити виникнення ризику життю та здоров'ю людей.
Щодо порушень зазначених в акті перевірки, таких як: "не обладнання об'єкту автоматичною пожежною сигналізацією та не заключне договір на її обслуговування", "не встановлення блискавкозахисту будівлі згідно з вимогами РД - 34.21.122. - 87 та не заключне договір на її обслуговування з організацією, що має відповідну ліцензію", "не обладнання приміщення світловими покажчиками евакуаційних виходів «Вихід»", колегія суддів вважає, що дані порушення, самостійно не здатні спричинити виникнення ризику життю та здоров'ю людей.
Також з матерів справи вбачається, що установою відповідача було виконано роботи з технічного обслуговування наявних вогнегасників (акти від 01.11.2017 р. та від 04.11.2017 р.), що також спростовує припущення позивача про існування загрози життю та здоров'ю людей у спірних правовідносинах з боку саме тих порушень, котрі викладені у тексті акту від 10.11.2017 р.
Так, пунктом 21 ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України до обов'язків осіб віднесено забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
За приписами ч. 1 ст. 47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно з п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.
У силу приписів п. 12 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68, ч.ч. 1 і 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров'ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.
При цьому, існуючі розбіжності у змісті п. 12 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України (де передбачена можливість зупинення експлуатації будівель) та у змісті ч.ч. 1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України (де така можливість не передбачена) колегія суддів не вважає перешкодою для застосування заходів державного реагування у цілях уникнення загрози життю та здоров'ю людей.
Проте, з огляду на відсутність підтвердженої матеріалами справи реальної загрози життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача, колегія суддів не знаходить підстав для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що ані дія кожного із досліджених епізодів порушень окремо, ані дія одночасної сукупності всіх епізодів порушень у спірних правовідносинах без впливу стороннього фактору (вирішального за характером та непереборного, непередбачуваного, невідворотного за змістом) не здатна спричинити настання загрози життю та здоров'ю людей.
Щодо вимог позивача про зобов'язання утриматись від експлуатації будівлі та про покладення контролю за виконанням рішення суду, колегія суддів зазначає, що рішення суду про зупинення експлуатації будівлі за своєю правовою суттю є запровадженням заборони на задіяння даного об'єкту нерухомості у технологічному чи технічному циклах виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг.
Оскільки, у справі не підтверджено матеріалами справи реальної загрози життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача, та не знайдено підстав для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування, то це є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність факту існування явної та очевидної небезпеки від умов діяльності відповідача для життя та здоров'я людей, припущення владного суб'єкта про зворотнє не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для залишення вимоги суб'єкта владних повноважень без задоволення.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року по справі № 820/5613/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 820/5613/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 02.02.2018.