01 лютого 2018 р. Справа № 643/8808/17
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Ральченка І.М. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 (суддя Горбунова Я.М., м. Харків) по справі № 643/8808/17
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти № 5 Управління патрульної поліції м. Харкова лейтенант поліції Сівакова Владислава Володимировича
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1А.) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора роти № 5 Управління патрульної поліції м. Харкова лейтенанта поліції Сівакова Владислава Володимировича, в якому просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення інспектора роти № 5 Управління патрульної поліції м. Харкова лейтенант поліції Сівакова В.В. серії БР № 670793 від 30.06.2017.
В обгрунтування позовних вимог стверджував, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля, не надав можливості скористатись правами, що передбачені ст. 268 КУпАП у повному обсязі, чим порушив процедуру притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, вважає, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Оскільки відповідачем не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.06.2017 інспектором роти № 5 Управління патрульної поліції м. Харкова лейтенантом поліції Сіваковим В.В. у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР № 670793, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 755 гривень.
Згідно вказаної постанови ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом BMW540i, номерний знак НОМЕР_1, в м. Харкові на перехресті вул. Гв. Широнінців та пр. Ювілейний не виконав вимоги дорожньої розмітки 5.16 рух по смугам та зі смуги, яка вказує напрям ліворуч виконав рух прямо, чим порушив п.п. 8.4 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про її скасування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно розглянув справу та прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався та постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена на місці вчинення правопорушення, що, на думку позивача, свідчить про недотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності та було підставою для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом. При цьому встановлені відповідачем обставини порушення ним вимог п. 8.4 Правил дорожнього руху України фактично не оспорювалися.
Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Згідно п. 4 розділу 1 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі затвердженої 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 КУпАП.
Згідно п. 1 розділу 3 цієї Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 розділу 3 Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Отже, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015, на які посилається позивач, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху" щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
З огляду на вказане нормативно-правове обгрунтування, колегія суддів вважає, що не складення протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 з підстав порушення процедури розгляду справи.
Разом із тим, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначаючи, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права судом першої інстанції, вказує на інші підстави, що на його думку, обгрунтовують неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Так, апелянт вказує, що не заперечуючи наявності у працівників органів Національної поліції повноважень виносити в окремих випадках постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу, зазначає, що правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення та дотримання процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Оскільки відповідачем не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним.
Тобто фактично в апеляційні скарзі позивачем вказано інші підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що такі доводи та обставини на підтвердження обгрунтованості позовних вимог (підстава позову) позивачем до суду першої інстанції не заявлялися, з цього приводу фактичні обставини справи, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, не досліджувалися.
Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з ч. 5 цієї статті суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги заявника повністю стосуються підстав позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, у зв'язку з чим такі питання судом першої інстанції не досліджувалися, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене законне та обгрунтоване рішення на підставі з'ясованих обставин в адміністративній справі, які підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не підтверджуються доказами, які були досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції, а тому правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 по справі № 643/8808/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко Я.В. П'янова