"29" січня 2018 р. Справа № 643/3253/17
Окрема думка
Судді Харківського апеляційного адміністративного суду Бенедик А.П.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 року частково задоволено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2017 по справі № 643/3253/17 скасовано в частині залишення позову без розгляду, та задоволення позову.
В цій частині прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківського обласного військового комісаріату - відмовлено.
В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 08.11.2017 року по справі № 643/3253/17 - залишено без змін.
Приймаючи вказане рішення, колегія суддів апеляційної інстанції виходила з того, що аналіз викладених норм свідчить про те, що для здійснення перерахунку пенсії згідно зі статтею 63 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " потрібно вчинення відповідними уповноваженими структурними підрозділами повідомлення про це орган, що призначає пенсії, який направляє про це списки до відповідача-1, які є підставою для виготовленні та направлення на їх адресою довідок про грошове забезпечення військовослужбовців. Наведений вище порядок не виключає можливість надання такої довідки безпосередньо позивачем. Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не отримував з Пенсійного фонду України повідомлень про необхідність складання та направлення списків у зв'язку із виданням зазначених наказів, та списки до відповідача-1 про здійснення перерахунку пенсії не направлялися та відповідні перерахунки не проводились. Виходячи із викладеного, відповідач-1 не мав підстав для виготовлення та направлення до відповідача довідки про грошове забезпечення позивача. Крім цього, позивач не звертався до відповідача-1 для отримання вказаної довідки та, як наслідок, не надавав її до відповідача. Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Згідно з ч. 3 ст. 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Вважаю, що у даній справі Харківський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків щодо правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступного.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.63 вказаного Закону, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
У відповідності до п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.2008 року №45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 1 пункту 5 постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою.
Наказом Міністра оборони України від 28.07.2008 року №377 "Про затвердження схем посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 р. за № 761/15452; далі - Наказ № 377) затверджено схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України.
Оскільки Кабінет Міністрів України у вказаній вище постанові делегував право визначати розміри посадових окладів, зокрема, Міністру оборони України, то наказ останнього про встановлення таких окладів військовослужбовцям військових навчальних закладів є підставою для проведення перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців у зв'язку з тим, що змінює розмір одної зі складових грошового забезпечення цих осіб.
У постанові від 16.03.2016 року по справі №554/19053/14-а колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскільки Кабінет Міністрів України постановою № 1294 делегував право визначати розміри посадових окладів, зокрема, Міністру оборони України, то наказ останнього про встановлення таких окладів військовослужбовцям військових навчальних закладів є підставою для проведення перерахунку пенсій відповідним категоріям військовослужбовців у зв'язку з тим, що змінює розмір однієї зі складових грошового забезпечення цих осіб.
Зважаючи на вищезазначене, вважаю, що після видання наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377 позивач набув права на перерахунок розміру пенсії у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців.
Згідно преамбули Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Позиція пенсійного органу по даній справі не відповідає наведеному принципу єдності умов пенсійного забезпечення військовослужбовців, оскільки, позивач по справі поставлений у нерівні умови у порівнянні з військовослужбовцями відповідної категорії, що вийшли на пенсію після видання наказу Міністра оборони України від 28.07.2008 року № 377 та яким розмір пенсії визначається виходячи з розміру посадового окладу, запровадженого наведеним наказом.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності рішень Кабінету Міністрів України, стосовно змін грошового забезпечення військовослужбовців та як наслідок відсутності підстав для перерахунку пенсії військовослужбовцям є необґрунтованими, оскільки частина третя статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.04.2012 року по справі №21-84а12.
Враховуючи наведене, вважаю, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням підвищення посадового окладу відповідно до наказу міністра оборони України від 28.07.2008 р. № 377 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців, військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів, вищих навчальних закладів України) і наукових установ збройних сил України".
Також, з 30.12.13 р. наказ Міністра оборони України № 377 від 28.07.08 р. втратив чинність згідно з наказом Міністерства оборони України від 27.11.13 р. № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України", а отже починаючи з 30.12.2013 року пенсія позивача підлягає перерахунку у відповідності до схеми розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.11.13 р. № 814.
В силу п. 24 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України" "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка погоджена з Міністерством оборони і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за №135/13402, Харківський обласний військовий комісаріат (далі Харківський ОВК) є уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони України та відповідає за проведення перерахунку грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія на умовах і розмірах встановлених Законом №2262-ХІІ.
Згідно з п. 24 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 "Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії.
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Міноборони своїм листом від 29.08.2008 року №248/6/С/1087-д повідомило Пенсійний фонд України про необхідність підготовки головними управліннями Пенсійного фонду списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку у зв'язку з набуттям чинності Наказу № 377.
У відповідності до п. 24 Постанови Правління Пенсійного Фонду від 30.01.2007р. № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою КМУ від 13.02.08р.№ 45, військові комісаріати складають довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій на підставі списків, наданих відповідними органами Пенсійного фонду.
Таким чином, ГУПФУ повинно було направити до Харківського ОВК список осіб для перерахунку пенсії який містить ім'я позивача, перерахувати розмір пенсії позивачу обчисливши розмір пенсії з грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до Наказу №377 та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням підвищення. Але ГУПФУ протиправно не зробило це.
Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що "спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення".
Висновки колегія суддів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є помилковими та не направлені на захист та відновлення порушених прав позивача.
Суддя
Харківського апеляційного
адміністративного суду Бенедик А.П.