29 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1841/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калитки О. М.
суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,
за участю представника відповідача Сиромятнікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, суддя І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 20.11.17 по справі № 816/1841/17
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1258 від 19.09.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за порушення службової дисципліни ОСОБА_2;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 461 о/с від 06.10.2017 року в частині звільнення зі служби в Національній поліції України ОСОБА_2;
- поновити ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України з 06.10.2017 року;
- допустити до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України з 06.10.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вважає своє звільнення незаконним та таким, що грубо порушує його трудові права. Підставою для службового розслідування та його звільнення зі служби в поліції стало порушення відносно позивача кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, по якому наразі триває досудове розслідування. Вказував, що згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Вважав, що застосовуючи крайній захід дисциплінарної відповідальності, відповідач при винесенні оскаржуваних наказів не врахував презумпцію невинуватості. Обставини, зазначені як підстави для звільнення позивача, не відповідають дійсності, ґрунтуються на припущеннях, а отже звільнення з органів внутрішніх справ є протиправним.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі № 816/1841/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі.
Наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1258 від 19.09.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за порушення службової дисципліни ОСОБА_2; та наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 461 о/с від 06.10.2017 року в частині звільнення зі служби в Національній поліції України ОСОБА_2 визнано протиправним і скасовано.
Поновлено ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України.
Постанову в частині поновленні ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України допущено до негайного виконання.
Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, з 14.08.1999 року по 06.11.2015 року ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 06.10.2017 року - проходив службу в Національній поліції, що підтверджується послужним списком ОСОБА_2, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 164-178).
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 12.05.2017 року № 181 о/с ОСОБА_2, призначено на посаду начальника відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції (а.с. 170).
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 09.08.2017 року № 883 "Про призначення та проведення службового розслідування" у зв'язку з тим, що прокуратурою Полтавської області розпочато розслідування у кримінальному провадженні № 42017170000000224 за відомостями щодо вимагання неправомірної вигоди з боку окремих працівників відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції ГУНП, керуючись вимогами п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, призначено за вказаним фактом службове розслідування (пункт 1 даного наказу) (а.с. 85).
В подальшому після проведення самого власне розслідування, комісія ГУНП, розглянувши зібрані матеріали, склала висновок службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Полтавської області кримінального провадження №42017170000000224 за ч. 3 ст. 368 КК України відносно окремих працівників відділення поліції № 2 Полтавського відділу поліції ГУ НП (а.с. 72-84). Вказаний висновок затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Полтавській області 08.09.2017 року.
У пункті 2 вказаного висновку від 08.09.2017 року зазначено, що комісія вважає, що за порушення службової дисципліни, що виявилося в недотриманні п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пп.3 наказу НПУ № 920-2016 р. підполковника поліції ОСОБА_2 (у розпорядженні ГУНП) необхідно звільнити зі служби в Національній поліції України (а.с. 83).
19.09.2017 року начальником Головного управління Національної поліції в Полтавській області видано наказ № 1258 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності", пунктом 1 якого наказано за порушення службової дисципліни, що виявилося в недотриманні п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пп.3 наказу НПУ № 920-2016 р. підполковника поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в Національній поліції України (а.с. 69-71).
Вказаний наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19.09.2017 року № 1258 "Про порушення службової дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності", зокрема, ґрунтується на тому, що начальник відділення поліції № 2 Полтавського ВП ГУНП ОСОБА_2 19.09.2017 року отримав від громадянина П. неправомірну вигоду для безперешкодного здійснення підприємницької діяльності останнього. Безпосередньо після спілкування ОСОБА_2 з громадянином П. працівниками прокуратури Полтавської області та Полтавського управління ДВБ НПУ підполковника ОСОБА_2 та майора поліції ОСОБА_3 було затримано у службовому автомобілі підполковника поліції ОСОБА_2, у ході слідчої дії вилучено грошові кошти в сумі 4 000 грн. Також вказано, що підполковник ОСОБА_2 виїхав на лінію на службовому автомобілі, будучи незареєстрованим в якості водія транспортного засобу та без проходження медичного огляду. Вказаними діями підполковник ОСОБА_2 порушив вимоги п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пп.3 п.4 наказу НПУ № 920-2016 (а.с. 70).
Накладене на позивача дисциплінарне стягнення було виконане шляхом винесення наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 06.10.2017 року № 461 о/с "По особовому складу", яким, серед іншого, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) підполковника поліції ОСОБА_2, який перебуває у розпорядженні Головного управління Національної поліції в Полтавській області, 06 жовтня 2017 року (а.с. 68).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факти, встановлені службового розслідування від 08.09.2017 року, неможливо трактувати як порушення поліцейським службової дисципліни.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1, 2 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"" від 23.12.2015 № 901-VIII передбачено, що до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., N 29, ст. 245 із наступними змінами).
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
При цьому, згідно статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
- дотримуватися норм професійної та службової етики;
- берегти державну таємницю;
- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно частин 1, 2, 5, 6, 10, 15 статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Відповідно до приписів пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Як встановлено матеріалами справи, в основу висновку службового розслідування щодо позивача та в основу оскаржуваних наказів про звільнення було покладено факт відкриття прокуратурою Полтавської області 12.07.2017 року кримінального провадження №42017170000000224 та в подальшому вчинено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 42017170000000224 від 12.07.2017 року.
Так, у вказаному висновку службового розслідування, серед іншого, зазначено, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника відділення поліції № 2, в результаті спілкування з гр. П., який займається підприємницькою діяльністю у сфері роздрібної торгівлі по пров. Кооперативному в м. Полтаві, переконав останнього, що для безперешкодного здійснення підприємницької діяльності громадянином П. та іншими особами, необхідно з певною періодичністю надавати зазначеним поліцейським неправомірну вигоду. Наслідком такого спілкування стало звернення гр. П. до правоохоронних органів. 09.08.2017 року в ході реалізації матеріалів кримінального провадження працівниками прокуратури Полтавської області та Полтавського управління ДВБ НПУ підполковника ОСОБА_2 було затримано, і у його службовому автомобілі у ході слідчої дії вилучено грошові кошти в сумі 4000 грн.
Крім того, висновком поставлено у вину ОСОБА_2 порушення внутрішніх нормативних актів МВС України, що виразилося у неналежному веденні документації, яка стосується експлуатації службового автомототранспорту, (зокрема, щодо виїзду на лінію автотранспорту та заїзду на територію відокремленого підрозділу відповідного територіального органу поліції, передрейсових інструктажів та медичних оглядів водіїв службового автотранспорту).
Відповідно до частини 1 статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно з частиною 1 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10.02.1995 в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Так, висновок службового розслідування від 08.09.2017 та наказ начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19.09.2017 № 1258 містять ідентичне описання дій, що інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні № 42017170000000224.
Як встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду, обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42017170000000224 на час винесення оскаржуваних наказів та станом на дату розгляду цієї справи в суді відсутній.
Отже, лише у разі набрання законної сили обвинувальним вироком стосовно ОСОБА_2 у відповідача з'являться правові підстави для прийняття наказу про звільнення позивача зі служби в Національній поліції України
При цьому, встановлене під час службового розслідування неналежне ведення документації, що стосується експлуатації службового автомототранспорту, (зокрема, щодо виїзду на лінію автотранспорту та заїзду на територію відокремленого підрозділу відповідного територіального органу поліції, передрейсових інструктажів та медичних оглядів водіїв службового автотранспорту) не може мати наслідком застосування такої крайньої міри дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, враховуючи те, що протягом року позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, застосовуючи крайній захід дисциплінарної відповідальності стосовно ОСОБА_2, відповідач при винесенні оскаржуваних наказів не враховував презумпцію невинуватості особи та недоведеність тих фактів, які покладені в основу рішення про звільнення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, що виявилося в недотриманні вимог п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, є передчасним.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі № 816/1841/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі №816/1841/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський В.О. Бондар
Повний текст постанови складено 02.02.2018.