30 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/357/17
Категорія: 3.6 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Обласної медико-соціальної експертної комісії №1, треті особи Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, -
У січні 2017 року Міністерство оборони України звернулось з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №812799 від 30.11.2016р. поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що при медичному огляді колишніх військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N2, ЦВЛК можуть бути прийняті до уваги саме достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи), проте, причинний зв'язок поранення (контузії), з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, Військово-лікарською комісією Південного регіону громадянину ОСОБА_1 , було встановлено без жодного документа, що підтверджує факт отримання поранення. Водночас, представник позивача наголошував, що, на думку позивача, комісією взагалі не встановлено жодної конкретної обставини щодо часу, місця, обставин отримання поранення. Разом з тим, представник позивача зазначив, що дії Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 по встановленню причинного зв'язку поранень (контузії) та захворювання у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , суперечать пунктам 1 та 5, п.п. 1 п.11, п.14 «Положення про медико-соціальну експертизу», пунктам 1.3, 1.6., 1.9. та 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності №561», п.12 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», оскільки висновок про причину інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10ААВ №812799 та серія 10ААВ №584231 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії», ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_1 та на припущеннях посадових осіб Обласної медико-соціальної експертної комісії №1.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що 30.11.2016р. комісією Одеського обласного центру медико - соціальної експертизи було складено акт огляду ОСОБА_1 , згідно якого зазначено про проведення повторного медичного переогляду ОСОБА_1 та встановлення строком на 3 роки другої групи інвалідності із зазначенням причини інвалідності «поранення пов'язані з виконанням обов'язків при перебуванні в країнах ведучих бойові дії».
Рішенням Обласної медико-соціальної експертної комісії №1, в частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №812799 від 30.11.2016р. визначено поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №1, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №812799 від 30.11.2016р. прийнято на підставі відповідних для визначення причин інвалідності документів, які є чинними.
Проте з таким висновком колегія судів не погоджується з огляду на наступне.
За змістом пункту 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
На підставі пункту 21.18 вказаного Положення якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
За правилами пункту 21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.
Згідно пункту 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 “Питання медико-соціальної експертизи” причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
З урахуванням вказаних норм законодавства, а саме п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, вбачається, що встановлення причинного зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби повинно здійснюватися виключно на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18, 21.19 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.
Дослідивши матеріали справи, а саме висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 08.10.2013р. № 1761/ж колегією суддів встановлено, що він оформлений належним чином, відповідає вимогам діючого законодавства, однак з його тексту вбачається, що вказані в описовій частині даного документу рубці є наслідком загоєння ран, які могли бути отриманими внаслідок вогнепальних поранень отриманих у 1983 році. Тобто даний висновок містить лише припущення про строк виникнення рубців та підтверджує наявність тілесних ушкоджень, однак не містить обставин (де, коли, при яких обставинах) причинення вказаних ушкоджень, не досліджений причинний зв'язок між спричиненням та отримання ушкоджень.
До того ж, даний висновок не спростовує можливість спричинення ушкоджень за інших обставин (побутових, по халатності, по необхідності, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння), що не може бути підставою для визнання їх отриманими при виконанні службових обов'язків.
З урахуванням викладеного, вказаний висновок, на думку колегії суддів, прийнятий в порушення вимог пунктів 21.8, 21.18, 21.19 “Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”, тобто без дослідження первинних документів, які б могли підтвердити факт отримання поранення громадянином ОСОБА_1 саме при виконанні службових обов'язків.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови від 30 листопада 2017 року не було досліджено вказані обставини справи, що привело до протиправної відмови у задоволенні вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №812799 від 30.11.2016р. поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
До того ж, колегія суддів зазначає про порушення прав Міністерства оборони України внаслідок прийняття Херсонською міською МСЕК та Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671, було затверджено “Положення про Міністерство оборони України”.
Статтею 1 “Положення про Міністерство оборони України” встановлено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.
Тобто, ні Законом України “Про центральні органи виконавчої влади”, ні “Положенням про Міністерство оборони України”, Міністерство оборони України не наділено жодними владними чи управлінськими функціями стосовно органів, які здійснюють медико-соціальну експертизу, але враховуючи публічний характер рішень органів МСЕК, вони породжують певні права у одних осіб та обов'язки у необмеженого кола інших осіб, в тому числі і у Міністерства оборони України, тому у разі протиправності дій МСЕК (прийняття незаконних рішень) має місце порушення прав, в даному випадку, саме Міністерства оборони України.
При цьому, жодної можливості якимось чином вплинути на прийняття рішення органами МСЕК у Міністерства оборони України не має.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. А з урахуванням пункту 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", рішення медико-соціальних експертних комісій мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 1 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно із пунктом б частини 1 статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 .
Відповідно пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні [збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, два документи: Перший документ - Заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (з додатками, зокрема - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання); Другий документ - Довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Таким чином, враховуючи приписи статей 16 - 16-4 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, пунктів 3 та 11 Порядку №975, лише після видачі МСЕК та ЦВЛК конкретній особі, постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання) та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності у ОСОБА_1 виникло право вимоги до Міністерства оборони України коштів розмірі в 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 815/357/17 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії № 1, в тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9. Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №812799 від 30.11.2016 р. поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного судового рішення - 02 лютого 2018 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: В.О. Потапчук
Суддя: Г.В. Семенюк