31 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1931/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Кононенко З.О.
суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковська А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2017, суддя Л.М. Опімах, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 06.12.17 по справі № 818/1931/17
за позовом ОСОБА_1
до Апеляційного суду Сумської області
про зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Сумської області, в якому просила суд:
- зобов'язати Апеляційний суд Сумської області нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду, починаючи з 01 січня 2017 року, в порядку, встановленому ст. 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 р., виходячи з розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат на рівні щомісячного розміру 3200 грн, встановленого на 01.01.2017 р. Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з нарахуванням компенсації відповідно до до ст. 34 Закону України "Про оплату праці";
- виплатити несплачену суму заборгованості суддівської винагороди за рахунок обсягів видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди, передбачених у 2017 році Апеляційному суду Сумської області, та продовжувати здійснювати виплату суддівської винагороди з урахуванням подальшого збільшення розміру мінімальної заробітної плати протягом часу роботи суддею Апеляційного суду Сумської області до проходження кваліфікаційного оцінювання, та стягнути з Апеляційного суду Сумської області на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1500 грн.
В порядку забезпечення позову позивач просить суд заборонити списувати з казначейського рахунку Апеляційного суду Сумської області № 35225127008694 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, грошової суми у розмірі 4000000 грн (з урахуванням суми компенсації та суми моральної шкоди), у т.ч. сума невиплаченої суддівської винагороди 397760 грн, код економічної класифікації видатків бюджету 2111 "Заробітна плата" за програмою фінансування "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік між місцевими та апеляційними судами усіх видів та спеціалізації, вищими спеціалізованими судами та іншими органами судової влади у системі Державної судової адміністрації України", код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020; код функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету 0330.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, прийняття рішення судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення поданого клопотання згідно з ст. 117 КАС України, позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову та не доведено суду, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративний справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову , виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 117 КАС України, в редакції, що була чинною на час прийняття оскарженої ухвали, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З положень наведеної норми кодексу в кореспонденції з приписами ст.86 КАС України слідує, що розглядаючи питання про забезпечення позову, суду необхідно, з урахуванням доказів, наданих особою в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративний справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, в редакції, що чинна на час розгляду апеляційної скарги, Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Отже, аналіз вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності 2 обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, у розумінні наведеної норми закону, суд при вирішенні питання про забезпечення позову повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, а також забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, підставами забезпечення адміністративного позову є: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача переконливо підтверджують наявність підстав для забезпечення позову.
Аналізуючи наведені аргументи заявника, апеляційний суд вважає їх недостатніми для задоволення клопотання про забезпечення позову, а також такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною 1 статті 117 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову, оскільки, у клопотанні про забезпечення позову не наведено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, а також не зазначено підстав для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивачів. Посилання лише на ймовірні наслідки, не підтверджені фактичними обставинами справи, не можуть бути підставою для такого забезпечення.
Розглянувши подане позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що клопотання про забезпечення адміністративного позову є безпідставним та задоволенню не підлягає.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 818/1931/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.О. Бондар О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 02.02.2018.