25 січня 2018 р. м.ОдесаСправа № 815/4666/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача Косцової І.П.
суддів Стас Л.В.
Турецької І.О.
за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та на додаткову постанову від 03 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_6 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: 1) скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 2093-о від 07.09.2017 р. в частині звільнення його з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області з 15.09.2017 р., зарахування у розпорядження Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області, 2) поновити на займаній посаді, 3) стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 15.09.2017 року по день поновлення на посаді; 4) допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ в частині його звільнення є неправомірним, безпідставним, винесеним з порушенням норм діючого законодавства, та таким, що підлягає скасуванню, оскільки фактично ДФС України було змінено лише назву структурних підрозділів в територіальних органах і така зміна не може вважатися реорганізацією чи ліквідацією та, відповідно, не тягне за собою звільнення працівників. Його не попереджували про майбутнє звільнення, не пропонували іншої посади, в оскаржуваному наказі не зазначено причину звільнення, а пункт положення, на підставі якого його звільнено, регулює порядок призначення на посади та переведення, а не звільнення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував оскаржуваний наказ в частині його звільнення та поновив позивача на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області. В іншій частині позову суд відмовив.
Додатковою постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС України в Одеській області допущено до негайного виконання.
Не погодившись з судовим рішенням, Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС в Одеській області, ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи свої доводи, Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС в Одеській області зазначили, що звільнення ОСОБА_6 з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області проведено у відповідності до вимог чинного законодавства. Передумовою прийняття такого наказу стала саме зміна організаційно-штатних заходів, а не тільки зміна назви органу. Також зазначили, що за результатами психологічного дослідження у позивача спостерігається виражені ознаки агресивної та ворожої поведінки відносно оточуючих, тест на визначення інтелектуальних здібностей засвідчує рівень вище середнього, а рівень знання законодавства, середній. Опитування із використанням поліграфа виявлено приховані мотиви переходу на запропоновану посаду.
В свою чергу, ОСОБА_5 обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що наказ ДФС України №2080-о від 07.09.2017 року, яким його призначено на посаду, є чинним та не оскаржувався. Оскаржуваною постановою суд фактично прийняв на себе повноваження голови ДФС щодо персональних кадрових рішень стосовно проходження позивачем служби в органах ДФС. Факт зміни в організаційно-штатному складі підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Оскільки позивача не звільнено з публічної служби, підстави для його поновлення та зміни формулювання причин звільнення, як визначено ст. 235 КЗпП України відсутні. Позивач, будучи відрядженим, не перебував у трудових відносинах з органами ДФС України, та повинен проходити службу відповідно до наказу службової особи, яким визначається місце проходження служби.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, наказом МВС України №1598 о/с від 10.08.2015 року підполковника міліції ОСОБА_6 відряджено для проходження служби до Державної фіскальної служби України.
Наказом Державної фіскальної служби України від 09.03.2016 року №727-о "Про призначення працівників податкової міліції" ОСОБА_6 з 11.03.2016 року призначено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області.
Наказом Державної фіскальної служби України від 07 вересня 2017 року №5913 "Про внесення змін до наказу ДФС від 11 січня 2016 року № 17" введено в дію Зміни до Структур головних управлінь ДФС в областях, ГУ ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС, та внесено відповідні зміни до Методичних рекомендацій щодо побудови організаційних структур територіальних органів ДФС від 11 січня 2016 року № 17 "Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови".
Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України №2093-о від 07 вересня 2017 року "По особовому складу", у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів, відповідно до підпункту "в" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_6 звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області, із зарахуванням у розпорядження Головного управління ДФС в Одеській області з 15 вересня 2017 року.
Законність звільнення позивача з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області та зарахування у розпорядження Головного управління ДФС в Одеській області є предметом спору у даній справі.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту проведення організаційно-штатних змін або реорганізації у структурі Головного управління ДФС в Одеській області, а отже підстави для звільнення позивача із займаної посади відсутні.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 7 Положення "Про Державну фіскальну службу України", затвердженого Постановою КМ України від 21.05.2014 року №236, у складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.
Згідно пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 1 Постанови КМ України від 30.10.1998 року №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" встановлено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ України від 29.07.1991 року №114 (далі по тексту - Положення №114).
Так, згідно підпункту "в" пункту 40 Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції, а в даному випадку - керівником ДФС. При цьому враховується таке: при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ, а в даному випадку - керівником ДФС. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.
Підпунктом "г" пункту 40 Положення №114 визначено, що переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ (органу ДФС); призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади.
У пунктах 42, 45 Положення №114 наведений вичерпний перелік підстав для переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що зарахування особи середнього, старшого і вищого начальницького складу в розпорядження органу ДФС можливо лише за умови здійснення у такому органі організаційно-штатних заходів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача звільнено з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС у Одеській області, із одночасним зарахуванням у розпорядження Головного управління ДФС у Одеській області на підставі підпункту "в" пункту 40 Положення №114 (у зв'язку із здійсненням організаційно-штатних заходів).
Однак в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на підстави, за яких відбулось переміщення позивача по службі, як це передбачено пунктами 42, 45 Положення №114.
В свою чергу, за загальним правилом організаційно-штатні заходи - це заходи по створенню, реорганізації або припиненню діяльності органу. Створення - це заснування органу уповноваженою на те особою в межах її компетенції для виконання завдань та функцій, покладених на орган діючим законодавством. Реорганізація - це злиття, приєднання, поділ, виділення або перетворення органу, які призводять до зміни його структури і функцій. Ліквідація - припинення діяльності органу без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва до інших органів, їхніх служб та підрозділів.
Судова колегія зазначає, що Положенням №114 не врегульовано питання звільнення при проведенні організаційно штатних заходів, отже у даному випадку слід застосовувати норми трудового законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження проведення організаційно-штатних заходів відповідач посилається на наказ ДФС України №591 від 07.09.2017 року "Про внесення змін до наказу ДФС від 11.01.2016 року №17", згідно з яким введено в дію Зміни до Структур головних управлінь ДФС в областях, Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС, які полягали у виведенні зі структури управлінь (відділів, секторів) внутрішньої безпеки та введення до структури управлінь (відділів) внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у області.
Судом апеляційної інстанції досліджено перелік змін №3 до організаційно структури ГУ ДФС в Одеській області, перелік №5 змін до штатного розпису на 2017 рік ГУ ДФС в Одеській області, Положення про управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС в Одеській області ГУ ДФС у Одеській області, Положення про управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Одеській області (том 1 а.с. 126-127, 133-135, 144-174), аналіз яких підтвердив висновок суду першої інстанції, що відмінність у формулюваннях посадових обов'язків управлінь та їх керівників не підпадають під поняття "організаційно-штатні заходи" та "реорганізація", а є лише фактичною оптимізацією існуючої системи підрозділів ДФС України, які не призвели до будь-яких суттєвих змін в організаційно-штатних заходів.
Також судова колегія зазначає, що відповідачем не надано суду доказів попередження позивача про можливе звільнення чи переведення на іншу посаду, надання позивачу пропозиції іншої вакантної посади.
З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що звільнення позивача з посади начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області із зарахуванням його у розпорядження Головного управління ДФС у Одеській області здійснено без законних на те підстав, та з порушенням встановленої трудовим законодавством процедури.
Щодо посилань Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області на результати психологічних досліджень позивача, рівень його інтелектуальних здібностей, знання законодавства, результати опитування з використанням поліграфу, судова колегія вважає їх недоречними, оскільки вони не мають жодного відношення до підстав звільнення позивача з займаної посади.
З приводу доводів ОСОБА_5 щодо не оскарження позивачем наказу ДФС України №2080-о від 07.09.2017 року про призначення його на посаду начальника управління внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Одеській області, судова колегія зазначає, що вказаний наказ має персональний характер та є актом індивідуальної дії, який породжує певні правові наслідки, впливає на права і свободи лише особи, якій його адресовано, а отже підстави для його оскарження позивачем відсутні.
Відносно посилань ОСОБА_5 на відсутність підстав для його звільнення із займаної посади з підстав чинності вказаного вище наказу, судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки згідно п.6 ст. 40 Кодексу законів про працю України поновлення працівника на роботі є підставою для розірвання власником або уповноваженим ним органом трудового договору з відповідним працівником.
Також судова колегія вважає безпідставними доводи третьої особи, що оскаржуваною постановою суд фактично прийняв на себе повноваження голови ДФС по визначенню місця проходження ОСОБА_6 служби, оскільки останнє гарантує позивачу поновлення його порушених прав, що відповідає принципам та завданням адміністративного судочинства.
Інші зазначені апелянтами доводи є несуттєвими та не можуть бути підставою для скасування вірно вирішеного по суті судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.
Керуючись ст ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області та ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року та додаткову постанову від 03 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Суддя-доповідач: І.П. Косцова
Судді: Л.В. Стас
І.О. Турецька