29 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4021/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калитки О. М.
суддів: Бондара В.О. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
за участю представника відповідача Лубкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, суддя Заічко О.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 28.11.17 по справі № 820/4021/17
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області , Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області , Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області, в якому просив суд:
- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області змінити формування в наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р., а саме: зазначити причину звільнення "за власним бажанням" з посиланням на пункт 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статтю 38 Кодексу законів про працю України;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Донецькій області внести запис до трудової книги ОСОБА_3 про звільнення за ст. 38 Кодексу законів про працю України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що формулювання в наказі про його звільнення № 280 о/с від 23.07.2014 р. за п. 64 "є" (порушення дисципліни) є незаконним, оскільки насправді ним було подано відповідний рапорт про звільнення за власним бажанням за наявності поважних причин, що перешкоджали виконанню службових обов'язків, у зв'язку з чим, звернувся до суду з відповідним позовом про зміну формулювання в наказі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року у справі № 820/4021/17 задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Скасовано наказ ГУ МВС України в Донецькій області №1345 від 17 липня 2014 року в частині, що стосується ОСОБА_3.
Зобов'язано ГУ МВС України в Донецькій області (в особі Ліквідаційної комісії) змінити формування в наказі № 280 о/с від 23.07.2014 р., а саме: зазначити причину звільнення ОСОБА_3 "за власним бажанням" з посиланням на пункт 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та статтю 38 Кодексу законів про працю України та внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_3.
Відповідач, Головне управління Національної поліції України в Донецькій області, не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач проходив службу в ОВС з 2008 року.
Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №1345 від 17 липня 2014 року «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Словянського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, БПС Горлівського МУ, БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС України в області та покарання винних» вирішено: за особисту недисциплінованість, порушення вимог ст.10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991р. №382, п.п. 1.2, 2.2, 4.1 (розділ ІІІ) Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України №155-2012р., що виразилося в невиході на службу без поважних причин з червня 2014 року до теперішнього часу, звільнити з органів внутрішніх справ, зокрема, слідчого СВ розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_3
При цьому, виданню вказаного наказу передувало проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУМВС України в Донецькій області від 14.07.2014 р. № 1341 за фактом надходження до ГУМВС України в Донецькій області відомостей та списків від керівництва Артемівського, Дебальцевського, Дружківського, Єнакіївського, Костянтинівського, Кіровського, Краматорського, Красноармійського, Краснолиманського, Словянського, Сніжнянського, Шахтарського, Ясинуватського МВ, Калінінського, Микитівського, Ц-Міського РВ Горлівського МУ, Ц-Міського, Гірницького, Ч-Гвардійського, Кіровського, Совєтського РВ Макіївського МУ, Макіївського, Горлівського, Донецького МУ, БПС Горлівського МУ, БПС Макіївського МУ, Красногорівського МВМ Мар'їнського РВ, Волноваського, Старобешівського, Мар'їнського РВ і ЛВ в аеропорту Донецьк ГУМВС України в області про порушення моральних норм та службової дисципліни, що виразилось у невиході на службу з червня 2014 року по теперішній час окремих працівників зазначених підрозділів.
За результатами службового розслідування начальником ГУМВС України в Донецькій області 17.07.2014 року складено висновок службового розслідування з якого вбачається, що з червня 2014 року до теперішнього часу деякі працівники, серед яких є, зокрема, ОСОБА_3 на службу не виходять. Тим самим, зазначені працівники не сприяють у зміцненні в підрозділах службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, не стали прикладом у дотриманні дисципліни, бездоганному виконанні вимог статуту, норм моралі, професійної та службової етики. Будь-які відомості, документи, які б підтверджували законність та поважність причин відсутності вказаних працівників на службі, відсутні. Для з'ясування фактів звернення, зокрема, позивача до медичних закладів, направлено відповідний запит до відділу медичного забезпечення ГУМВС в області. На час проведення службового розслідування відповідь на запит не отримано. З метою встановлення причин відсутності на службі, зокрема, позивачу керівництвом органу було запропоновано дати письмові пояснення, але до ГУМВС в області будь-які пояснення не надійшли.
Крім того, в ході службового розслідування зокрема, у частині, що стосується позивача, було надано пояснення працівниками СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області підполковником ОСОБА_4 та капітаном ОСОБА_5 стосовно того, що 12.04.2014 року відбулось силове захоплення адміністративної будівлі Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області незаконними збройними формуваннями ДНР, якими було дестабілізовано роботу зазначеного відділу міліції. Після звільнення 05.07.2014 року м. Краматорська від НВФ було здійснено низку заходів з відновлення роботи Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, зокрема , телефонне сповіщення працівників особового складу, у т.ч. ОСОБА_3, який, ще на початку червня 2014 року та надалі перестав виходити на роботу
23 липня 2014 року наказом Головного управління МВС України в Донецькій області №278о/с «По особовому складу» реалізовано наказ №1345 від 17 липня 2014 року, та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) слідчого СВ розслідування злочинів лінії карного розшуку СВ Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_3 з 17.07.2014 р.
Підставою виникнення спірних правовідносин став той факт, що позивача було звільнено з лав міліції за пунктом 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, водночас останнім 24.03.2014 року було подано рапорт про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України, який направлено рекомендованим листом на адресу ГУМВС України в Донецькій області та отримано останнім 27.03.2017 року.
При цьому, ситуація з направленням рапорту засобами поштового зв'язку, як зазначав позивач, склалась внаслідок того, що початково такий рапорт ним було подано особисто на ім'я начальника Краматорського МВ ГУ МВС України в Донецькій області Колупай Віталія Павловича через начальника слідчого відділу ОСОБА_7, який мав накласти спочатку свою резолюцію, проте, як вказував позивач, ознайомившись із зазначеною заявою, ОСОБА_7 порвав його без пояснення причин, що зумовило подання позивачем повторно ще одного рапорту про звільнення, але і його також відмовились підписувати.
В якості обставин подання рапорту позивач вказував на наявність сімейних обставин - вагітність його дружини, що підтверджується наявною у справі копією обмінної карти дружини позивача, у зв'язку з чим, позивачем було прийнято рішення пошуку роботи з більш високою заробітною платою та задля можливості приділяти більше часу своїй сім'ї.
Позивач зазначав, що, не дивлячись на складну ситуацію, пов'язаною з проведенням бойових дій у м. Краматорську з 12.04.2017 р., захопленням будівлі райвідділу, коли всі посадові особи начальницького складу покинули будівлю Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, водночас, молодший офіцерський склад працівників, був змушений залишитись працювати на своїх посадах та виконувати свої посадові обов'язки у зв'язку із погрозами їх життю збройним формуванням "ДНР", він, після направлення рапорту про звільнення продовжував працювати до 22.06.2014 року через той факт, що в будівлі Краматорського міського відділу ГУ МВС України знаходились персональні дані про нього та його сім'ю, з метою застереження своїх рідних від розправи з боку збройного формування «ДНР».
Позивач вказував, що був змушений працювати в умовах з одного боку під загрозою розправи з боку ЗВФ ДНР не присягаючи, при цьому, останнім на вірність, з іншого боку, без жодних вказівок керівництва Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, а також Головного управління МВС України в Донецькій області щодо подальших дій, проте, в подальшому , через загрозу життю та здоров'ю його сім'ї, внаслідок збройного конфлікту, постійних пострілів та вибухів, з метою захисту свого життя та життя своєї вагітної дружини та, беручи до уваги подання рапорту про звільнення, 22.06.2014 року забрав свою трудову книжку та перестав виходити на роботу.
Наказу про своє звільнення, як зазначав позивач, він не отримував, а дізнався про своє звільнення та підстави звільнення, отримавши відповідь на свій запит від Краматорського ВП від 14.07.2017 р. з копією спірного наказу.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач вважав незаконним формулювання у наказі за пунктом 64 «є» у зв'язку з чим, звернувся до суду з позовом про зміну формулювання його звільнення на п. 64 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та ст.38 Кодексу законів про працю України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача безпідставно звільнено за п. 64 "є" (порушення дисципліни), при цьому, відповідачем неправомірно не взято до уваги рапорт позивача про звільнення за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Основними завданнями міліції, в силу норми ст. 2 Закону України «Про міліцію» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Пунктами 10, 23 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до пп. «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (у відповідній редакції), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
У свою чергу, у спірних правовідносинах сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Так, ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна- дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.
Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України унормовано порядок накладання дисциплінарних стягнень. За змістом вказаної статті, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Так, звільнення ОСОБА_3 наказом за п. 64 "є" (порушення дисципліни) Положення фактично є реалізацією накладеного дисциплінарного стягнення за порушення позивачем вимог ст. 10 Закону України «Про міліцію», ст. 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, що виразилось у невиході позивача на службу без поважних причин, обґрунтовано висновком службового розслідування.
Наказом МВС України від 06 грудня 1991 року № 552 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Відповідно до п. 1.2 розділу І Інструкції, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс ( п. 2.1 розділу ІІ Інструкції).
Права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування унормовані п. 6.3 розділу VI Інструкції та полягають у тому, що особа, відносно якої проводиться назване розслідування має право: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України. Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.
При цьому, з положень вказаної Інструкції вбачається, що при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків тощо.
Норми вказаної Інструкції кореспондуються із нормами статей Дисциплінарного Статуту ОВС. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що ГУ МВС України в Донецькій області не було запропоновано позивачу надати пояснення з приводу відсутності на службі, оскільки матеріали справи не містять пояснення ОСОБА_3 або акт про відмову у наданні пояснень.
Матеріалами справи встановлено, що службове розслідування, результати якого зафіксовані у висновку від 17 липня 2014 року, проведене на підставі наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14 липня 2014 року №1341; наказ №1345 про накладення дисциплінарного стягнення також прийнято відповідачем 17 липня 2014 року, тобто, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснене в три дні.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що службове розслідування було проведено без дотримання приписів Інструкції, поверхово, без забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, при розслідуванні не було дотримано встановленої процедури його проведення та не забезпечено дотримання прав позивача, як особи, стосовно якої воно проводилось, а також відповідачем не вжито всіх передбачених заходів щодо дотримання вимог проведення службового розслідування.
Враховуючи порушення у спірних правовідносинах порядку проведення службового розслідування та, зважаючи на наявність рапорту позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що формулювання в наказі про звільнення за п. 64 "є" (порушення дисципліни) не відповідає дійсним обставинам справи.
При цьому, рекомендований лист з рапортом ОСОБА_3 про звільнення за власним бажанням був отриманий уповноваженою особою, та ніяких зауважень щодо порушення його форми від ГУ МВС України в Донецькій області не встановлено.
Відповідно до п. 64 «ж» Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Так, позивачем у рапорті було зазначено, що він бажає звільнитись за власним бажанням, а сімейні обставини - є поважною причиною, що перешкоджають продовженню виконувати його службові обов'язки.
Відповідно до п. 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
Таким чином згідно з вимогами п. 68 Положення рапорт працівника міліції, який бажає звільнитись з ОВС за власним бажанням повинен бути реалізований через три місяці з дня його подання, що обумовлює процедуру його звільнення, зокрема встановлення поважності причин звільнення за власним бажанням.
При цьому, норми Положення не містять чіткого строку, протягом якого відповідач може прийняти рішення про звільнення після отримання ним заяви особи про звільнення за власним бажанням. Обмежень щодо строку звільнення після отримання органом внутрішніх справ рапорту про звільнення в чинному законодавстві також немає.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки розглядом справи підтверджено безпідставність звільнення позивача за п. 64 "є" (порушення дисципліни) та, , а також, беручи до уваги наявність відповідного рапорту позивача про звільнення, позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 року у справі № 820/4021/17 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 по справі №820/4021/17 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) В.О. Бондар В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 02.02.2018.