01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12412/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Рибачука А. І.,
суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 456/3277/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до П'ятничанської сільської ради Стрийського району Львівської області (далі - П'ятничанська сільська рада), в якому просив зобов'язати відповідача задовольнити заявлене ним клопотання від 18 листопада 2016 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року позовну заяву позивача залишено без руху на підставі частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України та надано позивачу триденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаного недоліку.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що додана ним до позовної заяви квитанція про сплату судового збору від 14 жовтня 2015 року є належним документом, що підтверджує сплату ним судового збору, а відтак судом першої інстанції безпідставно залишено його позовну заяву без руху відповідно частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи подану позивачем позовну заяву без руху суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач не сплатив судовий збір в розмірі визначеному чинним законодавством (640.00 грн).
На момент подання позивачем позовної заяви та залишення її без руху Кодекс адміністративного судочинства України діяв в редакції Закону від 03 серпня 2017 року № 2747-15.
Частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків коли його не належить сплачувати.
Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Зокрема, Закон від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статей 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як видно з матеріалів справи адміністративний позов в даній справі містить вимогу немайнового характеру.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2017 року становив 1600 грн.
Відтак, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви ОСОБА_1 становив 640 грн (1600*0.4=640).
Натомість позивачем було долучено до позовної заяви документ про сплату судового збору в розмірі 414.00 грн, який є меншим від розміру встановленого законом.
Враховуючи те, що позивач сплатив судовий збір за поданий ним позов в розмірі меншому аніж встановлено чиним законодавством, ухвала про залишення такого без руху винесена правомірно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без руху у справі № 456/3277/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4